<<
>>

Форми корупції у сфері здійснення нотаріальної діяльності та її вплив на розвиток нотаріальної системи

Професія нотаріуса - це одна з найдавніших юридичних професій [149, с. 127]. Її зародження пов’язують зі стрімким розвитком економіки, збільшенням обсягу товарно-грошових відносин, виникненням приватної власності, а також поширенням писемності.

Перші так звані «квазінотаріальні» форми посвідчення угод з’явилися ще в Стародавньому Римі в ІІІ столітті до н.е. і були пов’язані з діяльністю «табеліонів». Ці особи не відносились до державних службовців, однак діяли від імені держави і під її контролем, складаючи за винагороду юридичні акти, судові папери, проекти правочинів та інші документи юридичного характеру [174, с. 49].

З часом, інститут нотаріату розвивався і вдосконалювався. Повноваження нотаріусів щодо посвідчення приватноправових угод постійно змінювались й розширювались, що було пов’язано з конкретними історичними умовами, пануючим політичним режимом і національними традиціями. Однак, незалежно від того, яке місце займав нотаріат у державному апараті - чи як орган судової влади, чи як орган юстиції - він завжди безспірно вважався правозахисним інститутом.

Більшість науковців, і з цим варто погодитись, основним призначенням нотаріату називають «підсилення (укріплення) прав» [176, с. 162; 48, с. 31]. Дослідження історії становлення даного інституту на українських землях свідчить, що незалежно від правового статусу, організаційних форм функціонування та підпорядкованості, нотаріальні установи не лише зберегли за собою пріоритетне право реалізації зазначеної функції, але також зміцнили і розширили її межі: від елементарної фіксації юридично значущих фактів у стародавніх державах, до забезпечення правової безпеки учасників економічних відносин в сучасних умовах розвитку приватної власності та розширення товарно-грошового обігу [31].

Нотаріат сьогодні - це визнана апробуванням віків форма забезпечення цивільного обороту, охорони і захисту цивільних прав та інтересів як фізичних, так і юридичних осіб [47]; «інститут громадянського суспільства» [31]; «орган, який виконує правоохоронну функцію та належить до правоохоронних органів держави» [39, с.

86]; «інститут правосуддя, в основі характеристики якого визначальною є функція превентивного захисту» [90, с. 45; 104, с. 41]; «правозахисний орган держави» [160, с. 85]; «орган безспірної юрисдикції, покликаний захищати суб’єктивні права й законні інтереси фізичних та юридичних осіб, надаючи правочинам публічної довіри шляхом посвідчення юридичних фактів, прав і документів» [162].

Наведені вище міркування дозволяють розглядати нотаріат, передусім, як «інститут превентивного правосуддя». Нотаріальне посвідчення юридично значущих фактів і документів визнається загальнообов’язковою передумовою виникнення, зміни та припинення все більшої кількості важливих приватноправових відносин. Як справедливо з даного приводу зауважують деякі науковці, «в суспільній правосвідомості вже давно сформувалось стійке уявлення про те, що «нотаріально» - це значить законно, достовірно, безспірно» [149, с. 127]. Іншими словами, нотаріально посвідчені правочини апріорі визнаються законними, а спричинені ними правові наслідки - безспірними.

Водночас було б помилковим зводити основне призначення нотаріату до суто превентивного механізму, спрямованого на запобігання виникненню судових спорів шляхом вирішення безспірних справ. На сьогодні нотаріус не лише попереджає, але також і припиняє правопорушення [39, с. 86], зокрема, шляхом відмови у вчиненні нотаріальної дії (ст. 49 Закону України «Про нотаріат») чи негайного повідомлення відповідних правоохоронних органів про виявленні під час вчинення нотаріальних дій порушення законодавства для вжиття необхідних заходів реагування (ст. 51 Закону України «Про нотаріат» [136]).

Отже, узагальнюючи викладене вище, є всі підстави стверджувати, що в порівнянні з радянським періодом, на сучасному етапі розвитку української демократії нотаріуси по праву зайняли важливу нішу в механізмі правового захисту, ставши ще більш помітними та потрібними суб’єктами права. При цьому, законодавець приділяє підвищену увагу подальшому розвитку інституту нотаріату, зокрема, шляхом розширення компетенції нотаріусів і передачі на їх розгляд нових категорій справ.

Варто звернути увагу на той факт, що окрім посвідчувальної функції та функції превентивного правосуддя, на сучасних нотаріусів покладається виконання ще одного важливого завдання - забезпечення високого рівня правового обслуговування населення. Надаючи правочинам публічної довіри, нотаріуси самі повинні користуватись довірою і повагою громадськості. З даного приводу варто підтримати М.В. Саламатову, яка досить влучно зауважила: «презумпція правомірності та безспірності, що закріплена на законодавчому рівні, покладає на осіб, які вчиняють нотаріальні дії, підвищену моральну та юридичну відповідальність за наслідки своєї діяльності» [149, с. 127].

Розвиваючи цю думку, зауважимо, що складність завдань, які покладаються на нотаріусів, а також важливість та юридична значимість вчинюваних ними нотаріальних дій, обумовлює висунення підвищених вимог до рівня їх професійних знань, умінь і навичок. Однак, високого рівня професійної компетентності нотаріуса недостатньо для забезпечення як його особистого авторитету, так і довіри до інституту нотаріату в цілому.

Важливу роль у цьому питанні має відігравати наявність високих морально-етичних принципів та установок. Так, будучи наділеними значним обсягом повноважень, а також покликаними надавати послуги, які безпосередньо зачіпають права та інтереси громадян, суспільства і держави, нотаріуси у жодному разі самі не повинні допускати порушення законності у своїй діяльності.

Отже, обов’язок діяти на підставі та в межах закону, дотримуватись морально-етичних норм, а також вимог присяги має розглядатись як невід’ємний елемент механізму забезпечення законності нотаріальної діяльності. У зв’язку з цим, наділення нотаріусів певними повноваженнями обов’язково має кореспондуватись із покладанням на них відповідних зобов’язань [96, с. 71], а межі відповідальності завжди мають бути адекватні наданим їм правам та обов’язкам. Відповідно, розширення повноважень нотаріусів, а також наділення їх додатковими правами та можливостями завжди повинно супроводжуватись розширенням їхніх обов’язків і посиленням відповідальності.

Водночас, маємо констатувати, що наразі процес надання нотаріальних послуг усе частіше супроводжується порушеннями прав і законних інтересів громадян. Більша частина таких порушень складає недотримання встановленого порядку вчинення нотаріальних дій, які не мають умисного характеру і пов’язані, як правило, з низьким рівнем професійної компетенції нотаріусів.

Проте, як свідчить практика, останнім часом у загальній структурі таких порушень відмічається тенденція до збільшення частки тих, що вчинені умисно й пов’язані, насамперед, із прагненням до незаконного збагачення. Саме ця обставина й обумовила поширення на нотаріусів антикорупційних обмежень і заборон, а також включення їх до переліку суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення та правопорушення, пов’язані з корупцією.

Наступне питання, на якому варто зупинитись більш детально в даному підрозділі дисертації, стосується визначення та характеристики специфічних рис корупції в нотаріаті.

Узагальнивши результати різноманітних наукових досліджень, предметом яких була сфера надання нотаріальних послуг, а також проаналізувавши правозастосовчу практику у сфері протидії корупції, ми сформулювали власну систему ознак, які на сьогодні найбільш точно характеризують специфіку корупції в нотаріаті.

Корупція в нотаріаті характеризується високим рівнем латентності. Деякі науковці, і з цим варто погодитись, корупційну злочинність у сфері нотаріальної діяльності відносять до природної [150, с. 100]. Дійсно, як ми уже довели вище, офіційна статистика об’єктивно не відображає реальний стан, масштаби та динаміку поширення корупції в органах нотаріату [98, с. 23].

По-перше, значна частка громадян, які звертаються до нотаріуса, не обізнана з підставами та порядком надання нотаріальних послуг, а також з фактичними розмірами оплати за їх надання.

По-друге, більшість громадян не знайомі з основними положеннями антикорупційного законодавства, не мають навіть приблизного уявлення про антикорупційні обмеження та заборони, які встановлені для нотаріусів, що свідчить про відсутність активної громадянської позиції з даного питання.

По-третє, розслідування більшості виявлених фактів порушення антикорупційного законодавства закінчується закриттям провадження, що обумовлено такими причинами, як відсутність достатніх доказів винуватості особи, порушення порядку проведення та документального оформлення тих чи інших процесуальних дій, свідоме затягування процесу розслідування, використання різноманітних корупційних механізмів тощо.

Водночас, незважаючи на невідповідність офіційних даних реальному стану речей, беззаперечним залишається той факт, що рівень корупції в нотаріаті є високим і таким, що перешкоджає нормальному розвитку та функціонуванню даного інституту як однієї з невід’ємних складових громадянського суспільства.

Корупція в нотаріаті тісно пов’язана з високим рівнем правового нігілізму учасників нотаріального процесу. Як нам вдалося з’ясувати, на сьогодні значна частина громадян відмовляється повідомляти про порушення нотаріусами антикорупційних обмежень і заборон. І причини такого інертного відношення до корупції можуть бути найрізноманітнішими.

Так, значна частина громадян сприймає корупцію як звичне явище, норму, невід’ємний елемент процесу надання нотаріальних послуг, єдино можливий і найбільш оптимальний спосіб оперативного подолання бюрократичних перешкод і тяганини. Дехто застосовує корупційні зв’язки з метою прискорення процедури вчинення нотаріальних дій або ж підвищення їх якості. Стабільно високою залишається частка тих, хто особисто приймає участь в корупційних схемах, намагаючись у такий спосіб неправомірно обійти невигідні законодавчі норми.

Часто громадяни не звертаються до правоохоронних органів через зневіру до правоохоронної системи, або ж через побоювання, що таке звернення унеможливить або ще більше загальмує процедуру вирішення їхньої справи. У зв’язку з цим, у механізмі адміністративно-правових заходів протидії корупції чільне місце завжди мають посідати заходи, спрямовані на стимулювання громадської активності в цій сфері.

Корупція в нотаріаті має системний характер.

У зв’язку з надвисокими прибутками, які мають змогу отримувати нотаріуси в результаті неправомірного використання своїх повноважень, корупція в нотаріаті набула системного та складно організованого характеру. Уже давно не йде мова про реагування на одиничні випадки порушення нотаріусами антикорупційних обмежень і заборон.

Нагальною проблемою сьогодні є ліквідація корупційних схем, у які втягнуто практично всіх представників нотаріальної системи, а також контролюючі, правоохоронні та судові органи. Задокументувати протиправні дії усіх учасників таких схем надзвичайно складно. І навіть за умови виключення однієї ланки, вона досить швидко заповнюється новим учасником, і схема продовжує функціонувати у звичному режимі.

З огляду на це основна увага має бути акцентована не на викритті окремих корупційних правопорушень, а на ліквідації причин, що обумовлюють їх учинення.

Корупція в нотаріаті характеризується круговою порукою. На відміну від інших сфер публічного управління, корупційні правопорушення в сфері здійснення нотаріальної діяльності вирізняються специфічним суб’єктним складом учасників.

Досить часто (за винятком випадків вимагання неправомірної вигоди) порушення нотаріусами встановленого порядку вчинення нотаріальних дій відбувається за ініціативою зацікавлених у цьому осіб. Оскільки користь від подібних дій мають обидві сторони, інформація про них залишається невідомою принаймні доти, доки їх суспільно небезпечні наслідки не почнуть безпосередньо зачіпати права та свободи третіх осіб. Однак, навіть і в таких випадках документально підтвердити наявність попередньої змови між нотаріусом і заявником вкрай важко. Річ у тім, що зазвичай протиправна діяльність нотаріусів ретельно планується, а її приховування заздалегідь обмірковується [150, с. 100].

Корупція в нотаріаті має похідний характер. Це є особливою рисою, що дозволяє розкрити специфічні причини поширення корупції в нотаріальній системі. Її сутність полягає у тому, що особи, які виявили намір стати нотаріусами, допускаються до здійснення нотаріальної діяльності лише за умови сплати «добровільних внесків». Розміри таких «внесків» різні і

залежать від рівня прибутковості конкретного нотаріального

округу [85, с. 67].

Таким чином, сплативши достатньо значну суму, нотаріуси, насамперед, переймаються не вивченням Етичного кодексу та антикорупційного законодавства, а пошуком додаткових, як правило, незаконних, джерел отримання доходу. Після того, як нотаріус фактично приступив до здійснення нотаріальної діяльності, він продовжує систематично сплачувати добровільно-примусові неофіційні внески. Однак, у цьому разі основними учасниками добре організованого та безперебійно працюючого механізму «викачування грошей» як з приватних, так і з державних нотаріусів є суб’єкти, наділені контрольно-наглядовими повноваженнями.

Як правило, в даному випадку використовуються прості, але надійні та перевірені роками корупційні схеми. Спочатку призначається так звана камеральна перевірка. За її результатами Мін’юст може призупинити доступ нотаріуса до електронних реєстрів терміном до півроку і навіть ініціювати питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Оскільки відключення від реєстру повністю позбавляє нотаріусів заробітку, вони намагаються «домовитись» із перевіряючими, сплативши вказану ними суму. Згодом, така оплата здійснюється на постійній основі.

Вище ми навели лише основні, найбільш характерні риси корупції в нотаріальній системі, які дозволяють отримати загальне уявлення про рівень, масштаби та особливості її поширення. Водночас проведене нами дослідження вважатиметься неповним, якщо не проаналізувати наслідки, до яких вона призводить.

Відразу ж зауважимо, що наслідки поширення корупції в нотаріальній системі досить різноманітні. Деякі з них можна оцінити у грошовому еквіваленті, інші - формують імідж інституту нотаріату загалом, і конкретного нотаріуса зокрема.

У зв’язку з цим, з метою визначення загрози, яку несуть у собі вчинені нотаріусами корупційні делікти, ми проаналізували численні публікації, різноманітні наукові джерела, висновки міжнародних експертів, а також результати власного соціологічного опитування. Узагальнивши отримані результати, ми сформували наступний перелік негативних наслідків корумпованості нотаріату, які, для зручності аналізу, можна об’єднати у три великі групи:

1. Політичні:

- зниження рівня довіри населення до державної влади, а також до існуючої правової системи загалом [151, с. 130] і представників нотаріального корпусу зокрема, і, як наслідок, поступова втрата ними статусу «правозахисного органу держави»;

- руйнування політичної стабільності у суспільстві, підрив законності та авторитету органів, які покликані надавати публічні послуги, зміна пріоритетів розвитку демократичних інститутів;

- гальмування процесу реформування системи надання

нотаріальних послуг і впровадження в національну правову систему загальновизнаних принципів латинського нотаріату.

2. Економічні:

- порушення нормального режиму цивільного обороту, створення перешкод у здійсненні господарської діяльності [151, с. 130];

- збільшення собівартості отриманих нотаріальних послуг за рахунок включення до неї видатків, спрямованих на покриття додаткових корупційних витрат;

- гальмування економічних реформ, деформація демократичних ринкових механізмів регулювання економіки і, як наслідок, розширення обсягів тіньової економіки;

- зменшення числа ефективних приватних власників [147, с. 4], насамперед, у зв’язку зі зловживаннями в процесі приватизації;

- збільшення обсягів транзакційних видатків під час ведення бізнесу за рахунок включення до їх складу розмірів неправомірної вигоди.

3. Управлінські:

- зміна векторів державного регулювання нотаріальної діяльності та, як наслідок, зниження ефективності контрольно-наглядових механізмів;

- зниження рівня легітимності нотаріату як усередині держави, так і на міжнародній арені;

- деформація демократичних механізмів кадрового забезпечення

нотаріальної діяльності і, як наслідок, комплектування нотаріального корпусу шляхом використання корупційних зв’язків, а не

висококваліфікованими фахівцями;

- формування негативного іміджу нотаріуса як суб’єкта,

уповноваженого надавати публічні послуги.

4. Правові:

- дискредитація права як основного регулятора суспільних відносин; формування у громадян неповаги та недовіри до держави та закону;

- зниження рівня довіри до нотаріальних актів, поступова втрата ними статусу беззаперечних документів, які мають достатньо високий ступінь вірогідності;

- перекручування загальноприйнятого і законодавчо закріпленого порядку надання нотаріальних послуг, що обумовлює прийняття завідомо недостовірних актів і їх подальше оскарження в судовому порядку;

- вчинення нотаріусами адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, є підґрунтям для більш серйозних зловживань з їхнього боку [100, с. 10].

5. Соціальні:

- деформація соціального уявлення про зміст і призначення інституту нотаріату в демократичному суспільстві: громадяни починають сприймати його не як інструмент захисту їхніх прав і законних інтересів, а як джерело небезпеки їхнім правам і свободам;

- спотворення справжнього змісту правовідносин між нотаріусами та особами, які звернулись за наданням нотаріальних послуг: перевага надається не забезпеченню загальносуспільних інтересів, а задоволенню приватних (індивідуальних чи групових) потреб;

- ускладнення доступу громадян до нотаріальних послуг, а також зниження рівня їх соціальної активності у зв’язку з відстороненням від процесу прийняття управлінських рішень.

6. Морально-психологічні:

- деморалізація населення країни, створення атмосфери беззахисності у суспільстві;

- зниження громадської активності, втрата довіри громадян до інституту нотаріату і, як наслідок, зниження популярності нотаріальних послуг;

- формування «подвійних стандартів» надання нотаріальних послуг;

- девальвація моральних цінностей та поширення кримінальної психології, внаслідок чого перевага все частіше надається використанню неправомірних методів вирішення питання як більш оперативних, ефективних та економічно доцільних [81, с. 68].

Звісно, наведеними вище наслідками не обмежується увесь негативний виплив корупції на нотаріальну систему. З одного боку, це пов’язано з різнобічним характером самої нотаріальної діяльності, яка останнім часом охоплює все більшу сферу суспільних відносин. З іншого боку, це обумовлено правовою природою корупції, як специфічного соціального феномену, що може мати безліч форм вираження. Так, узагальнюючи та розвиваючи інформацію, яка викладена в доповіді Регіонального громадського фонду «Інформатика для демократії» [147, с. 3], корупція в нотаріаті може мати такі форми вираження .

1. Корупція як засіб скорочення витрат часу - виникає у зв’язку з високим рівнем бюрократії та тяганини в нотаріальних конторах. Отримувачі нотаріальних послуг або пропонують неправомірну вигоду, або залучають особисті зв’язки з метою скорочення часу, необхідного для вчинення тієї чи іншої нотаріальної дії.

Найбільш оптимальним способом подолання такої форми корупції є підвищення сервісу надання нотаріальних послуг, що, передусім, передбачає уніфікацію та стандартизацію нотаріального процесу, його максимальну комп ’ ютеризацію.

2. Корупція як засіб підвищення якості надання нотаріальних послуг - виникає у зв’язку з низьким рівнем кваліфікації деяких нотаріусів, а також наявністю архаїзмів у процедурі вчинення нотаріальних дій. Під архаїзмами в даному випадку необхідно розуміти бюрократичні вимоги, існування яких в епоху комп’ютеризації та інформатизації є недоцільним (наприклад, подання додаткових довідок і копій, обов’язкова особиста участь клієнта під час підготовчих дій тощо). Велика кількість нотаріальних актів, які визнаються нечинними в судовому порядку, змушує клієнтів звертатись до «перевірених» нотаріусів, що передбачає або використання корумпованих зв’язків, або витрачання додаткових коштів.

Найбільш оптимальним способом подолання такої форми корупції є підвищення рівня професійної майстерності нотаріусів шляхом удосконалення процедури їх відбору та запровадження обов’язкового періодичного підвищення кваліфікації, а також модернізація законодавчо встановленого порядку вчинення нотаріальних дій.

3. Корупція як спосіб отримання дефіцитної послуги - виникає у зв’язку з надмірною монополізацією сфери надання нотаріальних послуг, а також із деякими розбіжностями в адміністративно-правовому статусі державних і приватних нотаріусів. На сьогодні отримувачі нотаріальних послуг обмежені в праві вільного вибору нотаріуса, що обумовлено їх суворим квотуванням в межах нотаріального округу, а також забороною на вчинення нотаріальних дій за його межами.

Найбільш оптимальним способом подолання такої корупції є уніфікація адміністративно-правового статусу нотаріусів, а також оптимізація їх кількості з метою «забезпечення балансу між попитом і пропозицією на ринку нотаріальних послуг».

4. Корупція як засіб подолання законодавчо встановлених обмежень і заборон - виникає у зв’язку з небажанням особи дотримуватись встановлених вимог і правил. Оскільки абсолютна більшість нотаріальних послуг є платними, а вартість багатьох із них залежить від фактичної вартості об’єкта правочину, клієнти досить часто намагаються зменшити витрати, пов’язані з нотаріальним оформленням договору, шляхом подання недостовірної інформації. Приватні нотаріуси, крім того, досить часто практикують одночасно подвійну оплату нотаріальної послуги - офіційну, з якої вираховуються всі податки і збори, та неофіційну - яка фактично є компенсацією за допущені нотаріусом «відхилення» від нормативно- встановлених процедур.

Найбільш оптимальним способом подолання такої форми корупції є максимальне спрощення порядку оплати нотаріальних послуг, а також запровадження фіксованих ставок, які є однаковими як для державних, так і для приватних нотаріусів.

5. Корупція як засіб виживання - виникає у зв’язку з жорстким централізованим регулюванням даної сфери надання публічних послуг, внаслідок чого абсолютно правомірна діяльність нотаріуса є економічно неефективною. Також, досить часто нотаріуси самі виступають об’єктами корупційної діяльності з боку контролюючих і наглядових органів. Як ми уже зазначали вище, на сьогодні без корупційних зв’язків і значного грошового внеску особа практично немає жодних шансів самостійно пройти процедуру професійного відбору. Звичною вже стала практика періодичних грошових відрахувань за позитивні результати проведених перевірок тощо.

Найбільш оптимальним способом подолання такої форми корупції є посилення антикорупційних заходів щодо органів, наділених контрольно - наглядовими повноваженнями, а також забезпечення максимальної прозорості та відкритості кадрових процедур.

6. Корупція як спосіб незаконного особистого збагачення - виникає у зв’язку з низьким рівнем правової свідомості та правової культури нотаріусів, їх прагненням отримати надвисокі прибутки.

Найбільш оптимальним способом подолання такої корупції є підвищення ефективності спеціальних антикорупційних заходів, які спрямовані на подолання корупції в нотаріаті.

Таким чином, підсумовуючи викладене вище, можна зробити такий узагальнюючий висновок: підвищення ролі та розширення функцій нотаріату в умовах розбудови сучасної української держави призвело до збільшення рівня його корумпованості [86, с. 90]. Звісно, таку ситуацію можна пояснити традиційним набором причин та умов поширення корупції: високий рівень бюрократії і тяганини, низький рівень заробітної плати нотаріусів, хронічне недофінансування нотаріальної системи, низька ефективність роботи правоохоронних органів тощо.

Однак, на відміну від корупції в органах державного управління, корупція в нотаріаті має одну специфічну особливість: вона може бути практично повністю ліквідована. Річ у тім, що в основі даного різновиду корупції лежить суб’єктивний фактор, зокрема, рівень правової свідомості та правової культури нотаріусів, а також їх загальний професійний рівень. А тому, формуючи стратегію протидії корупції в нотаріаті, за основу необхідно брати саме ті механізми, які спрямовані на ліквідацію детермінант суб’єктивного порядку. І основне місце серед переліку таких механізмів відводиться інституту адміністративної відповідальності нотаріуса за правопорушення, пов’язані з корупцією.

<< | >>
Источник: КУРИЛО ТЕТЯНА СЕРГІЇВНА. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В СФЕРІ ЗДІЙСНЕННЯ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІю Дисертація подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукю Київ - 2017. 2017

Еще по теме Форми корупції у сфері здійснення нотаріальної діяльності та її вплив на розвиток нотаріальної системи:

  1. 4.3. Роль «безпеки» нормотворення ОВС України у гарантуванніінформаційної безпеки інформаційної сфери суспільства
  2. Правові засади оскарження рішень, дій і бездіяльності державного виконавця та місце серед них адміністративно-правового регулювання
  3. Зарубіжний досвід побудови системи виконавчого провадження й можливості його використання в Україні
  4. 1.3 Об\'єктивні ознаки окремих злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг
  5. 1.3 Об'єктивні ознаки окремих злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг
  6. 2.3. Адміністративно-процесуальні норми у сфері надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг та електронні онлайн-сервіси
  7. Спеціально-кримінологічне запобігання злочинності у сфері інтелектуальної власності.
  8. Нотаріат в Україні: поняття, завдання, правове регулювання і принципи діяльності
  9. 3.1. Поняття та основні заходи загальносоціального запобігання злочинам у сфері нотаріальної діяльності
  10. Спеціально-кримінологічне запобігання злочинам у сфері нотаріальної діяльності
  11. 3.1. Напрями та перспективи гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу у сфері податку на ДОДАНУ ВАРТІСТЬ
  12. ВСТУП
  13. Удосконалення законодавства у сфері адміністративно- правового захисту прав і законних інтересів нотаріусів в Україні
  14. ВСТУП
  15. Форми корупції у сфері здійснення нотаріальної діяльності та її вплив на розвиток нотаріальної системи
  16. ВИСНОВКИ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -