1. Необхідність та сутність фінансів.
Фінанси є однією з найбільш важливих і складних економічних категорій. Вони мають як видиму, так і приховану форму прояву. Видима сторона фінансів проявляється у грошових потоках, які рухаються між суб’єктами фінансових відносин.
Ці потоки – їх характер і форми, спрямованість і обсяги – виступають предметом практичної фінансової діяльності. Прихована сторона фінансів пов’язана з тим, що відображають ті чи інші грошові потоки, а саме – рух вартості створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту (ВВП), тобто обмінні й розподільні відносини. Від налагодженості цих відносин залежить ефективність економічної системи і розвиток суспільства. Ці відносини характеризують внутрішню сутність фінансів і є предметом фінансової науки.Предметом вивчення науки про фінанси виступають специфічні фінансові відносини, що виникають між державою, підприємствами i населенням з приводу розподілу і перерозподілу централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.
Вихідним положенням для поняття сутності фінансів є розуміння того, що фінанси – це одна з конкретних історичних форм економічних відносин, функціонування яких пов\'язане з об\'єктивною необхідністю розподілу й перерозподілу вартості валового суспільного продукту. У процесі розподілу формуються та використовуються грошові фонди, призначені для задоволення суспільних і особистих потреб.
Історичний характер фінансів як об\'єктивної економічної категорії підтверджує той факт, що її посутні характеристики не можуть кардинально змінюватися із зміною суспільно-економічної формації. Будучи історичною наукою, фінанси незалежно від суспільної формації завжди направлені на розробку ефективної системи формування й використання фондів і доходів, які мають забезпечувати виконання державою своїх функцій. Разом із тим, незважаючи на спільність посутніх характеристик, у кожній з формацій фінанси мають свої відмінності за соціальною направленістю, роллю у суспільному виробництві, за конкретними формами фінансових відносин тощо.
Оскільки виникнення фінансів пов\'язане як із розвитком товарно-грошових відносин, так і з посиленням і розширенням функцій держави, то причиною їх появи можна вважати потреби суб\'єктів господарювання і держави у фінансових ресурсах, які забезпечують їхню діяльність.
2. Суб\'єкти і об\'єкти фінансових відносин.
Функціонування фінансів пов’язано з такими поняттями як фінансові відносини, фінансова діяльність, гроші (схема 1). Інструмент фінансових відносин – гроші.
Вихідні фінансові категорії – доходи і видатки. Доходи одного з суб’єктів завжди є видатками іншого.
Фінанси – сукупність економічних відносин, пов\'язаних з обміном, розподілом і перерозподілом у грошовій формі вартості валового внутрішнього продукту (ВВП), а в певних умовах і національного багатства. Фінансові відносини виникають на всіх рівнях господарювання:
загальнодержавному (мікрорівні);
регіональному (рівень адміністративно - територіальних одиниць) – місцеві органи;
макрорівні (рівень суб\'єктів господарювання);
міжнародному рівні – міжнародні суб\'єкти господарювання: інститути і уряди.
Об\'єктами даних відносин є національне багатство і вироблений ВВП. ВВП, як об\'єкт фінансових відносин, характеризує нормальну фінансову ситуацію: суспільство розподіляє і відповідно споживає чи нагромаджує те, що воно створює. За умов, коли об\'єктом фінансових відносин виступає національне багатство, для формування доходів використовується те, що створене попередніми поколіннями або дане природою. Суб\'єктами фінансових відносин виступають підприємці, робітники і службовці, держава. Права підприємств та робітників і службовців відображають їх незаперечні права власності на вироблений ВВП. У рамках державного сектора економіки такі самі права власності належать державі, яка виступає в даному випадку звичайним підприємцем.
3. Специфічні ознаки фінансів, їх суспільне призначення.
1. Обмінно-розподільний характер.
2.
Рух вартості від одного суб\'єкта до іншого.3. Грошова форма відносин.
4. Формування доходів і здійснення видатків.
5. Еквівалентний (за призначенням) характер обміну та розподілу і нееквівалентний – перерозподілу.
Основними у фінансах є відносини розподілу і перерозподілу. Відносини обміну в прямій формі складаються між юридичними і фізичними особами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг. Разом з тим у відносинах розподілу можна помітити елементи обміну, а у відносинах обміну – ознаки розподілу. Наприклад, податки можна розглядати і як метод перерозподілу доходів юридичних та фізичних осіб, і як плату суспільства державі за виконання нею установлених функцій і надання відповідних послуг: скільки заплатили, стільки й отримали. У будь-яких відносинах обміну можливі елементи перерозподілу доходів, оскільки ціни, як правило, відхиляються від реальної вартості товарів та послуг. Слід пам’ятати, що в чистому вигляді обмін та розподіл і перерозподіл – це тільки наукові абстракції. У реальному житті все набагато складніше і провести чітке розмежування відносин досить важко і навряд чи доцільно.
Фінанси є життєво важливою системою в економіці та суспільстві в цілому. Налагоджені фінансові відносини виступають запорукою нормальної життєдіяльності.
Фінанси, більш за будь-яку іншу вартісну категорію (ціна, податки, бюджет, кредит, заробітна плата тощо), дозволяють пристосувати (трансформувати) потреби виробництва до потреб споживання. Без фінансів неможливо забезпечувати індивідуальний і суспільний кругообіг виробничих фондів на розширеній основі, регулювати галузеву й територіальну структуру економіки, стимулювати підвищення ефективності виробництва, задовольняти інші суспільні потреби.
Призначення фінансів – забезпечити необхідні умови для здійснення процесу створення, розподілу й використання валового внутрішнього продукту в державі. Це досягається шляхом створення й використання різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємців і кожного громадянина.