<<
>>

ВСТУП

Обґрунтування вибору теми дослідження. Розбудова сучасної правової держави вимагає докорінного реформування усіх сфер економічного, політичного та суспільного життя, яке неможливе без активізації процесів євроінтеграції, впровадження сучасних демократичних принципів європейської моделі побудови суспільства, утворення міцної та стабільної інституційної системи охорони й захисту прав і законних інтересів громадян, а також забезпечення чіткого і злагодженого функціонування усіх без винятку правових інститутів.

Одним із них є нотаріат, який на сьогодні по праву визнається основоположною складовою економічної структури будь-якої цивілізованої держави, а також специфічним правозахисним інститутом державної гарантії дотримання законності прав і законних інтересів громадян.

З часу проголошення незалежності України триває процес еволюційно послідовного удосконалення сфери надання нотаріальних послуг. Нотаріат сьогодні - це повноцінний самостійно-значущий публічно-правовий інститут, що виконує цілу низку правозахисних і правозастосовних функцій. Він не лише забезпечує захист прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, але також створює умови для стабільного цивільного обороту, мінімізує навантаження на судову систему завдяки зменшенню кількості цивільно-правових спорів, підвищує рівень правової освіти населення тощо. Складність завдань, які покладаються на нотаріусів, важливість та юридична значимість вчинюваних ними нотаріальних дій обумовлюють підвищені вимоги до рівня їх професійної компетентності, а також вимагають від них дотримуватись високих морально-етичних принципів та установок, достатніх для забезпечення як особистого авторитету, так і довіри до інституту нотаріату в цілому.

Нотаріус має бути взірцем чесності та порядності, бути гарантом законності та легітимності. Однак, останніми роками процес надання нотаріальних послуг усе частіше супроводжується порушеннями прав і законних інтересів громадян.

При цьому в загальній структурі таких порушень відмічається тенденція до збільшення частки тих, що вчинені з корисливих мотивів і спрямовані на отримання неправомірної вигоди чи задоволення особистих потреб. Зазначена обставина призвела до перегляду системи суб’єктів, на яких поширюються антикорупційні обмеження та заборони, включення до неї нотаріусів, а також віднесення їх до переліку суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення та правопорушення, пов’язані з корупцією.

Водночас, такий крок, незважаючи на його прогресивний характер і схвальну оцінку вітчизняними і зарубіжними експертами, не приніс очікуваних результатів. Деякою мірою це можна пояснити і недостатньо ефективною роботою спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції, і високим рівнем корумпованості судової системи, і недоліками та прогалинами чинного законодавства тощо. Однак, в якості однієї з основних причин у даному випадку необхідно розглядати невідповідність повноважень, якими законодавець наділив нотаріуса, тим обов’язкам, які він повинен виконувати, а також тим антикорупційним обмеженням і заборонам, яких він має дотримуватись.

На відміну від корупції в органах державного управління, корупція в нотаріаті має одну специфічну особливість: вона може бути практично повністю ліквідована, оскільки в її основі лежать, переважно, суб’єктивні чинники, такі як низький рівень правової свідомості та правової культури нотаріусів, недостатній професійний рівень, прагнення до незаконного збагачення тощо. У зв’язку з цим, формуючи стратегію протидії корупції в нотаріаті, за основу необхідно брати саме ті механізми, які спрямовані на ліквідацію детермінант суб’єктивного порядку. І основне місце серед них відводиться інституту адміністративної відповідальності нотаріуса за правопорушення, пов’язані з корупцією.

Викладене вище обумовлює необхідність і практичну значимість проведення ґрунтовного наукового аналізу механізму протидії корупції у сфері надання нотаріальних послуг в розрізі його сприйняття як об’єкта саме адміністративно-правового регулювання.

Водночас маємо констатувати, що даний напрям антикорупційної діяльності сьогодні залишається практично не дослідженим. Цьому сприяє і усталений стереотип щодо другорядної ролі інституту адміністративної відповідальності в превентивному антикорупційному механізмі, і численні прогалини та суперечності законодавчого регулювання процедури розгляду та вирішення справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, і низька ефективність накладених за такі порушення санкцій. Як наслідок, спеціально уповноважені органи у сфері протидії корупції не проявляють належної активності щодо здійснення контролю за дотриманням нотаріусами передбачених Законом України «Про запобігання корупції» превентивних антикорупційних обмежень і заборон, а також не вживають належних заходів реагування на виявлені порушення.

Теоретичну базу дослідження складають праці вітчизняних науковців, у яких висвітлюються загальні питання адміністративної відповідальності (В.Б. Авер’янов, Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.В. Галунько, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, О.Ю. Дрозд, Р.А. Калюжний, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.В. Кузьменко, Т.П. Мінка, В.І. Олефір), підстави та порядок реалізації превентивних антикорупційних механізмів (С.М. Алфьоров, М.Д. Данчук, Д.І. Йосифович, О.М. Охотнікова, Т.П. Попченко, О.Я. Прохоренко, С.С. Серьогін, О.В. Старцев, О.В. Ткаченко, І.В. Шруб), а також специфіка адміністративно-правового статусу нотаріуса (В.В. Баранкова, Л.Є. Єфіменко, В.В. Клемпарська, В.В. Комаров, І.В. Левченко, М.В. Саламатова, І.В. Тарасова, В.М. Черниш, К.І. Чижмар, Л.Е. Ясінська).

Викладені обставини свідчать про актуальність обраної теми дослідження, а також про її практичну значимість для удосконалення адміністративно-правових засад протидії корупції в сфері здійснення нотаріальної діяльності в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження належить до числа пріоритетних у галузі удосконалення функціонування інституту нотаріату в цілому, а також підвищення ефективності адміністративно-правових засад протидії корупції у сфері надання нотаріальних послуг.

Зміст та основні положення роботи відповідають Стратегії розвитку наукових досліджень Національної академії правових наук України на 2016-2020 роки, затвердженої на засіданні президії НАПрН України 3 березня 2016 р., а також спрямовані на реалізацію Концепції реформування органів нотаріату, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24 грудня 2010 р. № 3290/5, Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015-2017 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 265, Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 рр., схваленої Указом Президента України від 20 травня 2015 р. № 276/2015 і планів науково-дослідницьких робіт Науково-дослідного інституту публічного права «Правове забезпечення розвитку підприємництва та органів місцевого самоврядування» (номер державної реєстрації № 0115U005255) та «Правове забезпечення прав, свобод та законних інтересів суб’єктів публічно- правових відносин» (номер державної реєстрації № 0115U005495).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у тому, щоб на основі аналізу сучасних досягнень юридичної науки, узагальнення положень чинного законодавства та практики його застосування визначити та комплексно дослідити адміністративно-правовий механізм протидії корупції у сфері надання нотаріальних послуг і на цій основі сформулювати теоретичні висновки та науково обґрунтовані пропозиції щодо підвищення його ефективності.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- дослідити поняття, ознаки та основні причини поширення корупції у сфері надання нотаріальних послуг;

- проаналізувати основні форми корупції у сфері здійснення нотаріальної діяльності та визначити її вплив на розвиток нотаріальної системи;

- розкрити особливості адміністративної відповідальності нотаріусів як засобу протидії корупції в сфері здійснення нотаріальної діяльності в Україні;

- охарактеризувати особливості притягнення нотаріусів до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією;

- з’ясувати специфіку адміністративно-правового статусу нотаріуса як особливого суб’єкта адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією;

- визначити основні проблеми, що виникають під час притягнення нотаріусів до адміністративної відповідальності за порушення встановлених обмежень щодо одержання подарунків;

- проаналізувати особливості адміністративної відповідальності нотаріусів за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів;

- визначити перспективні напрями підвищення ефективності превентивних антикорупційних механізмів у сфері здійснення нотаріальної діяльності.

Об’єкт дослідження - суспільні відносини, що складаються у процесі реалізації превентивних антикорупційних механізмів у сфері надання нотаріальних послуг.

Предмет дослідження - адміністративно-правові засади протидії корупції в сфері здійснення нотаріальної діяльності в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність як загальнонаукових, так і спеціальних методів і прийомів наукового пізнання. Так, діалектичний метод дозволив проаналізувати процес формування адміністративно-правового механізму протидії корупції у сфері надання нотаріальних послуг (розділ 1), з ясувати детермінанти, які обумовлюють необхідність поширення на нотаріусів окремих антикорупційних обмежень і заборон (підрозділ 1.2, розділ 3), а також розкрити потенціал інституту адміністративної відповідальності як одного з основних елементів антикорупційного механізму (підрозділ 1.3, розділ 2). Метод аналізу та синтезу дозволив поглибити понятійний апарат (розділи 13), а метод системного аналізу - комплексно проаналізувати положення антикорупційного законодавства та практику його застосування (підрозділи 1.1, 1.3, 3.1). Системний підхід дозволив нам визначити місце адміністративної відповідальності нотаріусів в системі заходів юридичної відповідальності (підрозділ 1.3), проаналізувати елементи юридичного складу адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, які вчинені нотаріусами (підрозділ 2.1), а також з’ясувати особливості адміністративно- правового статусу нотаріуса як особливого суб’єкта адміністративної відповідальності за такі проступки (підрозділ 2.2). Логіко-семантичний метод використовувався з метою побудови відповідних дефініційних конструкцій і поглиблення понятійно-категоріального апарату (розділи 1-3). Використання історичного методу дозволило розкрити генезис розвитку адміністративної відповідальності нотаріусів за порушення антикорупційного законодавства (підрозділи 1.1, 1.2), а також простежити еволюцію нормативно-правового регулювання окремих антикорупційних механізмів (розділ 3). Порівняльно- правовий метод використовувався під час відмежування адміністративної відповідальності нотаріусів за правопорушення, пов’язані з корупцією, від інших різновидів юридичної відповідальності (підрозділ 1.3), а також при розмежуванні різноманітних суміжних наукових категорій (підрозділи 3.1, 3.2). Теоретико-прогностичний метод використовувався під час аналізу наукових підходів до розуміння окремих елементів адміністративно-правового статусу нотаріуса, як суб’єкта адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією (розділ 2), а також під час обґрунтування доцільності розширення адміністративно-правового механізму протидії корупції у сфері надання нотаріальних послуг за рахунок включення до нього додаткових обмежень і заборон (підрозділ 3.3). За допомогою методів класифікації та групування було обґрунтовано авторський підхід до класифікації основних причин, наслідків і форм поширення корупції у сфері надання нотаріальних послуг (підрозділи 1.1, 1.2), проаналізовано види відповідальності нотаріусів за правопорушення, пов’язані з корупцією (підрозділ 1.3), а також більш детально досліджено специфічні риси адміністративної відповідальності нотаріусів за вказані проступки (розділи 2, 3). Метод документального аналізу, у поєднанні з моделюванням та прогнозуванням, використовувались під час тлумачення законодавчих положень, які визначають порядок реалізації превентивних антикорупційних механізмів у сфері надання нотаріальних послуг, з метою виявлення їх недоліків, прогалин і суперечностей, а також розробки рекомендацій, спрямованих на підвищення їх ефективності (розділи 2, 3). Соціологічні та статистичні методи використовувались під час збору, обробки та узагальнення емпіричного матеріалу (розділи 1-3).

Нормативну та емпіричну базу дослідження становлять положення КУпАП, ККУ, ЦКУ, Законів України «Про запобігання корупції», «Про нотаріат», інші законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють порядок реалізації антикорупційних механізмів у сфері здійснення нотаріальної діяльності, узагальнення практики судового розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, публікації в періодичних виданнях, статистичні дані, аналітичні довідки, а також результати проведеного анкетування 300 представників нотаріального корпусу та 500 громадян, які звертались за наданням нотаріальних послуг.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що за своїм характером і змістом дисертація є першим у вітчизняній адміністративно- правовій науці комплексним монографічним дослідженням, у якому з урахуванням положень чинного законодавства та правозастосовної практики здійснено системний аналіз адміністративно-правових засад протидії корупції в сфері здійснення нотаріальної діяльності в Україні, визначено їх недоліки, а також обґрунтовано шляхи їх усунення. Безпосередній внесок у наукову розробку адміністративно-правового механізму протидії корупції в нотаріаті полягає в обґрунтуванні концептуальних положень, висновків та пропозицій, що характеризуються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення, а саме:

вперше:

- визначено та систематизовано основні причини існування корупції у сфері надання нотаріальних послуг, її характерні риси, а також форми вираження, що відіграють важливе значення під час визначення меж і напрямів реалізації превентивних антикорупційних механізмів у цій сфері;

- з метою конкретизації законодавчих норм, які регулюють адміністративно-правовий статус нотаріуса в частині визначення меж його юридичної відповідальності, обґрунтовано необхідність внесення змін до Закону України «Про нотаріат» і доповнення його окремою статтею, що визначає підстави та порядок притягнення нотаріусів до кримінальної, адміністративної та цивільно-правової відповідальності;

- з метою розширення профілактичного потенціалу такого антикорупційного заходу, як обмеження щодо одержання подарунків, а також підвищення ефективності його застосування в сфері здійснення нотаріальної діяльності, обґрунтовано необхідність внесення низки змін і доповнень до ст. 1725 КУпАП, а також до ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції»;

- з метою підвищення ефективності законодавчих норм, які встановлюють порядок урегулювання конфлікту інтересів у сфері надання нотаріальних послуг, обґрунтовано необхідність: 1) внесення доповнень до Правил професійної етики нотаріусів; 2) затвердження «Порядку здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів у сфері надання нотаріальних послуг»; 3) створення комісій з етики та врегулювання конфлікту інтересів; 4) внесення низки змін і доповнень до ст. 1727 КУпАП, а також до ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

- з метою реалізації принципу співрозмірності можливостей (повноважень) нотаріуса та його відповідальності під час побудови адміністративно-правового механізму протидії корупції в нотаріальній системі, обґрунтовано необхідність розширення меж адміністративної відповідальності нотаріусів за правопорушення, пов’язані з корупцією, зокрема, шляхом встановлення адміністративної відповідальності за порушення нотаріусами обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, а також за незаконне використання нотаріусом інформації, що стала йому відома у зв’язку з виконанням службових повноважень;

удосконалено:

- класифікацію негативних наслідків корумпованості нотаріату, які, залежно від їх характеру, об’єднано в шість груп: 1) політичні; 2) економічні, 3) управлінські, 4) правові, 5) соціальні, 6) морально-психологічні;

- визначення таких дефініцій, як «адміністративна відповідальність нотаріуса за правопорушення, пов’язане з корупцією», «адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, вчинене нотаріусом», «подарунки, що відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність»;

- класифікацію адміністративних правопорушень, пов’язаних з

корупцією, які, залежно від родового об’єкта посягання, об’єднано в чотири групи: 1) пов’язані з порушенням встановлених антикорупційним

законодавством обмежень і заборон; 2) пов’язані з порушенням встановлених антикорупційним законодавством вимог; 3) пов’язані з порушенням встановленого порядку використання інформації; 4) пов’язані з невжиттям заходів у разі виявлення корупційного правопорушення;

дістало подальшого розвитку:

- дослідження загальних ознак юридичної відповідальності, а також загальних і спеціальних ознак адміністративної відповідальності нотаріуса за правопорушення, пов’язані з корупцією;

- аналіз поняття, меж, мети та специфічних ознак процесу кваліфікації адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, вчинених нотаріусом;

- з’ясування сутності та змісту загального, родового та

безпосереднього об’єкта адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, вчинених нотаріусами;

- дослідження специфічних особливостей адміністративно-

правового статусу нотаріуса як особливого суб’єкта адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією;

- обґрунтування необхідності закріплення «обмеженої» адміністративної відповідальності нотаріусів за правопорушення, пов’язані з корупцією;

- положення про необхідність законодавчої уніфікації

адміністративно-правового статусу державного та приватного нотаріуса;

- критерії розмежування таких юридичних категорій, як: 1) «неправомірна вигода» та «подарунок»; 2) «подарунок, як предмет правопорушення, пов’язаного з корупцією» та «подарунок, як предмет договору дарування»; 3) «конфлікт інтересів», «реальний конфлікт інтересів» та «потенційний конфлікт інтересів»;

- дослідження основних параметрів подарунків, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність;

- дослідження ключових сфер діяльності нотаріуса, у яких з

найбільшою ймовірністю можна очікувати виникнення конфлікту інтересів.

Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана здобувачем самостійно. Усі сформульовані положення та висновки є результатом особистих досліджень дисертанта. Ідеї, положення чи гіпотези інших авторів мають відповідні посилання і використані лише для підкріплення позицій здобувача або відповідної наукової полеміки.

Практичне значення отриманих результатів. Викладені в дисертації узагальнення, висновки і пропозиції мають як теоретичне, так і прикладне

значення, оскільки містять не лише концептуальні засади осмислення наукової проблеми протидії корупції у сфері надання нотаріальних послуг, але також і практичні рекомендації з удосконалення антикорупційного законодавства та практики його застосування. Зокрема, вони використовуються:

- у правотворчості - при підготовці й прийнятті законодавчих та інших нормативних актів, спрямованих на протидію корупції у сфері надання нотаріальних послуг, а також при внесенні змін до КУпАП, Законів України «Про нотаріат», «Про запобігання корупції» (довідка Науково-дослідного інституту публічного права);

- у науково-дослідній сфері - для поглиблення теорії адміністративного права і процесу, зокрема при дослідженні проблем, що виникають у зв’язку з порушенням нотаріусом антикорупційного законодавства, а також при проведенні комплексного аналізу адміністративно- правових засад протидії корупції в сфері здійснення нотаріальної діяльності (акти впровадження Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» та Науково- дослідного інституту публічного права);

- у сфері правозастосування - для забезпечення єдності та одноманітності застосування положень антикорупційного та адміністративно- деліктного законодавства під час притягнення нотаріусів до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією;

- у навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій, удосконалення вже існуючих та розробки нових програм і планів підготовки та підвищення кваліфікації нотаріусів, а також під час викладання таких дисциплін, як ««Адміністративне право», «Нотаріат», «Публічне адміністрування», «Антикорупційне законодавство та його застосування в Україні», «Адміністративна відповідальність», «Публічна служба» (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ).

Апробація матеріалів дисертації. Підсумки розробки проблеми у цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені на таких науково-практичних конференціях: Актуальні питання правової теорії та юридичної практики (м. Одеса, 12-13 серп. 2016 р.); Актуальні проблеми вдосконалення законодавства та правозастосування (м. Запоріжжя, 28-29 жовт. 2016 р.); Сучасні правові системи світу в умовах глобалізації: реалії та перспективи (м. Київ, 10-11 берез. 2017 р.); Правова система України: сучасні тенденції та фактори розвитку (м. Запоріжжя, 24-25 лют. 2017 р.).

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (183 найменування на 19 сторінках) та додатків. Загальний обсяг роботи - 265 сторінок.

<< | >>
Источник: КУРИЛО ТЕТЯНА СЕРГІЇВНА. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В СФЕРІ ЗДІЙСНЕННЯ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІю Дисертація подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукю Київ - 2017. 2017

Еще по теме ВСТУП:

  1. Вступительная статья
  2. Статья 231. Вступление в силу настоящего Федерального закона
  3. Статья 17. Вступлениев силу настоящего Федерального закона
  4. Вступление России в международные финансовые институты
  5. § 4. Производство по пересмотру вступивших в законную силу судебных постановлений по вновь открывшимся или новым обстоятельствам
  6. 76. Законная сила судебного решения: понятие, свойства, объективные и субъективные пределы. Момент вступления судебного решения в законную силу.
  7. 30. Третьи лица, заявл. самостоятельные требования относительно предмета спора: понятие, порядок вступления в процесс, права и обязанности.
  8. 62.Законная сила судебного решения. Правовые последствия вступления решения в законную силу.
  9. Пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам решений, определений, вступивших в законную силу.
  10. Законная силасудебного решения. Правовые последствия вступления решения в законную силу.
  11. Статья 131. Преимущественное право вступления в члены жилищного кооператива в случае наследования пая
  12. Вопрос 9. Пересмотр судебных решений, вступивших в законную силу, сущность и значение.
  13. Пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам судебных актов, вступивших в законную силу (общая характеристика) в гражданском процессе;
  14. 27. Пересмотр вступивших в законную силу судебных постановлений в порядке надзора.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -