ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Суспільні перетворення нашого часу, спричинені насамперед поступом науково-технічного знання, суттєво розширили сферу свободи й автономії індивіда, дієва повага до яких має бути забезпечена в тому числі й державно-юридичними засобами.

Оцінка відносної значущості задіяних у справі інтересів і цінностей унаочнюється у правових позиціях Суду. Аналіз і узагальнення динаміки цих правових позицій, зокрема щодо права на повагу до сімейного життя, сьогодні має винятково важливе значення для розвитку теорії прав людини як складової загальної теорії права. Попри зростання уваги до правотлумачної та правозастосувальної діяльності ЄСПЛ в українському загальнотеоретичному правознавстві (про що свідчать, зокрема, праці Д. О. Вовка,

В. В. Гончарова, Д. А. Гудими, С. П. Добрянського, Т. І. Дудаш,

О. М. Луціва, Б.

І. Я. Сенюти, О. В. Соловйова, С. Є. Федика, Т. І. Фулей, Г. О. Христової, С. Б. Цебенко, С. В. Шевчука, Г. Ю. Юдківської) слід відзначити, що

комплексний монографічний аналіз правових позицій Суду щодо права на повагу до сімейного життя в загальнотеоретичному аспекті дотепер не здійснювався.

Викладені обставини, як видається, підтверджують актуальність обраної теми дослідження та її значення у теоретичному і практичному вимірах.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане в рамках науково-дослідної роботи Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямом «Держава і право: філософсько-правовий та теоретико-історичний виміри» (державний реєстраційний номер 0113Ш02433).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є комплексний загальнотеоретичний аналіз правових позицій ЄСПЛ щодо права на повагу до сімейного життя.

Поставлена мета зумовила розв’язання наступних дослідницьких завдань:

- виробити поняттєво-термінологічний апарат дослідження і з’ясувати співвідношення понять правової позиції і правового аргументу;

- систематизувати різновиди правових позицій Суду щодо права на повагу до сімейного життя;

- уточнити методику загальнотеоретичного аналізу правових позицій ЄСПЛ;

- з’ясувати специфіку використовуваних ЄСПЛ підходів до інтерпретації поняття сімейного життя як об’єкта юридично значущої «поваги»;

- визначити зміст права на повагу до сімейного життя;

- встановити співвідношення права на повагу до сімейного життя з правом на повагу до приватного життя;

- виявити динаміку змісту й обсягу права на повагу до сімейного життя;

- схарактеризувати засоби формування і розвитку правових позицій Суду щодо права на повагу до сімейного життя;

- розкрити структуру концепції «поваги до сімейного життя» у практиці ЄСПЛ;

- узагальнити аргументи з питань легалізації одностатевих союзів у європейських державах й обґрунтувати позицію щодо можливостей запровадження правової охорони таких союзів в Україні.

Об’єктом дослідження є правові позиції Суду.

Предмет дослідження становлять загальнотеоретичні аспекти правових позицій ЄСПЛ щодо права на повагу до сімейного життя та тенденції їхньої трансформації.

Методологічними основами дисертаційної роботи виступають

загальнонаукові, групові та спеціальнонаукові дослідницькі підходи, методи та прийоми.

Світоглядно-методологічним підґрунтям дослідження послугував

діалектичний загальнонауковий підхід, який застосовано, зокрема, до осмислення генезису інститутів сім’ї та шлюбу як історичних форм реалізації природних прав людини (підрозділи 2.1, 3.2), до вивчення динаміки правових позицій Суду (підрозділ 3.2), до пізнання особливостей співвідношення і взаємодії конкуруючих інтересів при реалізації права на повагу до сімейного життя (підрозділ 1.2).

Серед загальнонаукових методів важливу роль відіграв системний, за допомогою якого здійснювались, зокрема, аналіз положень ЄКПЛ і рішень Суду, розгляд права на повагу до сімейного життя в системі прав людини (підрозділ

2.1) , а також розкриття взаємозв’язку потреб та інтересів людини у сфері приватного та сімейного життя (підрозділ 2.2). Метод сходження від конкретного до абстрактного використано для виявлення базових об’єктів правової охорони у сферах сімейного та приватного життя (підрозділ 2.2), метод сходження від абстрактного до конкретного слугував для з’ясування конкретизації положень ЄКПЛ і використання правових позицій Суду в його рішеннях (підрозділи 1.1, 1.2,

3.2) .

Соціолого-правовий груповий дослідницький метод дозволив з’ясувати, зокрема, соціальну зумовленість форм реалізації природних прав людини у сфері сімейного життя (підрозділ 2.1), виявити основні цінності сімейного життя, які виступають об’єктами правового забезпечення за Конвенцією (підрозділ 3.1), а також особливості впливу змін соціокультурного контексту на зміст правових позицій ЄСПЛ та їхню трансформацію (підрозділи 2.1, 3.2).

Особливого значення у дослідженні набули спеціально-наукові методи, зокрема: метод тлумачення юридичних норм, використаний для дослідження змісту Конвенції і змісту прецедентних рішень Суду (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 3.1,

3.2) , порівняльно-правовий метод, застосований, зокрема, для визначення спільного й відмінного у формах забезпечення права на повагу до сімейного життя в європейських державах (підрозділ 2.1) і метод узагальнення судової практики (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 3.2).

Уточнення терміно-поняттєвого апарату дослідження, побудова відповідних класифікацій потребували використання низки формально-логічних загальнонаукових прийомів - індукції, дедукції, аналізу, синтезу (підрозділи 1.1,

1.2) , порівняння, абстрагування, екстраполяції, типізації (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 3.2). Крім того, в дисертації були використані також прийоми контент-аналізу (підрозділ 1.2) та інтерпретації статистичних даних (підрозділи 1.2, 3.2).

Емпіричною базою дослідження слугували Конвенція та інші міжнародно- правові нормативні акти у галузі прав людини та основоположних свобод, матеріали практики Суду (опрацьовано 201 рішення та ухвали цього органу, у т.ч. прийняті ЄСПЛ упродовж 2003-2016 рр. 43 рішення та ухвали щодо України), національне законодавство України та окремих зарубіжних держав.

Наукова новизна дисертації визначається тим, що вона є першим в українському правознавстві комплексним монографічним дослідженням загальнотеоретичних аспектів аргументації рішень Суду щодо права людини на повагу до сімейного життя.

Елементи наукової новизни вбачаються у таких висновках і положеннях, що виносяться на захист:

уперше:

- сформульовано положення про співвідношення і взаємозв’язки понять правової позиції і правового аргументу. Поняття правової позиції відображає статичні елементи (правові уявлення, принципи, норми та ін.), які виступають або передумовою процесів правотворчості, правозастосування чи правотлумачення, або ж їхнім результатом. Натомість поняття правового аргументу має насамперед функціональне смислове навантаження і відображає динаміку процесу вироблення правового рішення та його сприйняття суб’єктами правовідносин. З урахуванням цього правовий аргумент у практиці ЄСПЛ - це інструмент вироблення або спростування правової позиції Суду у такій справі, яка не може бути вирішена на основі застосування попередньої правової позиції Суду. В рішеннях ЄСПЛ у справах, обставини яких є аналогічними, функцію правового аргументу виконує попередня правова позиція Суду;

- обґрунтовано висновок про існування особливого базового об’єкта «поваги», який слугує критерієм розрізнення основоположного права людини на повагу до сімейного життя та її права на повагу до приватного життя.

- виявлено динаміку змісту й обсягу права на повагу до сімейного життя, зумовлену соціальними й технологічними змінами. Зокрема, встановлено, що проявом такої динаміки стало включення до змісту означеного права окремих можливостей, що належать до прав людини «четвертого покоління»: прав вимагати офіційного визнання зміненої статевої ідентичності і використовувати технології штучного запліднення. Виявом же змін в обсязі цього права може вважатися поширення можливостей, що входять до змісту права на повагу до сімейного життя, на осіб, які змінили стать, а також визнання за особами однієї статі права вимагати реєстрації шлюбу між ними. Сьогодні, згідно з практикою ЄСПЛ, до обсягу поняття сімейного життя як об’єкта «поваги» включаються тісні особисті зв’язки між батьками і позашлюбною дитиною; такі ж їхні зв’язки з дитиною, яка народилася внаслідок штучного запліднення; спільне фактичне проживання чоловіка та жінки без укладення шлюбу; де-факто існуючі сталі відносини в одностатевому союзі.

удосконалено:

- дефініцію поняття «правова позиція ЄСПЛ», яке доцільно розглядати у широкому та вузькому розумінні. Так, у широкому розумінні правовими позиціями ЄСПЛ є будь-які вироблені Судом у процесі тлумачення і застосування Конвенції правові уявлення, ідеї та судження, незалежно від форми їхнього зовнішнього вираження, формальної обов’язковості та сфери дії. У вузькому ж розумінні правовою позицією Суду може вважатися правовий припис, що:

1) вміщений у мотивувальній частині рішення; 2) виражає оцінку обставин конкретної справи; 3) слугує підставою (ratio decidendi) для вирішення конкретної справи та 4) має формально-обов’язковий характер при вирішенні аналогічних справ у майбутньому;

- методологічний інструментарій аналізу правових позицій Суду, який передбачає здійснення таких пізнавальних операцій: 1) визначення у рішенні Суду правових аргументів та з’ясування їхньої ролі у мотивуванні рішення;

2) виявлення тих цінностей й інтересів, до захисту яких прагнуть учасники справи (на національному рівні й у Суді), та цінностей, охорону й захист яким надає ЄСПЛ; 3) характеристика способів здійсненого Судом балансування цінностей та інтересів, конфлікт між якими розв’язується у рішенні;

- положення про співвідношення приватного життя і сімейного життя як об’єктів «поваги» у правових позиціях ЄСПЛ.

набули подальшого розвитку:

- уявлення про юридико-технічне значення конструкції «поваги» як інструмента забезпечення прав людини. Вказана конструкція виступає термінологічним засобом наднаціонального закріплення зобов’язання держави забезпечувати відповідне право людини на національному рівні. З урахуванням цього зміст «право на повагу до сімейного життя» становлять передбачені Конвенцією й конкретизовані у правових позиціях Суду можливості людини вимагати від держави виконання негативних (утримання нею від дій) і позитивних (вчинення нею дій) матеріальних і процедурних обов’язків зі створення умов, необхідних для безперешкодної реалізації потреб та інтересів людини у сфері сімейного життя;

- класифікація правових позицій Суду залежно від змісту використовуваних Судом аргументів на формально-юридичні, фактологічні та морально-оцінювальні. Формально-юридична позиція ЄСПЛ - різновид правових позицій Суду, аргументація яких ґрунтується на положеннях ЄКПЛ і попередній прецедентній практиці Суду. Фактологічна правова позиція ЄСПЛ виражається у формі тверджень про психологічні, соціальні, економічні, політичні та інші факти. Морально-оцінювальна позиція ЄСПЛ - правова позиція Суду, в якій відображено оцінку моральної значущості задіяних у справі соціальних інтересів та цінностей.

Практичне значення отриманих результатів. Положення та висновки, одержані в результаті дослідження, можуть знайти застосування:

- у науково-дослідній сфері - для подальшого аналізу загальнотеоретичних і галузевих аспектів основоположного права людини на повагу до сімейного життя;

- у законотворчості - для удосконалення законодавчих гарантій права на повагу до сімейного життя;

- у правозастосовній діяльності - для вироблення рекомендацій стосовно використання європейських стандартів права на повагу до сімейного життя судами України;

- у навчальному процесі - при викладанні курсів «Теорія держави і права», а також галузевих навчальних дисциплін.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційна робота виконана й обговорена на кафедрі теорії та історії держави і права, конституційного та міжнародного права Львівського державного університету внутрішніх справ.

Основні положення і результати дослідження представлено на восьми міжнародних, чотирьох всеукраїнських наукових конференціях і круглих столах, зокрема таких як: міжнародна науково-практична конференція «Правове регулювання суспільних відносин: актуальні проблеми та напрями розвитку» (м. Запоріжжя, 30 травня 2012 р.), міжнародна науково-практична конференція «Сутність та значення впливу законодавства на розвиток суспільних відносин» (м. Одеса, 10-11 травня 2013 р.), міжнародна науково-практична конференція «Правові реформи в Україні: реалії сьогодення» (м. Харків, 8-9 червня 2013 р.), міжнародна конференція «Консолідація наукових досліджень» (м. Донецьк, 14 вересня 2013 р.), міжнародна науково-практична конференція «Правовые реформы в Молдове, Украине и Грузии в контексте евроинтеграционных процессов» (м. Кишинів, Молдова, 7-8 листопада 2014 р.), міжнародна науково- практична конференція «Актуальні питання розвитку права та законодавства: наукові дискусії» (м. Львів, 28-29 листопада 2014 р.), Всеукраїнська науково- практична конференція «Філософські, теоретичні та методологічні проблеми юридичної науки в умовах євроінтеграції України» (м. Львів, 25 квітня 2014 р.), Х міжнародний круглий стіл «Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи)» (м. Львів, 12-13 грудня 2014 року), міжнародна науково-практична конференція «Норми права: соціологічні та філософські проблеми конституційної реформи» (м. Київ, 16 листопада 2015 р.), XV міжнародна студентсько-аспірантська наукова конференція «Актуальні проблеми прав людини, держави та правової системи» (м. Львів, 15-16 квітня 2016 р.), за підсумками яких опубліковано тези доповідей.

Публікації. Основні положення та результати дослідження викладено у семи статтях, п’ять із яких опубліковано у наукових фахових виданнях України, одна - в іноземному виданні, а також в одинадцяти тезах доповідей.

Структура дисертації зумовлена предметом і метою дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, що об’єднують шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел (416 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 259 сторінок, з них основного тексту - 189 сторінок.