<<
>>

2.1. Загальна характеристика та особливості притягнення нотаріусів до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією

Базовою категорією, покладеною в основу характеристики адміністративно-правових засад протидії корупції в сфері здійснення нотаріальної діяльності, є категорія «адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією».

Відразу ж зауважимо, що дана категорія має досить складну структуру, а її правове регулювання відзначається численними недоліками, прогалинами та суперечностями. З метою їх виявлення, а також розробки найбільш оптимальних шляхів їх усунення, даний розділ дисертаційного дослідження пропонуємо повною мірою присвятити характеристиці особливостей притягнення нотаріусів до адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення.

Дослідження будь-якого наукового питання доцільно розпочинати з характеристики понятійно-категоріального апарату. У нашому випадку, насамперед, необхідно з’ясувати сутність і зміст такого поняття, як «адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, вчинене нотаріусом». З цією метою найбільш доцільно звернутись до антикорупційного законодавства.

Так, частина перша ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» дає офіційне визначення такого поняття, як «правопорушення, пов’язане з корупцією», під яким пропонується розуміти діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність [124].

Взявши за основу наведене законодавче визначення, а також врахувавши специфіку предмета нашого дослідження, ми можемо запропонувати авторську дефініцію такого поняття, як «адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, вчинене нотаріусом»: це вчинене нотаріусом (як державним, так і приватним) протиправне умисне діяння (дія чи бездіяльність), що не містить ознак корупції, але порушує встановлені в антикорупційному законодавстві вимоги, заборони та обмеження, за яке передбачено адміністративну відповідальність.

Як ми уже довели в попередньому розділі роботи, за вчинення правопорушень, пов’язаних з корупцією, окрім адміністративної

відповідальності чинним законодавством передбачено також притягнення нотаріуса до кримінальної, дисциплінарної та цивільно-правової

відповідальності. З огляду на це цілком закономірно виникає питання: «За якими критеріями необхідно проводити розмежування різних за правовою природою і, головне, за юридичними наслідками, корупційних діянь?».

Для того, щоб дати відповідь на це питання, необхідно бодай коротко розглянути теоретичний аспект і практичні виміри кваліфікації адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, які вчинені нотаріусами.

Кваліфікація адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, є одним із основних елементів превентивного антикорупційного механізму, що забезпечує ефективну реалізацію відповідних норм антикорупційного законодавства у сфері надання нотаріальних послуг.

У загальній теорії права кваліфікація правопорушень розглядається як одна із стадій процесу правозастосування, сутність якої полягає у «встановленні та процесуальному закріпленні точної відповідності ознак вчинених особою протиправних дій або бездіяльності до ознак складу проступку, передбаченого законодавством» [106, с. 11; 15, с. 24].

Кваліфікувати адміністративне правопорушення - означає дати йому правову оцінку, тобто встановити всі ознаки та обставини вчиненого нотаріусом протиправного діяння та зіставити їх з ознаками адміністративного правопорушення, які закріплені законодавцем у відповідній адміністративно-правовій нормі. Будучи складовою частиною діяльності спеціально-уповноважених суб’єктів щодо застосування норм адміністративного законодавства, кваліфікація адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, носить державно-владний характер. Її результатом є офіційний висновок уповноваженого суб’єкта про наявність або відсутність у діях (бездіяльності) нотаріуса всіх ознак складу конкретного правопорушення, передбаченого главою 13-А КУпАП.

Правильно проведена кваліфікація адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, має важливе значення для правозастосовної діяльності. Вона не лише забезпечує реалізацію принципів об’єктивності та відповідності накладеного стягнення ступеню небезпечності правопорушення та особи правопорушника, але й забезпечує дотримання законності під час всієї процедури притягнення нотаріуса до адміністративної відповідальності за порушення вимог антикорупційного законодавства.

Крім того, кваліфікація адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбачає обов’язкове встановлення всіх обставин його вчинення, а також з’ясування усіх ознак, що характеризують особу правопорушника. Отримана інформація має важливе практичне значення, оскільки саме вона береться за основу під час розробки та впровадження превентивних антикорупційних механізмів.

Процеси щодо кваліфікації адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, характерні практично для всіх стадій адміністративно-деліктного провадження (за винятком хіба що стадії виконання постанови у справі). Оскільки кожна стадія провадження характеризується власним колом завдань, обсяг та межі кваліфікації тут теж різняться:

1. На першій стадії адміністративного провадження процес кваліфікації обмежується, як правило, лише з’ясуванням таких основних питань: до якого виду правопорушення (адміністративного, кримінального, цивільно-правового чи дисциплінарного) відноситься допущене нотаріусом порушення вимог антикорупційного законодавства; чи відноситься нотаріус до переліку суб’єктів, які можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за таке порушення, тощо.

2. На стадії адміністративного розслідування процес кваліфікації діяння часто обмежується з’ясуванням формальних ознак правопорушення та їх співставленням із відповідною статтею КУпАП, що відображається у протоколі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією.

3. Під час розгляду адміністративної справи процес кваліфікації носить найбільш повний характер, оскільки передбачає з’ясування усіх обставин, які мають значення для належного та об’єктивного її вирішення і накладення справедливого й обґрунтованого стягнення.

Результати кваліфікації на даній стадії фіксуються у постанові про адміністративне правопорушення.

4. Процес кваліфікації триває також і під час оскарження (опротестування) постанови в справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією. І хоча на даній стадії провадження кваліфікація обмежується лише рамками заявлених скаржником вимог, однак здебільшого вимагає проведення перевірки та уточнення результатів раніше проведеної кваліфікації.

Таким чином, викладене вище дозволяє дійти висновку, що процес кваліфікації адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, пронизує усю процедуру адміністративного провадження і закінчується лише після ухвалення остаточного рішення в справі. При цьому, основною метою такого процесу є встановлення відповідності ознак вчиненого нотаріусом діяння ознакам складу конкретного адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією.

З огляду на викладене вище виникає необхідність у дослідженні сутності та змісту такої категорії, як «склад адміністративного правопорушення», а також у з’ясуванні її специфіки під час кваліфікації адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, вчинених нотаріусами.

«Склад адміністративного правопорушення» - це суто теоретична конструкція: в чинному законодавстві відсутнє визначення даного поняття, а також не закріплені його основні ознаки. Водночас дана обставина в жодному разі не применшує практичної значимості аналізованої категорії, оскільки законодавець розглядає її як одну з обставин, що виключає провадження в справі (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП [61]).

На особливому значенні встановлення складу адміністративного правопорушення в процесі його кваліфікації наголошується також в юридичній літературі. Адміністративісти визначають його як закріплену в адміністративному законодавстві сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак (складових, елементів), за наявності яких те чи інше діяння (дія або бездіяльність) вважається адміністративним правопорушенням [4, с. 127; 21, с.

36; 37, с. 13; 68, с. 76; 69, с. 48].

Виходячи з наведеного визначення, можна виділити дві групи ознак (елементів) складу адміністративного правопорушення: об’єктивні та суб’єктивні.

Перші дозволяють розкрити зовнішню сторону проступку. До них відносяться об’єкт та об’єктивна сторона правопорушення.

Другі характеризують внутрішню сторону проступку. До них належать суб’єкт та суб’єктивна сторона правопорушення.

Всі елементи складу правопорушення тісно взаємопов’язані між собою, а їх встановлення у кожному конкретному випадку є необхідною і достатньою підставою для кваліфікації діяння як адміністративного проступку. Відсутність або недоведеність хоча б одного з них заперечує існування протиправного делікту в цілому, і, як випливає з дослівного аналізу ст. 247 КУпАП, є підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.

З’ясувавши загальнотеоретичні аспекти, що характеризують юридичний склад адміністративного проступку, пропонуємо перейти до безпосереднього аналізу окремих елементів складу адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією.

Насамперед, зазначимо, що склади всіх адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, закріплені в главі 13-А КУпАП, яка наразі включає сім статей: 1) ст. 172-4. Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності; 2) ст. 172-5. Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків; 3) ст. 172-6. Порушення вимог фінансового контролю; 4) ст. 172-7. Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів; 5) ст. 172-8. Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень; 6) ст. 172-9. Невжиття заходів щодо протидії корупції; 7) ст. 172-9-1. Порушення заборони розміщення ставок на спорт, пов’язаних з маніпулюванням офіційним спортивним змаганням [61].

Як нами уже було доведено вище, нотаріуси несуть «обмежену» адміністративну відповідальність за правопорушення, пов’язані з корупцією, тобто можуть бути суб’єктами правопорушень, що передбачені лише ст.ст.

172-5 та ст. 172-7 КУпАП. З огляду на це виникає необхідність у більш детальному дослідженні складів вказаних правопорушень, що є необхідною передумовою отримання цілісного уявлення про особливості адміністративної відповідальності нотаріусів за порушення антикорупційного законодавства. Передусім пропонуємо проаналізувати ті елементи складу адміністративних проступків, які є спільними для всіх визначених нами проступків.

Спільним для усіх адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, які можуть бути вчинені нотаріусами, є об’єкт посягання. Відразу ж зауважимо, що встановлення об’єкта адміністративного правопорушення має важливе як теоретичне, так і практичне значення, оскільки дозволяє:

- чітко й вичерпно встановити всі ознаки конкретного правопорушення;

- точно визначити його місце в Особливій частині КУпАП;

- оцінити характер і ступінь його суспільної небезпечності;

- провести його відмежування від суміжних складів

правопорушень (як адміністративних, так і дисциплінарних й цивільно- правових).

Традиційно під об’єктом адміністративного правопорушення прийнято розуміти «певне коло суспільних відносин, які охороняються адміністративною санкцією і яким протиправним діянням була заподіяна шкода, або ж створена загроза заподіяння такої шкоди» [94, с. 43]. Іншими словами, це те, на що посягає правопорушення. Однак, незважаючи на таке, на перший погляд, просте формулювання, об’єкт адміністративного правопорушення, як один із елементів його складу, відзначається більш складною побудовою та багаторівневим характером. Зокрема, залежно від рівня узагальнення, в рамках об’єкта адміністративного правопорушення прийнято розрізняти такі його види: загальний, родовий, видовий та безпосередній об’єкти [38, 110].

Загальний об’єкт адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, вчинених нотаріусами, тотожний загальному об’єкту всіх інших адміністративних проступків. Зокрема, як випливає з аналізу ст. 9 КУпАП, це суспільні відносини, якими охороняється «громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління» [61]. У результаті порушення нотаріусом антикорупційного законодавства відбувається дестабілізація вказаних суспільних відносин, заподіюється, або створюється загроза заподіяння соціальної шкоди їх учасникам.

Складна соціальна природа корупції, а також широка сфера розповсюдження її негативних наслідків, обумовлюють певні специфічні риси загального об’єкта адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією. Так, на відміну від інших різновидів правопорушень, що посягають на одну чи декілька суміжних сфер суспільних відносин, які охороняються адміністративними санкціями, корупційні проступки руйнують соціальні зв’язки практично в усіх сферах життєдіяльності суспільства, заподіюючи досить серйозну і суттєву шкоду найбільш важливим і значущим для інтересів держави та суспільства суспільним відносинам [58, с. 514].

Дійсно, на сьогодні вже не залишилось галузі державного управління, яка більшою чи меншою мірою не була б уражена корупційною корозією. Відтак, цілком варто погодитись із популярними останніми роками твердженнями науковців з приводу того, що «на відміну від інших адміністративних правопорушень, які не носять такого суспільно небезпечного характеру, хоч і є антисуспільними проявами, корупційні правопорушення, у яких би діяннях вони не проявлялися, завжди становлять суспільну небезпеку, адже можуть об’єктивно завдавати або загрожувати завданням шкоди державі й суспільству» [59, с. 21; 177, с. 306].

Родовим об’єктом адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, вчинених нотаріусами, охоплюється частина суспільних відносин, які входять до загального об’єкта і яким заподіюється або створюється загроза заподіяння шкоди в результаті порушення нотаріусом вимог антикорупційного законодавства.

Відразу ж зауважимо, що на сьогодні в юридичній літературі обґрунтовано різноманітні підходи до розуміння родового об’єкта адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією. Насамперед це пов’язано з тим, що феномен корупції має багатогранну природу і різноманітні форми прояву. Відтак, межі родового об’єкта вказаних проступків визначається науковцями залежно від їхнього розуміння корупції як юридичної категорії.

Так, наприклад, на думку А.О. Мухатаєва, зазначений об’єкт охоплює «суспільні відносини, які забезпечують авторитет і порядок здійснення державної служби, цілі та завдання установ і організацій публічного та приватного сектора тощо» [52, с. 207]. В.І. Іванюк переконаний, що родовим об’єктом переважної більшості правопорушень, пов’язаних з корупцією, є «встановлений порядок управління, який регулюється багатьма нормами адміністративного права і охороняється санкціями багатьох статей КУпАП» [56, с. 80]. Схожу точку зору висловлює також С.С. Рогульський, на думку якого, «об’єктом корупційних правопорушень є суспільні відносини з приводу встановленого порядку управління в державі» [143, с. 12].

Неважко помітити, що в основі наведених вище підходів до розуміння родового об’єкта адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, лежить усталене уявлення про об’єкт службових злочинів. Однак, якщо при кваліфікації корупційних злочинів подібне тлумачення родового об’єкта є достатнім для того, щоб відмежувати їх від інших суспільно-небезпечних діянь, то при кваліфікації адміністративних проступків воно є неприпустимим. Річ у тім, що відносини з приводу «виконавчо-розпорядчої діяльності держави» чи «встановленого порядку управління» охороняються санкціями переважної більшості статей КУпАП, а тому, як ми уже зазначали вище, вважаються загальним об’єктом правопорушень [14, с. 94].

У зв’язку з викладеним більш обґрунтованим видається підхід А.О. Васьковцова, який під родовим об’єктом адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, розуміє «суспільні відносини, що забезпечують об’єктивність і неупередженість прийняття службовою особою рішень і вчинення (невчинення) дій під час виконання наданих їй службових повноважень, а також відсутність при цьому задоволення приватних (особистих, групових) інтересів службової особи за рахунок інтересів інших осіб, держави, суспільства» [24, с. 2].

Однак, незважаючи на зовнішню логічність і виваженість, використання наведеного підходу для кваліфікації адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, які були вчинені нотаріусами, - є неприйнятним. На користь такого висновку можна навести кілька аргументів:

- по-перше, при визначенні родового об’єкта адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, недоцільно використовувати таку категорію, як «службова особа», оскільки це призводить до необгрунтованого звуження сфери дії антикорупційного законодавства.

Дійсно, нотаріуси (як нами було доведено в першому розділі роботи), не є службовими особами у класичному розумінні цього поняття. Принаймні, про це свідчить дослівний аналіз і примітки до ст. 364 ККУ [75], і ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції». Остання, нагадаємо, відносить нотаріусів до осіб, які «не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги» [124];

- по-друге, при визначенні родового об’єкта адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, необгрунтованою є також вказівка на «задоволення приватних (особистих, групових) інтересів службової особи за рахунок інтересів інших осіб, держави, суспільства», оскільки дана ознака характерна виключно для кримінально-караних діянь.

Дійсно, у новому антикорупційному Законі 2014 р. закріплено принципово новий підхід до розмежування корупційних правопорушень і правопорушень, пов’язаних з корупцією. Відтепер, якщо діяння особи містить ознаки корупції (тобто «використання наданих службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди ...» [124]), то воно кваліфікується як корупційне правопорушення. Водночас, як випливає з аналізу ст. 1 цього ж Закону, адміністративна відповідальність настає лише за вчинення особою правопорушення, пов’язаного з корупцією, а не корупційного правопорушення, як було раніше.

Відсутність єдиного розуміння родового об’єкта адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, обумовлена складною природою корупції як юридичної категорії. Кожен день вона розширює свої межі, охоплюючи нові сфери суспільних відносин і набуваючи нових форм вираження. І сфера надання нотаріальних послуг є якраз тим прикладом, який свідчить про постійне оновлення і трансформацію суспільних відносин, які складають зміст корупції як протиправного суспільного явища.

У даному аспекті варто нагадати, що до 2009 р. законодавець вважав корупцію нехарактерним явищем для нотаріальної системи, а, відтак, не відносив нотаріусів до переліку суб’єктів відповідальності за корупційні делікти. І лише після ухвалення в 2009 році Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» (де-факто - після 1 січня 2011 року, коли цей Закон набув чинності), даний недолік було усунуто. Водночас, на цьому процес розширення меж юридичної відповідальності за порушення антикорупційного законодавства не зупинився. Він триває й нині, яскравим свідченням чого є велика кількість змін, які були внесені до ст. 3 Закону 2014 р. протягом останніх трьох років.

Отже, беручи до уваги викладене вище, а також враховуючи положення ст. 2 Закону України «Про запобігання корупції», під родовим об’єктом адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, ми пропонуємо розуміти суспільні відносини, що виникають у сфері запобігання корупції і охороняються адміністративними санкціями. Запропонований нами підхід має більш широкий характер, що дозволяє охопити всі сфери суспільних відносин, які наразі перебувають під охороною антикорупційного законодавства.

Видовим об’єктом адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, охоплюється частина схожих за характером і правовою природою суспільних відносин, які входять до родового об’єкта та охороняються адміністративними санкціями.

Аналізуючи видовий об’єкт адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, які вчинені нотаріусами, передусім варто звернути увагу на складний характер превентивного антикорупційного механізму, який має досить складну будову і поширюється на значне коло різноманітних за своїм характером і правовою природою суспільних відносин. Відповідно, різноманітними можуть бути і видові об’єкти адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією.

Проаналізувавши чинне законодавство, ми дійшли висновку, що залежно від специфіки родового об’єкта посягання всі адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, можуть бути класифіковані на чотири групи: 1) пов’язані з порушенням встановлених антикорупційним законодавством обмежень і заборон (ст. 172-4. Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності; ст. 172-5. Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків; ст. 172-9-1. Порушення заборони розміщення ставок на спорт, пов’язаних з маніпулюванням офіційним спортивним змаганням); 2) пов’язані з порушенням встановлених антикорупційним законодавством вимог (ст. 172-6. Порушення вимог фінансового контролю; ст. 172-7. Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів); 3) пов’язані з порушенням встановленого порядку використання інформації (ст. 172-8. Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень); 4) пов’язані з невжиттям заходів у разі виявлення корупційного правопорушення (ст. 172-9. Невжиття заходів щодо протидії корупції).

Як ми уже неодноразово наголошували, нотаріуси несуть адміністративну відповідальність лише за ст.ст. 172-5 та 172-7 КУпАП, які відносяться до перших двох виділених нами груп. Відповідно, говорячи про видовий об’єкт адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, які були вчинені нотаріусами, ми маємо на увазі лише два можливих об’єкти:

1) суспільні відносини, що виникають у зв’язку з необхідністю дотримання нотаріусами встановлених антикорупційним законодавством обмежень і заборон;

2) суспільні відносини, що виникають у зв’язку з необхідністю виконання нотаріусами встановлених антикорупційним законодавством вимог.

Безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини, що охороняються санкцією конкретної статті КУпАП. Безпосередній об’єкт завжди є конкретизацією видового об’єкта і визначається залежно від того, яку саме вимогу чи заборону було порушено.

Виходячи з такого загального розуміння, безпосереднім об’єктом адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, які вчинені нотаріусами, можуть бути:

1) за ст. 172-5 КУпАП - суспільні відносини, що виникають у зв’язку з необхідністю дотримання нотаріусами встановлених антикорупційним законодавством обмежень щодо одержання подарунків;

2) за ст. 172-7 КУпАП - суспільні відносини, що виникають у зв’язку з необхідністю дотримання нотаріусами встановлених антикорупційним законодавством вимог щодо недопущення конфлікту інтересів.

Вище нами було детально проаналізовано такий елемент складу адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, як об’єкт посягання. Оскільки викладені нами положення стосуються всіх без винятку проступків даної групи, в третьому розділі роботи немає необхідності у їх повторному викладенні. Водночас, такий елемент, як суб’єкт правопорушення, відзначається цілою низкою специфічних ознак, а тому, його аналізу пропонуємо приділити окремий підрозділ нашого дослідження.

2.2.

<< | >>
Источник: КУРИЛО ТЕТЯНА СЕРГІЇВНА. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В СФЕРІ ЗДІЙСНЕННЯ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІю Дисертація подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукю Київ - 2017. 2017

Еще по теме 2.1. Загальна характеристика та особливості притягнення нотаріусів до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією:

  1. Поняття та особливості адміністративної відповідальності у сфері архітектурно-будівельної діяльності
  2. РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРИТЯГНЕННЯ ДО АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У СФЕРІ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  3. РОЗДІЛ 1 ІНСТИТУТ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
  4. 2.3. Особливості підстав адміністративної відповідальності
  5. АНОТАЦІЯ
  6. СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
  7. ЗМІСТ
  8. ВСТУП
  9. 1.3. Адміністративна відповідальність нотаріусів як засіб протидії корупції в сфері здійснення нотаріальної діяльності в Україні
  10. РОЗДІЛ 2. ЮРИДИЧНИЙ СКЛАД АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ З КОРУПЦІЄЮ, ВЧИНЕНИХ НОТАРІУСАМИ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ
  11. 2.1. Загальна характеристика та особливості притягнення нотаріусів до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією
  12. Нотаріус як особливий суб’єкт адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією
  13. Висновки до розділу 2
  14. 3.1. Обмеження щодо одержання нотаріусами подарунків
  15. Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів в діяльності нотаріусів
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -