1.2. Аналіз кількісних і якісних показників вимірювання злочинності у сфері інтелектуальної власності. Оцінка рівня її латентності

Сформулювавши поняття злочинності у сфері інтелектуальної власності, необхідно провести статистичний аналіз її стану. Завданням такого аналізу є виявлення її реальних характеристик - якісних і кількісних в їх єдності і взаємозв’язку [15, c.

При здійсненні кримінологічного аналізу зазначеного виду злочинності нами буде використовуватися два джерела інформації: 1) статистична звітність департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України (за 2013 р. - статистична звітність Управління організаційного забезпечення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно- аналітичної роботи Генеральної прокуратури України) та 2) результати вибіркового узагальнення кримінальних справ (кримінальних проваджень) за злочини проти інтелектуальної власності.

При проведенні узагальнення кримінальних справ та кримінальних проваджень проти інтелектуальної власності, що були розглянуті з 2007 по 2013 роки місцевими районними судами Харківської, Київської, Рівненської, Херсонської, Львівської, Полтавської областей, АР Крим, м. Києва та м. Севастополя, нам не зустрілося жодного розпочатого за ст. ст. 177, 231, 232 КК України. Це пояснюється незначним розповсюдженням та виявленням злочинів, передбачених цими статтями, що підтверджується також офіційними даними.

Важливим кількісним показником вимірювання злочинності є її рівень злочинності, тобто фіксована в абсолютних величинах кількість зареєстрованих злочинів та осіб, що їх вчинили, в Україні цілком чи в окремих її регіонах за певний період часу (зазвичай за один рік) [80, c.

інтелектуальної власності в Україні за 2007 -2013 рр.

Табл. 1.1. Кількість зареєстрованих (облікованих) злочинів проти

Проаналізувавши отримані дані, можна зробити висновок, що щорічно в Україні реєструється значна кількість злочинів у сфері інтелектуальної власності. Всього за протягом 2007-2013 рр. (за сім років) в Україні було зареєстровано 4 285 цих злочинів, тобто в середньому 612 злочинів на рік. Починаючи з 2008 р., сумарна кількість всіх зареєстрованих злочинів, що вчиняються у сфері інтелектуальної власності, поступово збільшується (за виключенням 2012 р.). Зазначене свідчить не тільки про підвищення ефективності роботи правоохоронних органів, але й про негативні тенденції розвитку досліджуваної злочинності.

Кількість виявлених осіб, що вчиняють злочини проти інтелектуальної власності, за 2007-2013 рр. відображена у табл. 1.2.

інтелектуальної власності в Україні, за 2007-2013рр.

Табл. 1.2. Кількість виявлених осіб, що вчинили злочини у сфері

Як бачимо, протягом 2007-2011 рр. кількість виявлених осіб, що вчиняють злочини у сфері інтелектуальної власності, збільшується з незначними коливаннями. В 2012 р. було виявлено найменшу кількість осіб за останні сім років.

Доповнюють відомості про злочинність показники рівня судимості. Рівень судимості - це кількість осіб, які притягнуті до кримінальної відповідальності і засуджені до певних покарань [80, c. 56]¹. Рівень судимості за злочини у сфері інтелектуальної власності відображено у табл. 1.3.

власності в Україні за 2007 -2013рр.

Табл. 1.3.

Отже, відповідно до офіційних даних, за 7 років (2007-2013 рр.) в Україні було засуджено 669 осіб за злочини, що вчиняються у сфері інтелектуальної власності.

Рівень злочинності не завжди дає правильне уявлення про масштаби її поширення та інтенсивність проявів [56, c. 158]^[41]. У такому разі, абсолютні показники злочинності доповнюються відносними величинами, зокрема: коефіцієнтом злочинної інтенсивності та коефіцієнтом злочинної активності населення. Розрахунки коефіцієнтів злочинності у сфері інтелектуальної власності викладені у табл. 1.4 та 1.5.

Табл. 1.4. Коефіцієнт злочинної інтенсивності злочинності у сфері інтелектуальної власності в розрахунку на 100 тис. населення

за 2007- 2013рр. в Україні

Отже, бачимо поступове збільшення показника злочинної інтенсивності аналізованих злочинів (за виключення 2012 р.). Станом на 2013 р. він є найбільшим і дорівнює 2,42 злочину на 100 тис. населення. Що

стосується коефіцієнта злочинної активності, то найбільшим він був у 2011 р. і дорівнював 1,20 осіб на 100 тис. населення.

Табл. 1.5. Коефіцієнт злочинної активності злочинності у сфері інтелектуальної власності в розрахунку на 100 тис. населення

за 2007— 2013рр. в Україні

Перейдемо до структури злочинності у сфері інтелектуальної власності. Структура злочинності, як її якісна характеристика, являє собою частку (питому вагу) і співвідношення різних кримінологічних груп, видів злочинів в їх загальній кількості за певний проміжок часу на певній території [70, c. 120]¹. Структурний розподіл злочинів у сфері інтелектуальної власності у період з 2007 по 2013 роки ілюструє діагр. 1.1.

Мал. 1.1. Структурний розподіл злочинності у сфері інтелектуальної власності в Україні в період з 2007-2013 рр.

(за даними ДІАЗ МВС України та Управління організаційного забезпечення Єдиного реєстру досудовихрозслідувань та інформаційно- аналітичної роботи Генеральної прокуратури України)

Як бачимо, найбільша кількість злочинів у структурі злочинності у сфері інтелектуальної власності - це порушення авторського права і суміжних прав (в середньому 75% від усіх зареєстрованих цих злочинів), на другому місці - незаконне використання знаку для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару (21%), на третьому місці - порушення права на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію (2%), інші злочини по 1%.

Більш докладно проаналізувати структуру злочинності можливо за допомогою кримінально-правових та кримінологічних показників, що були встановлені за результатами вибіркового дослідження 179 кримінальних справ за ст. 176, 229 КК України, проведеного автором.

Важливе значення для аналізу злочинності у сфері інтелектуальної власності має спосіб вчинення злочину. Порушення авторського права і суміжних прав (ст. 176 КК України) найчастіше вчиняється або шляхом реалізації на торгових точках неліцензійних дисків для лазерних систем зчитування - 48,1%, або шляхом незаконного використання об’єктів авторського права та суміжних прав у підприємницькій діяльності - 19,6% (як правило, це використання контрафактного спеціального програмного забезпечення під час надання певних послуг). Третю позицію посідає реалізація дисків для лазерних систем зчитування - 17,3%. Поширеними є також є випадки порушення авторських прав особами, що надають послуги населенню з налаштування комп’ютерної техніки. Що стосується незаконного використання знаку для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару (ст. 229 КК України), то тут найчастіше зустрічається продаж контрафактних товарів відомих виробників (78%), а також підробка таких товарів (18%).

Спосіб вчинення злочину, певним чином, визначає місце вчинення злочину. Найбільш поширеним місцями вчинення злочинів у сфері інтелектуальної власності є магазин (торгівельна точка) - 46,8 %, ринок - 31,2%, вулиця - 11%, виробниче приміщення - 6%, житлове приміщення - 2%.

Що стосується злочинів, які кваліфікуються у сукупності зі злочинами у сфері інтелектуальної власності, то доволі часто (38,5%) порушення авторських прав супроводжується додатковою кваліфікацією за ст. 203-1 КК України (незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва). Зустрічаються поодинокі випадки кваліфікації відповідної статті у сукупності зі ст. 301 КК України (ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів).

Наступним показником кримінологічного аналізу - є географія злочинності. Під останньою, в науковій літературі розуміють

розповсюдженість злочинності по різних регіонах держави, її

адміністративно-територіальне поширення [79, c. 70]¹. Основними регіонами за кількістю виявлених злочинів у сфері інтелектуальної власності є м. Київ, Харківська, Одеська, Донецька, Львівська, Київська, Дніпропетровська, Херсонська областях. Таким чином, злочинність у сфері інтелектуальної власності поширена в густонаселених промислових областях, де зосереджений товарний і грошовий обіг. Існує певна особливість територіального розподілу злочинів, передбачених ст. 229 КК України. Так, найбільша кількість цих злочинів реєструється у м. Києві, Харківській та Одеській областях, тобто у тих областях, які є ключовими транспортними вузлами, через які закордонні товари попадають в Україну.

Динаміка злочинності - це комплексний показник, який характеризує злочинність з кількісно-якісної сторони. Вона відображає зміни рівня, інтенсивності та структури злочинності або окремого її виду протягом певного періоду часу [56, с. 169] . Динаміка злочинності у сфері інтелектуальної власності зображена на графіку 1.1.

Мал. 1.2. Динаміка злочинності у сфері інтелектуальної власності в

Україні за 2007-2013 рр.

¹ [79] Кримінологія : навч. посіб. / Ю. Ф. Іванов, О. М. Джужа. - 2-ге вид., доповн. та перероб. - Київ : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2008. - С. 70.

² [56] Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн. - Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки / А. П. Закалюк. - Київ : Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. - С. 169.

Як бачимо, починаючи з 2008 р. відбувається поступове збільшення кількості зареєстрованих злочинів у сфері інтелектуальної власності (на 28,9% у 2011 р.), аж до 2012 р., коли було зареєстрована найнижча кількість цих злочинів - 267 (-61,5%). У 2013 р. відбулося різке збільшення зареєстрованих злочинів - 1101 (+412,4%), що пояснюється наступним. Так, з 01.01.2012 по 20.11.2012 було зареєстровано лише 38 злочинів (!) у сфері інтелектуальної власності, а потім за період 21.11.2012 - 31.12.2012 зареєструється основна частка (229 злочинів). Саме після 20.11.2012 ведення статистики перейшло від Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України до Управління організаційного забезпечення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи Г енеральної прокуратури України. Через це, виникли певні складнощі з реєстрацією злочинів, що вчиняються у сфері інтелектуальної власності.

В межах аналізу статистично значущих показників, що відбивають соціальне буття явища злочинності у сфері інтелектуальної власності, окрему увагу слід приділити також дослідженню латентності цієї злочинності. Зазначене випливає з того, що існують певні сумніви стосовно повноти виявлення та реєстрації, об’єктивності тенденцій розвитку зазначеної злочинності. Через це, наведені дані про рівень, структуру, динаміку злочинності у сфері інтелектуальної власності лише частково відбивають її реальний стан. Таким чином, без встановлення обсягів латентності цієї злочинності не можливо отримати повне уявлення про неї.

Дослідженням латентності злочинів займалися такі відомі вітчизняні та зарубіжні вчені як, Р. М. Акутаєв [1] , Ю. В. Бишевський [30] , К. К. Горяінов [43]³, О. О. Ковалкін [71]⁴, О. О. Конєв [73]¹, В. В. Лунєєв [89]^{[42] [43] [44] [45],}

л

В. Ф. Оболенцев [107] та ін. Термін «латентний» (від лат. latentis) означає прихований, невидимий, тобто той, що не виявляє себе видовими ознаками [127, с. 279]⁴. Слід погодитися з В. Ф. Оболенцевим, що під латентною злочинністю треба розуміти сукупність фактично вчинених, однак невиявлених або таких, що внаслідок інших певних обставин не стали відомі правоохоронним та судовим органам, злочинів, відомості про які у зв’язку з цим, не знаходять відображення в офіційній кримінально-правовій статистичній звітності [107]⁵. З наведеного визначення можна зробити висновок, що стан латентності фактично вчинених злочинів припиняється з моменту їх реєстрації і відображення в обліково-статистичній звітності [61, c. 83]⁶.

З метою дослідження рівня латентності злочинності у сфері інтелектуальної власності, нами було проведено експертне опитування співробітників Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України в Харківській області, Управління боротьби з кіберзлочинністю МВС України в Харківській області, провідних фахівців Державної служби інтелектуальної власності України, а також науковців Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності та Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Всього було опитано 80 особи. Спочатку проаналізуємо експертні оцінки відносно рівня латентності злочинів у сфері інтелектуальної власності (табл. 1.6). ^{[46] [47] [48] [49] [50] [51]}

Табл. 1.6. Результати експертного опитування

Таким чином, на думку більшості експертів (80,5%) в Україні реєструється лише один із десяти вчинених злочинів у сфері інтелектуальної власності. Певна частина опитаних (11,1%) вважає, що реєструється більше ніж один з десяти злочинів. Як бачимо, переважна більшість експертів вважають злочини у сфері інтелектуальної власності високолатентними і лише незначна частина - середньолатентними.

В цілому наведені дані відповідають уявленню автора про латентність злочинності у сфері інтелектуальної власності. На наш погляд, отримані дані, а також результати інших наукових зарубіжних досліджень [34]^[52], свідчать про високолатентний характер злочинності у сфері інтелектуальної власності. Таким чином, незважаючи на постійне збільшення рівня зареєстрованих злочинів у досліджуваній сфері, їх реальний обсяг не менш як у десять разів більший від офіційного облікованого рівня.

Що стосується конкретного розподілу латентності серед злочинів проти інтелектуальної власності, то, на думку експертів, найбільш латентними серед них є: порушення авторського права та суміжних прав, незаконне використання знаку для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару. Звідси, найбільша частина латентних злочинів припадає на ст.ст. 176, 229 КК України.

При аналізі латентності важливого значення набуває дослідження її причин. На думку експертів, основними чинниками, що ускладнюють виявлення злочинів у сфері інтелектуальної власності є: не звернення потерпілих від злочинів у сфері інтелектуальної власності до компетентних органів (23%), складнощі виявлення злочинів проти інтелектуальної власності (18%), складнощі розслідування зареєстрованих злочинів проти інтелектуальної власності (16%), поширені серед населення та працівників правоохоронних органів стереотипи про незначну шкоду від злочинів у сфері інтелектуальної власності (14%), неповідомлення громадян про відомі факти вчинення таких злочинів (13%), недосконалість кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сфері захисту права інтелектуальної власності (9%), корумпованість працівників правоохоронних і контролюючих органів (7%).

Аналізуючи наведені результати відповідей експертів, можна зробити висновок про наявність багатьох чинників, що впливають на латентність злочинності у сфері інтелектуальної власності. З одного боку, їй сприяє суттєва пасивність правовласників щодо захисту своїх прав та намагання перекласти весь тягар боротьби з порушенням права інтелектуальної власності на правоохоронні органи. З іншого боку, правоохоронні органи мають суттєві складнощі з виявленням та розслідуванням досліджуваних злочинів, через що реєструють зазначені злочини лише у випадку, коли безпосередньо виявлена особа та наявна доказова база. Так, у співробітників вказаних органів відсутня спеціальна підготовка, що на практиці є суттєвої перешкодою виявлення контрафактної продукції, а також фактично не налагоджена взаємодія правоохоронних органів з товариствами, що керують правами авторів та інших правовласників. Суттєвим фактором латентності є поширена серед населення низька правова культура поваги до інтелектуальної власності, в результаті чого громадяни не вважають злочином порушення права інтелектуальної власності і не повідомляють правоохоронні органи про відомі факти таких порушень.