Методологічні засади дослідження кримінологічної характеристики грабежів і розбоїв, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях

Виокремлення корисливо-насильницьких злочинів як самостійної групи відбулося при розробці кримінологічної класифікації злочинних посягань, що проводилася за різними ознаками. В одній із перших кримінологічних класифікацій науковці диференціювали статистичний масив злочинів за умовним критерієм найбільшої поширеності злочинних посягань на практиці.

Окремим аспектам корисливо-насильницьких злочинних посягань було приділено увагу в роботах зарубіжних та вітчизняних кримінологів ще за радянської доби. Так, наприклад, К. Є. Ігошев за допомогою соціально- психологічного підходу досліджував природу антисуспільних проявів серед неповнолітніх і молоді, а також мотивацію та причинність їх злочинних посягань, у тому числі грабежів і розбоїв [5, с.

Останнім часом у Російській Федерації та інших країнах СНД написано декілька монографічних робіт, що розкривають широке коло питань кримінально-правових і кримінологічних засобів протидії корисливо- насильницьким злочинам. Серед наукових праць заслуговують на увагу монографія М. Г Міненок, Д. М. Міненок «Корысть. Криминологические и уголовно-правовые проблемы» [10]. В ній, серед іншого, досліджуються злочинні групи неповнолітніх корисливої спрямованості, дається кримінологічна характеристика учасників злочинних об’єднань неповнолітніх корисливої спрямованості [10, с. 155-249]. Також слід указати на роботу Е. О. Алауханова «Криминологические проблемы предупреждения корыстно-насильственных преступлений» [11].

Окремо слід назвати захищені за кордоном дисертаційні праці, теоретичні положення, висновки й рекомендації яких стосувалися кримінологічного аналізу та запобігання корисливо-насильницьким злочинам.

У дисертації Р. Б. Бжієва «Корыстно-насильственные преступления, совершаемые несовершеннолетними: криминологическая характеристика и их предупреждение» визначаються географічні особливості вчинення корисливо-насильницьких злочинів неповнолітніми в Російській Федерації, а також розглядається регіональна специфіка несприятливого формування особистості неповнолітнього корисливо-насильницького злочинця [12].

У регіональному розрізі, на матеріалах Рязанської області Російської Федерації дослідила грабежі та розбої, що вчиняються неповнолітніми, Л. В. Ханахмедова. Крім того, автор доводить об’єктивну необхідність врахування специфіки конкретних територіальних умов економічного, політичного, соціального, організаційно-правового розвитку при вивченні корисливо-насильницьких злочинів неповнолітніх. За результатами дослідження зроблено висновки про більш високий рівень грабежів і розбоїв, що вчиняються в містах, зростання показників спеціального рецидиву злочинів неповнолітніх, стійку тенденцію до вчинення грабежів і розбоїв неповнолітніми у групах за участі дорослих та ін. [13].

В Україні було написано низку монографій, у яких піддавалися науковому аналізу окремі види корисливо-насильницьких злочинів, а також розроблялися деякі аспекти проблеми запобігання корисливо-насильницьким злочинам, включаючи ті, що вчиняються неповнолітніми.

О. М. Литвак у монографії «Держава і злочинність» вперше увів до наукового обігу термін «корисливе насильство» і наполягав на тому, що насильницькі корисливі злочини поєднують корисливі спонукання з агресивними, а точніше насильницькими засобами їх досягнення.

В. І. Борисов і В. М. Куц класифікували умисні вбивства, що вчиняються із корисливих мотивів, на чотири різновиди: 1) з метою отримання всіляких матеріальних благ; 2) для набуття майнових прав; 3) для позбавлення від обов’язків майнового характеру; 4) з метою досягнення іншої матеріальної вигоди [15, с. 9].

У колективній монографії «Кримінологічні проблеми попередження злочинності неповнолітніх у великому місті: досвід конкретно-соціологічного дослідження» висвітлювалося широке коло питань щодо сучасного стану, тенденцій, особливостей, детермінації злочинності неповнолітніх у м. Харкові. Серед іншого, проаналізовано і групц корисливо-насильницьких злочинів, які займають другу позицію за поширеністю після корисливих ненасильницьких злочинів [16, с. 27-33].

Н. С. Юзікова видала монографію під назвою «Ставлення суспільства до злочинності неповнолітніх у розрізі епох (від Давнини і Середньовіччя до

ХХІ століття)», в якій розглянула проблему правового становища дітей в Україні та ставлення громадськості до соціально неприйнятного розвитку дитини, негативних відхилень у її поведінці, що зумовлюються політикою держави та певними умовами стану і розвитку суспільства в конкретний історичний період [17].

Низка інших монографій видавалася за результатами захисту кандидатських і докторських дисертацій, у зв’язку з чим доцільно звернутися до аналізу теоретичних положень і висновків дисертаційних робіт.

Однією з перших захищених в Україні докторських дисертацій з аналізованої проблематики стала робота В. В. Тищенка «Концептуальные основы расследования корыстно-насильственных преступлений». На основі системно-діяльнісного підходу автор здійснив криміналістичний аналіз сукупності корисливо-насильницьких злочинів, дав їм криміналістичну характеристику, побудував типові моделі розслідування цих злочинів [18].

Б. М. Головкіним у докторській дисертації розроблено низку концептуальних положень пізнання та вирішення проблеми корисливої насильницької злочинності в Україні. Зокрема, сформульовано поняття корисливої насильницької злочинності та визначено її систему, встановлено особливості, тенденції і закономірності територіального поширення проявів указаного явища, за допомогою соціально-психологічного підходу розглянуто детермінацію та процес формування особистості злочинця, запропоновано концепцію державної політики протидії згаданому виду злочинності [19].

Проблемою молодіжної злочинності в Україні займався С. Ф. Денисов у своїй докторській дисертації. Його науковими здобутками є: сформульоване поняття злочинності кримінально активної частини молоді, проаналізовані кількісно-якісні показники корисливої, насильницької, корисливо- насильницької, групової та організованої злочинності молоді, визначена ієрархія дії її детермінант, розроблені пропозиції та рекомендації щодо запобігання цій злочинності [20].

Дисертацію В. В. Василевича присвячено боротьбі з озброєними формами організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування. У роботі визначається поняття і подається класифікація озброєних форм організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування, оцінюється їх суспільна небезпечність, з’ясовуються причини й умови, що сприяють вчиненню злочинів організованими групами, вказуються головні напрями та заходи запобігання [21].

У роботі В. C. Батиргареєвої дається кримінологічна характеристика розбоїв, поєднаних із проникненням у житло, встановлюються причини й умови цих злочинів, пропонуються заходи попередження [22].

Предметом дисертації С. В. Нікітенко «Профілактика корисливих та корисливо-насильницьких злочинів, скоєних жінками на тлі наркоманії» є загальна характеристика згаданих злочинів, комплекс детермінант, що їх обумовлюють, соціально-психологічні риси засуджених жінок-наркоманів, а також медико-правові заходи профілактики злочинів корисливо- насильницької спрямованості [23].

С. В. Албул у дисертації «Кримінологічна характеристика корисливо- насильницьких злочинів відносно іноземних громадян» сформулював поняття та визначив систему корисливо-насильницьких злочинів стосовно іноземних громадян, особливості віктимізації і віктимності іноземних громадян в Україні, розробив концептуальні засади забезпечення особистої та майнової безпеки іноземців в Україні [24].

Н. В. Яницька надала кримінологічну характеристику групової корисливо-насильницької злочинності молоді, визначила її детермінанти, розробила заходи попередження, зокрема ті, що спрямовані на вдосконалення норм кримінального законодавства [25].

Робота O. М. Подільчак присвячена міждисциплінарному дослідженню мотивів і мотивації жіночої злочинності з позицій науки кримінального права, соціології, психології та кримінології. При розгляді кримінологічної характеристики особистості жінок, які вчинили злочини, автор зауважує помітне збільшення питомої ваги неповнолітніх дівчат серед жінок- злочинців. Відзначається, що при вчиненні злочинів неповнолітні жіночої статі найчастіше керуються корисливими спонуканнями, особистою неприязню та помстою. Специфіка злочинної мотивації неповнолітніх убачається у прагненні до самоствердження, набутті відповідного статусу у своєму оточенні шляхом незаконного заволодіння грошима та іншими матеріальними цінностями [26, с. 7-8].

Слід спеціально зупинитися на дисертації А. В. Півня «Кримінологічна характеристика і профілактика вуличної насильницької злочинності», оскільки в ній сформульовано низку теоретичних положень, які стосуються теми нашого дослідження. Зокрема, розроблено поняття вуличної насильницької злочинності, системоутворювальними факторами якої є територіая, що характеризує місце вчинення злочину сферою вулиці як функціональної зони міста та спосіб вчинення злочину - насильство, як фізичне, так і психічне. Також наводиться поняття вулиці як вільної для доступу, включеної в інфраструктуру населеного пункту території, яка визначається тимчасовою та просторовою нерівномірністю соціального контролю і переважно анонімністю поведінки. На думку півня А.В. Півня, систему вуличної насильницької злочинності утворюють такі злочини, як: умисне вбивство (ст. 115 КК України), умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК України), зґвалтування (ст. 155 КК України), грабіж, що поєднаний з насильством (ч. 2 ст. 186 КК України), розбій (ст. 187 КК України), незаконне заволодіння транспортним засобом, що поєднане з насильством (ч.ч. 2, 3 ст. 289 КК України), хуліганство (ст. 296 КК України) [27, с. 20-34]. У дисертації наголошується на зростанні ролі неповнолітніх у вчиненні вуличних насильницьких злочинів, а також на формуванні особистості неповнолітнього злочинця під впливом несприятливого вуличного середовища [27, с. 92-93].

Комплексне дослідження особистості неповнолітнього корисливо- насильницького злочинця в Україні здійснила М. О. Маршуба. Вона дійшла висновку, що у структурі корисливо-насильницької злочинності неповнолітніх переважають грабежі (64,5%), розбої (21,4%) і вимагання (7,1%). Корислива мотивація неповнолітніх переважно характеризується паразитичними та престижними прагненнями. Найчастіше місцем вчинення цих злочинів є вулиці, парки, сквери і безлюдна місцевість (понад 60%). На підставі комплексного критерію М. О. Маршубою здійснена типологізація контингенту неповнолітніх, внаслідок якої вирізняється приховано- раціональний, демонстративно-зухвалий, нестійко-навіюваний типи злочинців, а також тип злочинця так званої змішаної генези. Також розроблені педагогічні, психологічні, соціально-правові та медико- психіатричні заходи корекції негативних рис особистості неповнолітнього корисливого-насильницького злочинця [28].

Таким чином, вивчення стану дослідження корисливо- насильницьких злочинів, що вчиняються неповнолітніми, дає змогу дійти загального висновку про високу актуальність і підвищений науковий інтерес у кримінології до цієї проблематики. Разом з тим огляд літературних джерел та дисертаційних робіт показує, що наукові пошуки кримінологів переважно спрямовувалися на дослідження тенденцій і закономірностей усієї групи корисливо-насильницьких злочинів, окремо вивчалася особистість неповнолітнього злочинця, розкривалася специфіка вуличних злочинних посягань. Водночас комплексних кримінологічних досліджень найбільш поширених корисливо-насильницьких злочинів неповнолітніх, а саме грабежів і розбоїв, що вчиняються у громадських місцях, поки що не проводилося. Без відповіді залишається широке коло питань, які ставить перед нами нова кримінальна реальність. На сьогодні бракує осмислення цілісного явища насильницького заволодіння з боку неповнолітніх чужим майном у громадських місцях, встановлення його тенденцій і закономірностей, а також причин, що в масштабах суспільства штовхають підлітків на шлях незаконного збагачення засобами кримінального насильства в публічних місцях. Потребує вдосконалення правоохоронна і запобіжна діяльність щодо захисту особистих і майнових прав громадян від протиправних посягань у громадських місцях. Топографічний аналіз вчинення злочинів різної спрямованості різними контингентами злочинців небезпідставно вважається окремою перспективною галуззю кримінологічних досліджень. Її особливість полягає в розкритті зв’язків між місцем скоєння злочину і механізмом індивідуальної злочинної поведінки, а також специфікою формування особистості злочинця та заходами запобіжного впливу. Саме на вирішення цього непростого завдання скеровується науковий пошук дисертаційного дослідження.

Будь-яке наукове дослідження характеризується обов’язковим використанням принципів, форм і методів наукового пізнання. Від чіткого визначення методологічної основи дисертації та вибору його методики значною мірою залежить досягнення поставлених перед ним мети і завдань [29, с. 56-57]. Як зауважував І. М. Даньшин, методологія кримінологічної науки полягає у використанні філософсько-діалектичних законів і категорій, логіко-гносеологічних принципів і прийомів пізнання злочинності та окремих її видів. За допомогою діалектичного вчення розкривається природа злочинності, її фактори, в ролі яких виступають суперечності суспільного життя, соціальна сутність особистості злочинця. Діалектика зобов’язує дослідника пізнавати злочинність у взаємозв’язках взаємодії з іншими суспільними явищами та процесами, насамперед негативними соціальними відхиленнями і різними формами дезорганізації суспільного життя [30, с. 9394].

Методологічну основу дисертаційного дослідження становить діалектичний метод пізнання грабежів і розбоїв як складової частини цілісного явища, а саме злочинності неповнолітніх. Згідно з діалектичними підходами грабежі і розбої, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях, повинні вивчатися на рівні самостійного явища об’єктивної реальності, у єдності та боротьбі протилежностей різних його сторін і проявів, взаємозв’язків і залежностей від інших негативних соціальних явищ та процесів, у першу чергу від злочинностю неповнолітніх.

Вибір методики дослідження зумовлений його метою та поставленими завданнями. Специфіка кримінологічних досліджень також полягає в поєднанні теоретичного і емпіричного рівнів пізнання [31, с. 3]. Отримана в результаті емпіричних досліджень інформація узагальнюється, групується, аналізується та використовується для формулювання теоретичних положень, встановлення зв’язків і статистичних закономірностей у розвитку об’єкта пізнання, а також при обґрунтуванні висновків і практичних рекомендацій. До методів, що застосовують на емпіричному й теоретичному рівнях досліджень, відносять абстрагування, аналіз і синтез, індукцію та дедукцію, моделювання, класифікацію, логічний метод, метод порівняння, системно- структурний метод та ін. [29, с. 80].

Теоретичний рівень дослідження передбачає розробку та уточнення понятійного апарату, зокрема термінів і понять, що позначають істотні ознаки та окремі складові предмета пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу сформульовано поняття і дано визначення громадських місць, а також особи неповнолітнього корисливо-насильницького злочинця. Метод наукової класифікації застосовувався при диференціації громадських місць на підставі чітко визначеного критерію. Завдяки системно-структурному методу визначені причини та умови, що сприяють вчиненню згаданих злочинів, встановлені системні недоліки в діяльності правоохоронних органів, а також сформульовані пропозиції з удосконалення системи заходів загальносоціального, спеціально кримінологічного та індивідуального запобігання грабежам і розбоям, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях.

Емпіричний рівень дисертації ґрунтується на виборі та застосуванні статистичних і соціологічних методів збору, обробки, аналізу й інтерпретації кримінологічно значущої інформації.

Серед статистичних методів дослідження використано статистичний аналіз показників звітності ДІАЗ МВС України щодо рівня, структури та динаміки грабежів і розбоїв, що вчиняються у громадських місцях, за 10 років (2002-2011 рр.), а також коєфіцієнтів реєстрації цих злочинів, скоєних неповнолітніми, за аналогічний період. Порівняння зазначених показників вимірювання за різними групувальними ознаками дав змогу виявити загальні тенденції, статистичні зв’язки і залежності між згаданими видами злочинів у цілому та безпосередньо грабежами і розбоями, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях. Окрім цього, порівняння показників вчинення грабежів та розбоїв неповнолітніми у громадських місцях із показниками вчинення таких злочинів поза громадськими місцями дає можливість встановити специфіку злочинної мотивації неповнолітніх, спрямованість умислу, ступінь підготовки і планування протиправних посягань, визначити критерії вибору жертв та ін. Статистичному аналізу також піддавалися дані статистичної звітності Державного комітету статистики України, Міністерства молоді та спорту України на предмет виявлення зв’язків і залежностей між негативними явищами і процесами, що мають місце в підлітковому середовищі, та злочинною поведінкою неповнолітніх.

Для забезпечення повноти й об’єктивності кримінологічної характеристики досліджуваної категорії злочинів здійснювалося вивчення джерел первинної кримінологічної інформації методом вибіркового статистичного спостереження, а саме вибіркового узагальнення матеріалів 271 архівної кримінальної справи (кримінальних проваджень) за ст.ст. 186, 187 КК України, що були розглянуті місцевими районними судами Чернігівської, Київської та Полтавської областей у 2009 - 2011 роках. Вказаний масив вибіркової сукупності, а також регіональне представництво є достатньо репрезентативним для фіксації і визначення узагальнених показників, виявлення спільних ознак, що характеризують усю вибіркову сукупність злочинів та контингент злочинців [32, с. 16]. Отримані результати можуть поширюватися на всю генеральну сукупність та досить об’єктивно її характеризувати.

Вивчення кримінальних справ здійснювалося за спеціально розробленою анкетою, зразок якої міститься в додатках до дисертації. Дослідженню підлягали не всі, а лише кримінологічно значущі відомості щодо самої події злочину, особи винного та особи потерпілого. Отримана інформація систематизувалася шляхом зведення та групування, а також математичної обробки і викладення у групувальній таблиці у вгляді абсолютних показників та відносних величин.

З конкретно-соціологічних методів дослідження використовано формалізоване інтерв’ювання 45 неповнолітніх, які відбувають покарання у Прилуцькій виховній колонії Чернігівської області (2012 р.) за вчинення грабежів і розбоїв у громадських місцях. Опитування здійснювалося за спеціально розробленим опитувальником, зразок якого міститься в додатках до дисертації. Опитування проводилося на анонімних засадах, респондентам у ході бесіди пропонувалося відповісти на чітко сформульовані питання, потім їхні відповіді фіксувалися шляхом заповнення питальника. У такий спосіб вдалося з’ясувати умови виховання неповнолітніх злочинців та особливості становлення їх на шлях вчинення грабежів і розбоїв у громадських місцях.

Сукупність обраних методів дозволяють найбільш повно пізнати предмет дослідження і вирішити поставлене наукове завдання.

1.2.