2.2. Кримінальним ринок інтелектуальної продукції у структурі детермінації злочинності у сфері інтелектуальної власності
Досліджуючи детермінацію злочинності у сфері інтелектуальної власності як різновиду економічної злочинності, слід звернути окрему увагу на інституціолізований вимір її функціонування.
Саме в аналізі існуючих неофіційних соціальних інститутів, що виникли як результат взаємної адаптації економіки та зазначеної злочинності, криється шлях до комплексного пізнання механізмів спричинення та обумовлення злочинності у сфері інтелектуальної власності.Слід розпочати з того, що інституціоналізації підлягають не будь-які соціальні явища, а лише ті, які в силу різноманітних об’єктивних і суб’єктивних факторів можуть зорганізуватися та виконувати функції соціального інституту. У зв’язку з цим, процеси інституціоналізації не охопили злочинність в цілому як феномен суспільного життя, а торкнулися лише деяких її різновидів (організована злочинність, корупція, економічна злочинність та ін.).
Можна погодитися з твердженням професора В. М. Дрьоміна, що найбільш реальні ознаки соціального інституту, кримінальні практики набувають у сфері економіки, оскільки загальновідомо, що економіка визначає базисні умови життєдіяльності кожної людини [51, c. 23][134]. Майже всі економічні явища та процеси, мають певну організованість та залежать від прийнятих у суспільстві інститутів. Таким чином, сучасна економічна злочинність також потребує функціонування певних тіньових економічних інститутів, які, в результаті залучення до них широких верств суспільства, будуть створювати сприятливі умови для її існування та відтворення, а також забезпечать подальшу криміналізацію сфери економіки. Однією з форм такої інституалізації економічної злочинності є функціонування кримінального ринку [50, c. 400]1 як частини загального ринку, де відбувається незаконний обіг певних товарів та послуг.
В сучасному науковому обігу для позначення кримінального ринку товарів та послуг використовуються також і інші категорії, такі як, наприклад, «чорний ринок», «нелегальний ринок», «тіньовий ринок».
Але комплексні кримінологічні дослідження сутності зазначеного явища в Україні не проводилися. Таким чином, перш ніж перейти до аналізу кримінального ринку інтелектуальної продукції потрібно зрозуміти природу кримінального ринку взагалі та визначити його характерні ознаки.Так, А. І. Долгова визначає кримінальний ринок як сукупність злочинів, які об’єднуються загальною ознакою - обіг товарів та послуг, заборонених у вільному обігу. До них належать товари та послуги, які за діючими законами або зовсім не повинні ставати товаром (дитина, сексуальні послуги тощо), або можуть стати ним тільки в певних межах, і, як правило, при цільовому їх використанні (наркотики, зброя та ін.) обмеженим колом осіб [81, с. 525] . На думку А. К. Бекряшова, кримінальний ринок являє собою сукупність відносин, що відбуваються з порушенням існуючих правових норм і зводять продавців і покупців товарів та послуг [16] . Доволі вдале визначення кримінального ринку запропонувала А. Л. Репецька, під яким вона розуміє об’єктивно існуюче соціальне суспільне явище, яке являє собою пропозицію визначеного виду злочинної діяльності або її результатів, обумовлене попитом, а також залучення до цієї діяльності різних соціальних груп, що дозволяє забезпечити її здійснення, супроводжуючись отриманням суб’єктами цієї діяльності прибутків, які не контролюються державою [124, с. 78][135] [136] [137] [138]. Аналізуючи запропоновані визначення кримінального ринку товарів та послуг, спробуємо виділити характерні ознаки цього явища. По-перше, кримінальний ринок є частиною ринку товарів та послуг як базисного інституту економіки, тобто являє собою сукупність соціально- економічних відносин, що виникають при здійсненні господарських операцій між виробниками та споживачами. У зв’язку з цим, на кримінальному ринку діють майже всі економічні закони властиві ринку, такі як закон попиту і пропозиції, закон конкуренції, закон ціни та ін., проте дія цих законів дещо деформована та обмежена через неофіційний характер його функціонування. По-друге, відносини на цьому ринку виникають з приводу незаконного обігу товарів та послуг, тобто такого, який пов'язаний з рухом від продавця до покупця заборонених в легальному обігу товарів (контрафактна та неліцензійна продукція, хімічна та ядерна зброя, підроблені документи та ін.), або обмежених в ньому (вогнепальна зброя, наркотичні засоби та ін.), або оборотоздатних, але обіг яких відбувається у незаконний спосіб. На наш погляд, саме наявність правової заборони на обіг товарів та послуг, поряд з широким попитом на них, є однією з головних причин виникнення та функціонування кримінальних ринків. По-третє, системний, професійний та організований характер злочинної діяльності на кримінальному ринку. Обмінні операції та надання послуг відбуваються постійно і циклічно, з залученням широких мас населення, у зв’язку з цим, кримінальний ринок стає відносно масовим системним явищем, що постійно відтворюється та адаптується до зовнішніх умов. Злочинна діяльність на кримінальному ринку має певну спеціалізацію та здійснюється суб’єктами, які володіють відповідними спеціальними знаннями, вміннями, навичками. А багатоетапність економічних процесів виробництва, розподілу, обміну та споживання заборонених товарів та послуг призводить до необхідності організації діяльності учасників кримінального ринку. Через це, значна питома вага злочинних операцій на кримінальному ринку вчиняється за прямою або посередницькою участю організованих груп та злочинних організацій. Слід погодитися з Б. М. Г оловкіним, що скрізь, де функціонує незаконний обіг товарів і послуг, неминуче складаються стійкі форми злочинної діяльності певної спрямованості [41, c. 271]1. Таким чином, діяльність на кримінальному ринку дуже тісно пов’язана з організованою злочинністю та є однією з найбільш прибуткових форм злочинного збагачення останньої. По-четверте, у зв’язку зі злочинним характером діяльності на кримінальному ринку, виникає необхідність створення спеціально організованої системи її прикриття. Ці заходи полягають в використанні суб’єктами кримінального ринку контролюючих і правоохоронних органів для корупційного забезпечення організованої злочинної діяльності. Це стає можливим завдяки наявності у «продавців» корумпованих зв’язків в органах державної влади та місцевого самоврядування, а також шляхом маскування діяльності під легальну. Таким чином, виникнення та функціонування кримінального ринку як масового системного явища не можливе без корупційної складової. По-п’яте, наявність неформальних регуляторів злочинної поведінки на кримінальному ринку, які забезпечують здійснення всіх нелегальних операцій на кримінальному ринку, встановлюють санкції за порушення укладених угод. Ці неофіційні норми підкріплюються примусом з боку організованих кримінальних угруповань. По-шосте, широке застосування на кримінальному ринку злочинних схем і технологій незаконного збагачення. Отримані злочинним шляхом [41] Головкін Б. М. Поняття злочинності на ринку землі / Б. М. Головкін // Часопис Київського університету права. - 2014. - № 2. - С. 271. доходи потребують легалізації (відмивання), придання їм видимості законності, неконтрольованого вводу в комерційний обіг, створення можливості викладення грошових коштів у новий виток отримання прибутку [120, c. 31]1. Таким чином, кошти, здобуті в результаті діяльності на кримінальному ринку, легалізуються та в подальшому можуть використовувати для фінансування законного бізнесу. Кримінальний ринок як соціальне явище не є однорідним утворенням та складається з певних структурних елементів. Існує багато класифікацій кримінальних ринків. Залежно від змісту економічних благ виділяють кримінальний ринок товарів, кримінальний ринок послуг, кримінальний ринок робіт, кримінальний ринок робочої сили. високомонополізованих (наркобізнес) до висококонкурентних (ринок послуг з відмивання злочинних доходів). За масштабом вирізняють місцеві, регіональні, національні, міжнародні кримінальні ринки [16] . Проте найбільш розповсюдженим є поділ кримінальних ринків товарів та послуг за об’єктами обміну. Так, виділяють кримінальні ринки наркотиків, зброї, підроблених документів, рідкісних видів тварин, порнографії, фальсифікату, органів та тканин для трансплантації, інтелектуальної продукції, «хакерських» програм та ін. Таким чином, кримінальний ринок інтелектуальної продукції є структурним сегментом кримінального ринку товарів та послуг. Він є одним з найбільших світових кримінальних ринків. Так, за оцінками Всесвітньої митної організації, на долю контрафакту припадає 5-7% світової торгівлі, а це приблизно 250 млрд. доларів на рік [175] . Прогнози експертів Організації [139] [140] [141] економічного співробітництва і розвитку свідчать, що до 2015 р. цей обсяг збільшиться до 1,5 трлн. доларів США [108]1. Кримінальний ринок інтелектуальної продукції являє собою сукупність тіньових соціально-економічних відносин, що виникають в результаті незаконного обігу продукції, що охороняється правом інтелектуальної власності. Г оловною особливістю та критерієм вирізнення цього кримінального ринку є його об’єкти: будь-яка продукція, реалізація якої відбувається з порушенням права інтелектуальної власності. Це може бути як підроблена продукція, яка була незаконно виготовлена (наприклад, підроблені ліки, підроблений одяг та ін.), так і оригінальна, продаж якої відбувається з порушенням ліцензійних умов, або спеціально встановленого законом чи договором порядку (наприклад, розповсюдження комп’ютерних програм чи баз даних без згоди правовласника). Що стосується внутрішньої будови кримінального ринку інтелектуальної продукції, то цей ринок можна поділити залежно від груп підроблених товарів, що збуваються. Кримінальний ринок контрафактної продукції має певну власну специфіку, що ґрунтується на особливій природі його об’єктів. Так, можна поділити цей ринок на первинний (primary market) та вторинний (secondary market). До першого відносять ринкові відносини між споживачем та суб’єктом збуту підробленого товару, в тому випадку, коли покупець вірить в автентичне походження цього виробу та купує підробку не усвідомлюючи цього, за ціною, що встановлена на оригінальну продукцію. В межах вторинного ринку покупець свідомо купляє контрафактну продукцію, керуючись при цьому різними соціальними чинниками: від грошової неспроможності до небажання слідувати законам та тенденціям суспільства [171]1. Важливу роль при розподілі товарів між вказаними ринками відіграє характеристика відповідного товару. Наприклад, ніхто не буде свідомо купувати підроблені медикаменти або продукти харчування, коли існує реальна загроза життю та здоров’ю. Таким чином, продаж зазначених та деяких інших категорій товарів відбувається виключно на первинному ринку. Що стосується вторинного ринку, то тут в основному реалізуються контрафактні товари, які не можуть завдати шкоди споживачу, але за ціною, що значно нижче за ціну оригінальної продукції. Типовою є архівна кримінальна справа Київського районного суду №2018/313/2012. Так, гр. М. в період з 06 по 13 вересня 2011 р. здійснював продаж підробленого спортивного одягу відомих зарубіжних виробників («Adidas», «Nuke») за ціною, що була в 3-4 рази дешевше за ціну оригінальною продукції. В результаті злочинної діяльності зазначеним компаніям була спричинені збитки на суму 1 397 200 грн. [9] Крім одягу на вторинному ринку збувають [144] [145] взуття, неліцензійні комп’ютерні програми та бази даних, різноманітні аксесуари до одягу та деякі інші товари широкого вжитку. Другою особливістю кримінального ринку інтелектуальної продукції є його майже повне функціонування на базі легального ринку інтелектуальної продукції. Підробку дуже важко виявити без наявності спеціальних знань, а тому є можливість відкрито використовувати офіційні економічні інститути для ведення кримінального бізнесу. Проведені ще на початку 2000-х років дослідження показали, що звичайний споживач у більшості випадків не зможе по зовнішньому вигляду відрізнити контрафактну продукцію від оригінальної, а в деяких випадках це не змогли зробити навіть експерти. Та й взагалі найчастіше контрафактом стають товари, що активно і масово продаються в країні. За таких умов, потік оригінальної продукції перетворюються в необхідне прикриття для контрафакту та не потребує додаткових витрат на «маскування» кримінальної діяльності [123][146]. Зазначене дає можливість використовувати інфраструктуру легального ринку інтелектуальної продукції для збуту контрафакту. Наприклад, використання авторизованих точок продажу для реалізації підробок. Третьою особливістю кримінального ринку інтелектуальної продукції є його інтегрованість у транснаціональні ринки контрафактної продукції. Для зменшення трансакційних витрат та витрат на виробництво, більшість контрафактної продукції виготовляється в країнах з дешевою робочою силою чи дешевими природними ресурсами, а потім контрабандою ввозиться до країн, де відбувається її реалізація. Завдяки цьому досягається висока прибутковість та конкурентоспроможність реалізації контрафактної продукції. Таким чином, значна частина злочинної діяльності на кримінальному ринку інтелектуальної продукції можлива тільки з залучення транснаціональних зв’язків та функціонування міжнародних організованих злочинних мереж виробництва та розподілу контрафактної продукції. Широко розповсюдженою є практика виробництва контрафактної продукції на офіційних ліцензійних підприємствах більше ніж встановлено ліцензійними обсягами правовласника-замовника та наступним нелегальним збутом такої продукції. Четвертою особливістю кримінального ринку інтелектуальної продукції є специфіка функціонування пов’язаної з ним організованої злочинності. На тісний взаємозв’язок цієї злочинності та кримінального бізнесу у сфері інтелектуальної власності вказують провідні дослідники, що займалися проблематикою економічної злочинності. Так, А. М. Бойко говорить про високу криміногенність ринку продукції, що стосується прав інтелектуальної власності. На його погляд, виготовлення та реалізацію контрафактної продукції здійснюють у формі чітко організованого бізнесу, який через високу рентабельність стає одним з пріоритетних напрямків діяльності організованих груп в економіці [21, c. 267-269]1. В. І. Антипов зазначає, що причиною стійкого інтересу організованих злочинних груп до кримінального бізнесу, пов'язаного з виготовленням і розповсюдженням контрафактної продукції, є висока прибутковість та надто невисокий рівень ризику [5, с. 445][147] [148]. Масова злочинна діяльність на досліджуваному кримінальному ринку, як і на будь якому іншому, потребує певної організації. До процесів виробництва та розповсюдження контрафакту залучається значна кількість осіб, створюються великі «кустарні» підприємства або шляхом реалізації злочинних схем використовуються потужності великих легальних підприємств, створюються корумповані «коридори» для транспортування підробленої інтелектуальної продукції. Таким чином, злочинна діяльність на кримінальному ринку інтелектуальної продукції фактично виступає чітко організованим кримінальним бізнесом. Отже, слід погодитися з думкою О. Ю. Шостко, що термін «злочинне підприємництво» краще відображає сутність організованої злочинності, оскільки акцент робиться саме на її бізнесовій основі [148, c. 186-190]1. Певну специфіку має також структура організованої злочинності у сфері інтелектуальної власності. Як зазначав А. П. Закалюк, протягом останніх років проявилися, починаючи з США, нові тенденції у розвитку організованої злочинності у бік превалювання не стільки сталих ієрархічних національних об’єднань і корпорацій, що мають міжнародні зв’язки, стільки гнучких, здебільшого міждержавних мереж, що поширюються та базуються у Північній Америці, Західній Європі, Китаї, Колумбії, Ізраїлі, Японії, Мексиці, Нігерії, Росії [57, с. 298-299] . Не оминули зазначені тенденції і організований транснаціональний кримінальний бізнес у сфері інтелектуальної власності, який являє саме мережеву структуру, що має певні переваги порівняно з традиційною ієрархічною структурою та дозволяє досягти найбільшої ефективності в злочинній діяльності на кримінальному ринку інтелектуальної продукції. Ще однією особливістю кримінального ринку інтелектуальної продукції є те, що функціонування ринку забезпечується корупційним прикриттям з боку контролюючих і правоохоронних органів. Взагалі, простежується доволі тісний взаємозв’язок між корупцією та економічною злочинністю: корупція визначає і підтримує зростання тіньової економіки та економічної злочинності, а тіньова економіка й економічна злочинність живлять корупцію. Чим вищий рівень корупції, тим вищий рівень тіньової [149] [150] економіки та економічної злочинності [21, c. 278]1. У зв’язку з цим, можна засвідчити важливий детермінуючий вплив корупції на злочинність у сфері інтелектуальної власності. Масштабна корупція сприяє існуванню та розвитку кримінального ринку інтелектуальної продукції. Цей вплив простежується на всіх ланках організованого кримінального бізнесу у сфері інтелектуальної власності, починаючи з етапу виробництва чи незаконного ввезення контрафакту, закінчуючи забезпеченням функціонування мереж розповсюдження такої продукції. Так, підкуп службових осіб митних органів дозволяє безперешкодно ввозити підроблену продукцію на територію України. За даними асоціації «Укрлегпром», 60% одягу і 85% взяття, що продається в Україні, нелегально завозиться з Китаю. Щорічний прибуток від продажу контрафактного товару оцінюється більш ніж 6 млрд. доларів [24] . Враховуючи такі обсяги контрабандної контрафактної продукції, можна уявити рівень поширення корупції в органах митної служби України. Що ж стосується виробництва контрафактної продукції на території України, то мінімізація трансакційних витрат потребує наявності значних потужностей виробництва. Функціонування такого виробництва не можливе без корумпованості службових осіб контролюючих і правоохоронних органів. Така ж ситуація виникає і на стадії розповсюдження контрафактної продукції. Підроблена продукція відкрито збувається на торгівельних ринках та невеликих торгових точках. У своєму щорічному звіті за 2014 р. Торгівельне представництво США (United States Trade Representative) внесло в список найбільших порушників авторського права в світі два фізичних [151] [152] українських ринка: київський «Петрівка» та одеський «Сьомий кілометр» [130]1. Бездіяльність правоохоронних органів та суду у боротьбі з неліцензійною та контрафактної продукцією зайвий раз підкреслює певну зацікавленість деяких службових осіб в існуванні кримінального ринку інтелектуальної власності. Враховуючи значну прибутковість реалізації контрафактної продукції, організовані злочинні угруповання сплачують значні кошти співробітникам та керівництву правоохоронних органів для забезпечення захисту свого кримінального бізнесу. Не заперечуємо також факту наявності частки у деяких службових осіб в цій незаконній діяльності. Не оминуло явище корупції і галузь управління та захисту інтелектуальної власності. Про наявність неприхованих в державі корупційних схем у сфері інтелектуальної власності заявляв Комітет з питань науки і освіти Верховної Ради України. Так, у своєму листі від 19.09.2008 №04-22/13-1140, Комітет звертав увагу на численні зловживання у цій сфері та відсутність реагування Г енеральної прокуратури України, Служби безпеки України та інших правоохоронних органів на звернення громадян та публікації у засобах масової інформації [18, с. 116] . Таким чином, високий рівень корупції сприяє погіршенню, а в деяких випадках і нівелює всю систему захисту прав інтелектуальної власності, призводить до безкоштовної передачі провідних вітчизняних технологій та секретів виробництва за кордон, спричиняє численні збитки науково-дослідним установам та державі в результаті таких порушень. Кримінальні елементи завдяки тісним контактам з бюрократією також з одержали можливість легалізації тіньових доходів [61, с. 103] . Фактично, [153] [154] [155] «відмивання» коштів здобутих в результаті незаконної реалізації інтелектуальної продукції є останнім етапом діяльності організованих груп на кримінальному ринку. Для цього використовуються сучасні злочинні схеми та злочині технології незаконного збагачення, досить ґрунтовний аналіз яких зробив В. А. Журавель [55][156]. Певною специфікою легалізації злочинних доходів у сфері інтелектуальної власності є її відносна простота, що пов’язана з особливостями підробленої інтелектуальної продукції, яку вже дуже важко відрізнити від оригінальної. Таким чином, найчастіше контрафактний товар в офіційних документах маскують під оригінальний. Підсумовуючи вищезазначені ознаки кримінального ринку інтелектуальної продукції, можна зробити певні висновки щодо його важливої ролі у структурі детермінації злочинності у сфері інтелектуальної власності. Як вже зазначалося, кримінальний ринок інтелектуальної продукції функціонує на рівні усіх держав, поряд з легальним ринком інтелектуальної продукції. Він став самодетермінованою та саморегульованою соціальної інституцією, що забезпечує процес формування широкого попиту та кримінальної пропозиції на товари, які реалізуються з порушенням права інтелектуальної власності. З одного боку, виникнення цього ринку є наслідком глибокої деформації соціально-економічних відносин, що призвели до інституціоналізації цього виду кримінальної діяльності, а, з іншого боку, функціонування ринку контрафакту сприяє подальшому більш глибокому руйнуванню легальних економічних відносин у сфері обігу інтелектуальної продукції та залученням до кримінальної діяльності різноманітних верств населення. Таким чином, існування кримінального ринку інтелектуальної продукції здійснює продукуючий вплив на злочинність у сфері інтелектуальної власності. Негативним наслідком тривалого існування кримінального ринку інтелектуальної продукції стало також деформація суспільної свідомості, результатом якої стало нормальне сприйняття цього ринку не тільки населенням, але й співробітниками, керівництвом правоохоронних та контролюючих органів. Отже, злочинність у сфері інтелектуальної власності стала системним явищем та супроводжується негласною підтримкою громадськості, що проявляється у формуванні постійного попиту на підроблену інтелектуальну продукцію. Слушним з цього приводу є вислів Л. Я. Косалса і Р. В. Ривкіної, які зазначають, що тіньова (в тому числі - кримінальна) економіка стає звичним для більшості населення явищем - люди кожен день стикаються з тіньової дійсністю, й вона не викликає практично ніякого суспільного осуду. Це створило парадокс - тіньова економіка в певній мірі перестала бути «тіньовою», тобто скритою від суспільства та невідома йому [76, c. 13-20][157]. Через це, населення не усвідомлює суспільної небезпечності злочинів проти права інтелектуальної власності, розглядає злочинну діяльність у цій сфері як цілком нормальне явище. Висока прибутковість кримінального бізнесу з реалізації контрафакту, відсутність дієвих засобів протидії злочинності у сфері інтелектуальної власності, сприяє залученню до цієї діяльності населення та стає важливим напрямком діяльності організованої злочинності. Поширення ринку контрафакту свідчить про значну криміналізацію економіки держави в цілому. Як виразився Міністр по справам бізнесу, інновацій та професійного навчання Великобританії Джон Вінсент Кейбл, організована злочинність зрозуміла доволі низький ризик кримінального бізнесу у сфері інтелектуальної власності та вже давно використовує здобуті кошти від нього для фінансування іншої кримінальної діяльності - від наркобізнесу до торгівлі зброєю і тероризму [168][158]. Функціонування кримінального ринку інтелектуальної продукції є важливим засобом антиконкурентної боротьби. Це відбувається шляхом заниження ринкової ціни на інтелектуальну продукцію, у зв’язку з відсутністю необхідності віддавати частину доходу власнику прав інтелектуальної власності. Також злочинці не платять відповідних податків та інших обов’язкових платежів, що безумовно збільшує прибутковість реалізації контрафакту та розширює можливості у маніпулюванні ціновою політикою. Таким чином, легальним продавцям інтелектуальної продукції спричиняються значні збитки в результаті спаду попиту на більш якісну, але порівняно високовартісну продукцію. Зазначене призводить до спаду привабливості офіційної торгівлі та впливає на подальшу криміналізації сфери інтелектуальної власності. Отже, важливу роль у функціонуванні кримінального ринку інтелектуальної продукції відіграє попит населення на контрафактну продукцію. Цей попит формується під впливом закріплених у суспільній свідомості поглядів на право інтелектуальною власності. Вважаємо, що важливе криміногенне значення має конфлікт між інтересами виробників та споживачів інтелектуальної продукції. У зв’язку з цим, виникає необхідність дослідження впливу цього конфлікту на детермінацію злочинності у сфері інтелектуальної власності.