Висновки до першого розділу

1. З урахуванням поглядів, представлених у сучасному загальнотеоретичному правознавстві, поняття правових позицій ЄСПЛ доцільно розглядати у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні правовими позиціями ЄСПЛ є будь-які правові уявлення та ідеї, вироблені Судом у процесі тлумачення і застосування Конвенції, незалежно від способу їхнього зовнішнього вираження, формальної обов’язковості та сфери дії.

У вузькому ж розумінні правовою позицією Суду може вважатися правовий припис, що: 1) вміщений у мотивувальній частині рішення; 2) виражає оцінку обставин конкретної справи; 3) слугує підставою (ratio decidendi) для її вирішення та 4) має формально-обов’язковий характер при вирішенні аналогічних справ у майбутньому.

Між правовими позиціями і правовими аргументами можуть існувати відмінні співвідношення і взаємозв’язки з огляду на характер судової справи. Поняття правової позиції відображає статичні елементи у механізмі правового регулювання, які виступають передумовою або ж результатом правотворчості, правотлумачення й правозастосування. Поняття правового аргументу відображає динаміку процесу вироблення правового рішення та його сприйняття суб’єктами правовідносин.

2. З точки зору змісту використовуваної Судом правової аргументації правові позиції ЄСПЛ можуть бути класифіковані на формально-юридичні, фактологічні та морально-оцінювальні. Формально-юридична позиція ЄСПЛ - різновид правових позицій Суду, аргументація яких ґрунтується на положеннях ЄКПЛ і попередній прецедентній практиці Суду. Фактологічна правова позиція ЄСПЛ виражається у формі тверджень про психологічні, соціальні, економічні, політичні та інші факти. Морально-оцінювальна позиція ЄСПЛ - правова позиція Суду, в якій відображено оцінку моральної значущості задіяних у справі соціальних інтересів та цінностей.

3. Розроблюване Судом у процесі інтерпретації і застосування ЄКПЛ «конвенційне» право прав людини виступає специфічним (міжнародно-правовим і таким, що підлягає національній імплементації) засобом юридичного забезпечення соціальних потреб, цінностей та інтересів.

Основними варіантами співвідношення понять «інтерес» та «цінність» у правових позиціях Суду є такі:

1) означені терміни вживаються ЄСПЛ як такі, що мають відмінне значення, однак без вказівки на характер їхнього зв’язку;

2) Суд вказує на цінності (блага) як на підстави виникнення інтересів. При цьому зіставлення інтересів учасників справ виступає водночас зважуванням відповідних цінностей.

4. З огляду на прецедентний характер практики ЄСПЛ та існування типових алгоритмів розгляду справ Судом методологічним підґрунтям для аналізу правових позицій ЄСПЛ можуть слугувати наступні пізнавальні операції: 1) визначення у рішенні Суду правових аргументів та з’ясування їхньої ролі у мотивуванні рішення; 2) виявлення тих цінностей та інтересів, до захисту яких прагнуть учасники справи (на національному рівні й у Суді), і цінностей, охорону й захист яким надає ЄСПЛ; 3) характеристика способів здійсненого Судом балансування цінностей та інтересів, конфлікт між якими розв’язується у рішенні [353, с. 46].

5. Ідея досягнення стану гармонійної збалансованості різноспрямованих, а іноді й змістовно протилежних інтересів і цінностей права, що їх обстоюють учасники розглядуваних Судом справ, становить своєрідну квінтесенцію інтерпретаційної діяльності ЄСПЛ. Правовим засобом, що упорядковує результати їхньої оцінки, оформлює їхнє зіставлення та узгодження у світлі конкретної ситуації, слугує принцип пропорційності.

Унаочнені вище підходи ЄСПЛ до балансування цінностей по окремих категоріях справ дають певні підстави констатувати, що у своїй практиці щодо захисту права на повагу до сімейного життя Суд надає пріоритетне значення індивідуальним потребам та інтересам людини. Це, своєю чергою, зумовлено вже самим призначенням Конвенції як елемента правозахисного механізму й, зокрема, суттю юридичних гарантій, закріплених статтею 8 ЄКПЛ.