ЗАУВАЖЕННЯ ЩОДО ТЛУМАЧЕННЯ РЕКОМЕНДАЦІЙ

Рекомендація 4 Країни повинні передбачити запровадження кримінальної відповідальності за відмивання грошей, отриманих в результаті скоєння будь-яких важких злочинів, або будь-яких злочинів, які приносять значні суми коштів.

Рекомендація 8 Рекомендації Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) слід застосовувати, зокрема, до страхування життя та інших інвестиційних продуктів, які пропонують страхові компанії, в той час як рекомендація 29 застосовується до всього страхового сектору.

Рекомендації 8 та 9 (пункти обміну валюти)

Вступ Пункти обміну валюти є важливою ланкою у ланцюгу відмивання грошей, оскільки важко простежити походження грошей, якщо їх обміняли. Типологічні дослідження, проведені FATF, свідчать про зростання використання пунктів обміну валюти у операціях з відмивання грошей. Тому у цьому напрямі важливо вживати контрзаходи. У Зауваженнях щодо тлумачення рекомендацій дається роз\'яснення застосування Рекомендацій FATF стосовно фінансового сектора, зокрема пунктів обміну валюти, і при можливості шляхи їх реалізації.

Визначення пунктів обміну валюти Для цілей цих Зауважень пункти обміну валюти визначаються як установи, що здійснюють операції роздрібного обміну валюти (готівкою, чеками або по кредитних картках). Про операції з обміну грошей, які проводяться лише як додаткові до основної діяльності, йдеться в рекомендації 9. Тому ці операції не входять до цих Зауважень.

Необхідні контрзаходи щодо пунктів обміну валюти

Щоб протидіяти використанню пунктів обміну валюти для цілей відмивання грошей, відповідні органи повинні вжити заходи, щоб мати повну інформацію про всіх фізичних та юридичних осіб, які за своїми професійними обов\'язками виконують операції з обміну валюти.

Мінімальна вимога полягає у тому, що члени FATF повинні мати ефективну систему, завдяки якій пункти обміну валюти стають відомі або декларуються у відповідних органах (чи то регуляторних, чи в органах примусового виконання законодавства).

Члени FATF можуть також передбачити запровадження формальної процедури надання повноважень. Особи, які прагнуть відкрити пункти обміну валюти, повинні будуть направити заяву до відповідного органу, уповноваженого надавати дозвіл щодо відкриття кожного окремого такого пункту. Прохання надати дозвіл повинне містити таку інформацію, яку визначить відповідний орган, але щонайменше повинне містити докладні дані про установу-заявника та її керівництво. Дозвіл надається залежно від того, наскільки пункт обміну валюти відповідає встановленим вимогам щодо його керівництва та акціонерів, включаючи результати застосування «тесту придатності».

Можна передбачити інший механізм, який включає і подання декларації, і процедуру отримання дозволу. Пункти обміну валюти повинні повідомляти про себе відповідні органи, але їм не потрібно отримувати дозвіл перш ніж вони розпочнуть свою діяльність. Відповідні органи повинні мати можливість у будь-який час застосувати «тест придатності» щодо керівництва пункту обміну валюти після того, як пункт обміну валюти розпочав свою діяльність, і, якщо вважатимуть за необхідне, заборонити його діяльність.

Якщо від пунктів обміну валюти вимагається надсилати декларацію про свою діяльність або заяву про реєстрацію, відповідний орган (яким може бути або державний орган, або саморегульована організація) можуть мати повноваження публікувати перелік пунктів обміну валюти. Як мінімум, цей орган повинен вести (комп\'ютеризо

368

369

ваний) облік пунктів обміну валюти. Мають бути також повноваження вживати заходів щодо пунктів обміну валюти, які функціонують, не подаючи декларацію про свою діяльність, або які не зареєстровані.

Як передбачено в рекомендаціях FATF 8 і 9, на пункти обміну валюти має поширюватися те ж регулювання у сфері боротьби з відмиванням грошей, що і на інші фінансові установи. Тому рекомендації FATF з фінансових питань повинні застосовуватися до пунктів обміну валюти. Особливо важливе значення мають рекомендації щодо ідентифікації клієнтів, підозрілих операцій, належного виконання операцій та ведення обліку.

З метою ефективного впровадження вимог щодо боротьби з відмиванням грошей щодо пунктів обміну валюти слід створити і забезпечити механізми контролю за їх виконанням. Якщо є орган, який здійснює реєстрацію пунктів обміну валюти, який отримує декларації про їхню діяльність, то він міг би виконувати й цю функцію. Але цей контроль можуть здійснювати інші уповноважені органи (або безпосередньо, або через установи третіх осіб — такі, як приватні аудиторські фірми). Щодо пунктів обміну валюти, які не виконують вимоги щодо боротьби проти відмивання грошей, необхідно буде вжити відповідних заходів.

Сектор пунктів обміну валюти, як правило, неструктурований, де (на відміну від банків) немає органів загальнонаціонального характеру, який міг би діяти як канал зв\'язку між різними органами. Отже, важливо, щоб члени FATF запровадили ефективні шляхи повідомлення пунктів обміну валюти про їхні обов\'язки у сфері боротьби з відмиванням грошей і передачі інформації, таку як директиви щодо підозрілої операції, фахівцям у відповідній сфері. У цьому відношенні було 6 корисно сприяти розвитку професійних асоціацій.

Рекомендації 11, 15—18

Якщо необхідно з метою встановлення ідентичності клієнта або забезпечення неможливості використання юридичних осіб фізичними особами для здійснення операцій за фактично анонімними рахунками, фінансові установи повинні, якщо інформацію неможливо отримати з державних реєстрів або з інших надійних джерел, звернутися з проханням надання інформації — та її поновлення — до основних власників і бенефіціарів такого клієнта. Якщо вони не мають такої інформації, то фінансова установа повинна звернутися з таким проханням до клієнта далі по ієрархії, який має фактичний контроль над клієнтом, про якого йдеться.

Якщо адекватну інформацію неможливо отримати, фінансова уста

нова повинна приділяти особливу увагу діловим стосункам і операціям з таким клієнтом.

Якщо на основі інформації, отриманої від клієнта або з інших джерел, фінансова установа має підстави вважати, що рахунок клієнта використовується для здійснення операцій з відмивання грошей, фінансова установа повинна виконувати відповідне законодавство, нормативно-правові акти, директиви або угоди стосовно повідомлення відповідних органів про підозрілі операції або про припинення ділових стосунків з такими клієнтами.

Рекомендація 11

Банк або інша фінансова установа повинна ідентифікувати своїх власних клієнтів, навіть якщо їх представляють юристи, з тим, щоб визначити і запобігти здійсненню підозрілих операцій, а також бути спроможною швидко відреагувати на вимоги компетентних органів щодо направлення повідомлень або накладення арешту. Відповідно, рекомендація 11 застосовується у тому разі, коли юрист діє як посередник у наданні фінансових послуг.

Рекомендація 14

(а)              При тлумаченні цієї вимоги слід вимагати, щоб особлива увага

приділялася не лише операціям між фінансовими установами та їх

німи клієнтами, а й операціям та/або перевезенням, особливо валюти

та еквівалентних інструментів, між самими фінансовими установами

або навіть і операціям, що здійснюються в межах фінансових груп.

Як передбачає формулювання рекомендації 14, насправді мають бути

охоплені «всі» операції, тобто це слід розуміти так, що сюди вклю

чаються й ці міжбанківські операції.

(б)              Під словом «операції» слід розуміти сам страховий продукт,

виплату премій та інших виплат.

Рекомендація 15

При реалізації рекомендації 15 фінансові установи повинні повідомляти про підозрілі операції незалежно від того, чи пов\'язане це із сплатою податків. Країни також повинні враховувати, що злочинці у сфері відмивання грошей, аби утримати фінансові установи від повідомлення компетентних органів про підозрілі операції, можуть, крім всього іншого, стверджувати, що ці операції пов\'язані із сплатою податків.

Рекомендація 22

(а) 3 метою спрощення виявлення грошових операцій і контролю за ними без будь-якого обмеження свободи руху капіталу країни

370

371

члени можуть передбачити доцільність поширення вимог щодо перевірки, адміністративного контролю, декларування та бухгалтерського контролю на всі операції за кордоном, обсяг яких перевищує встановлену межу.

(б) Якщо країна виявить незвичайне перевезення валюти, монетарних інструментів, дорогоцінних металів або каміння тощо, вона може передбачити, при потребі, можливість повідомити митну службу або інші компетентні органи країн, з яких було організовано таке перевезення, та/або країн, куди направляється такий вантаж, і повинна діяти спільно з ними з метою встановлення джерел, місця призначення та цілей такого перевезення аж до вжиття відповідних заходів.

Рекомендація 26

Що стосується цієї вимоги, то слід зауважити, що корисно було б проводити активну діяльність щодо виявлення відмивання грошей, якщо компетентні органи надають відповідну статистичну інформацію органам фінансової розвідки, особливо якщо інформація стосується конкретних показників діяльності з відмивання грошей. Наприклад, якщо статистичні дані компетентних органів свідчать про невідповідність розвитку індустрії фінансових послуг у певному географічному регіоні і в усій країні розвитку місцевої економіки, то ця невідповідність може свідчити про діяльність з відмивання грошей у цьому регіоні. Інший приклад: радикальні зміни потоків національної валюти без видимих законних економічних причин. Однак необхідно провести пруденційний аналіз таких статистичних даних, особливо тому, що не завжди обов\'язково існує прямий зв\'язок між фінансовими потоками і економічною діяльністю (наприклад, фінансові потоки у міжнародному фінансовому центрі з високою часткою послуг з управління інвестиціями, що надаються іноземним клієнтам, або великий міжбанківський ринок не пов\'язані з місцевою економічною діяльністю).

Рекомендація 29

Рекомендацію 29 не слід розуміти так, що вона вимагає запровадження системи регулярного перегляду ліцензій контрольного пакета акцій у фінансових установах виключно з метою боротьби з відмиванням грошей, — ця рекомендація підкреслює бажаність розгляду акціонерів, що мають контрольний пакет акцій у фінансових установах (зокрема банках та небанківських установах) з точки зору FATF. Таким чином, якщо існують тести придатності, увага наглядовців має

бути спрямована на їхню відповідність цілям боротьби з відмиванням грошей.

Рекомендація 33

Відповідно до принципів національного законодавства країни повинні прагнути до того, щоб різниця у визначенні складу злочину у сфері відмивання грошей — наприклад, різні нормативи щодо умисних елементів порушення, різниця у визначенні злочинних дій, відмінності заходів, що застосовуються до правопорушника у сфері відмивання грошей — не впливала на спроможність або бажання країн надавати одна одній взаємну юридичну допомогу.

Рекомендація 36 (контрольовані поставки)

Контрольовані поставки коштів, про які відомо, що вони отримані злочинним шляхом, або щодо яких існує така підозра, є правильним і ефективним методом отримання інформації та свідчень, зокрема щодо міжнародних операцій з відмивання грошей. В деяких країнах метод контрольованих поставок може також включати моніторинг грошових коштів. Цей метод може бути особливо цінний при здійсненні розслідування окремих кримінальних справ і може також допомогти при проведенні загального розслідування діяльності з відмивання грошей. Слід настійно рекомендувати використання цих методів. Тому необхідно вжити відповідних заходів з метою забезпечення відсутності будь-яких перешкод в законодавчих системах щодо застосування методів контрольованих поставок, в тому числі законних повноважень щодо проведення таких операцій. FATF вітає і підтримує заходи, які здійснюють Світова митна організація і Інтер-пол з метою спонукати країни-члени до вжиття всіх необхідних заходів для подальшого використання цих методів.

Рекомендація 38

(а)              Кожна країна повинна передбачити, якщо це можливо, ство

рення фонду конфіскованих активів у кожній з країн, куди конфіс

кована власність у повному обсязі або частково буде депонована у

процесі примусового виконання законодавства, з метою охорони здо

ров\'я, освіти або для досягнення інших відповідних цілей.

(б)              Всі країни повинні передбачити, якщо це можливо, вжиття

заходів, необхідних для того, щоб можна було розділити конфіско

вані активи поміж іншими країнами, зокрема, коли конфіскація без

посередньо або опосередковано є результатом скоординованих дій по

примусовому виконанню законодавства.

372

373

Відстрочення арешту або конфіскації Країни повинні передбачити вжиття заходів, в тому числі законодавчого характеру, на національному рівні, які б дали змогу їхнім компетентним органам, що займаються розслідуванням справ з відмивання грошей, відкладати або відстрочувати арешт підозрілих осіб та/або конфіскацію грошей з тим, щоб визначити осіб, задіяних у такій діяльності, чи зібрати необхідні свідчення. Без таких заходів застосування таких процедур, як контрольовані поставки та здійснення таємних операцій, неможливе.

Додаток 2

Макроекономічні характеристики країн

з перехідною економікою,

1997—1998 pp.

374

375

Державні бюджети країн (1980—1990 pp.) (усереднені показники у % до ВВП)

Структура податкових надходжень у країнах перехідного періоду (в % до ВВП)

376

Додатки Додаток 5

Додатки

377

Додаток 6

Структура урядових витрат

у країнах перехідного періоду

(в% ВВП)

Бюджетні баланси країн перехідного періоду (в % від ВВП)

378

Додатки

Література

379

Додаток 7

Витрати робочого часу на виробництво окремих товарів і послуг (робочі години (г), хвилини (\'), секунди (")*