Висновки до другого розділу
1. Визначальне значення для розкриття особливостей інтерпретації Судом права на повагу до сімейного життя має окреслення змісту й смислових меж відносин, які становлять сімейне життя.
Теоретико-правовий аналіз практики ЄСПЛ щодо права на повагу до сімейного життя вимагає урахування особливостей трьох базових інтерпретаційних підходів до понять «сім’я» та «сімейне життя»: соціологічного, юридичного та ціннісно-деонтологічного. У центрі уваги юридичного підходу опиняються відображені у позитивному праві формальні ознаки відповідного явища. Соціологічний підхід описує сім’ю як соціальний інститут в рамках системи дієвих соціальних норм та реальних практик, визначених культурною специфікою та суспільними умовами. У свою чергу, аксіолого-деонтологічний підхід осмислює існуючі явища у сфері сімейного життя з позицій певних ціннісно-світоглядних моральних та релігійних уявлень та ідеалів.
У своїй практиці Суд спирається на соціологічні та юридичні підходи до інтерпретації поняття «сім’я», що визначає особливості використовуваної ЄСПЛ правової аргументації і зміст його правових позицій.
Згідно із соціологічним підходом до поняття «сім’я» зміст останнього визначається Судом в безпосередній залежності від соціокультурного контексту. Послуговуючись цим підходом, Суд наводить посилання на конкретні соціальні обставини, наявність яких дає підставу для визнання існування між особами «сімейного життя». При цьому необхідною та достатньою ознакою сімейного життя як об’єкта конвенційно значущої «поваги» визнаються такі зв’язки між людьми, що мають стійкий, тривалий, тісний та виключно особистісний характер.
При встановленні наявності «сімейних» зв’язків Суд враховує, головно, соціально-змістовні та психологічно-емоційні аспекти міжособистісних відносин, а також їхню культурну зумовленість. В основі визнання Судом правового значення «нетрадиційних» ознак сім’ї лежать поширені у сучасних європейських суспільствах ліберальні цінності світоглядного й ідеологічного плюралізму, свободи особистого вибору та особистої незалежності.
2. Наведене вище дозволяє сформулювати також законодавчі пропозиції щодо уточнення ознак сім’ї, наведених у статті 3 СКУ (спільне проживання осіб, які утворюють сім’ю; пов’язаність членів сім’ї спільним побутом; взаємні права та обов’язки членів сім’ї).
Вважаємо можливим запропонувати доповнити частину другу статті 3 СКУ наступним формулюванням: «членів сім ’ї поєднують стійкі, тривалі й тісні особисті зв'язки». Поряд із цим слід зауважити також, що з урахуванням особливостей українського суспільства сама по собі наявність згаданих зв’язків не може вважатись достатньою для визнання сімейними відносин між будь-якими особами. Вирішення цього питання в українському законодавстві вимагає обов’язкового врахування стану панівної громадської думки та суспільної моральності.
3. Змістом «права на повагу до сімейного життя» можна вважати передбачену Конвенцією й конкретизовану у правових позиціях Суду можливість людини вимагати від держави виконання негативних (утримання від дій) і позитивних (вчинення дій) матеріальних і процедурних обов’язків зі створення умов, необхідних для безперешкодної реалізації потреб та інтересів людини, які охоплюються змістом поняття «сімейного життя». З огляду на це юридична конструкція «поваги» може розглядатись як юридико-технічний інструмент, за допомогою якого здійснюється наднаціональне закріплення зобов’язання держави забезпечувати відповідне право людини на національному рівні.
Можна виокремити такі відмінності між правом людини на сімейне життя та її конвенційним правом на повагу до нього: 1) змістом права людини на сімейне життя є певні можливості людини у всіх сферах сімейного життя - репродуктивній, економічній, духовно-емоційній, - які реалізуються як її власною поведінкою, так і за допомогою інших суб’єктів. Змістом конвенційного права людини на повагу до сімейного життя є її можливості вимагати від органів державної влади поведінки, спрямованої на забезпечення її права на сімейне життя; 2) об’єктом права на сімейне життя виступає власне сімейне життя як таке, тоді як об’єктом права на повагу до сімейного життя слугує згадана «повага» у формі активної й пасивної поведінки органів і посадових осіб державної влади із забезпечення права людини на сімейне життя.
4. У практиці ЄСПЛ цінності «приватного життя» та «сімейного життя» перебувають у тісному взаємозв’язку. При цьому деякі «приватні» цінності здатні частково, а то й цілком інтегруватись у цінності «сімейні». Це свідчить, з одного боку, про існування спільної сфери їхнього зближення та взаємопроникнення а, з іншого, - про динаміку меж правової охорони і захисту, які надаються за статтею 8 Конвенції. Внаслідок здійснюваного Судом еволюційного тлумачення ЄКПЛ сучасне розуміння «сімейного життя» як об’єкта «поваги» включає в себе ті ознаки, які в попередній прецедентній практиці ЄСПЛ трактувались як складові «приватного життя».
Серед об’єктів, на захист яких спрямовані правові позиції ЄСПЛ при застосуванні положень статті 8 Конвенції, може бути виокремлено потреби, інтереси і цінності: 1) «приватні». До них належать потреби, інтереси та цінності, які виступають компонентами інформаційної, комунікаційної, фізичної, моральнісної та «просторово-територіальної» сфер приватного життя; 2) «приватно-сімейні», тобто ті, що перебувають, так би мовити, на перетині «особистого» та «сімейного» життя людини. Сюди можуть бути включені, зокрема, сталі партнерські відносини одностатевих пар, засновані на близьких емоційних зв’язках, а також окремі цінності репродуктивної сфери сімейного життя (напр., право сімейної пари на повагу до вибору: ставати чи не ставати батьками в генетичному розумінні та можливість застосування допоміжних репродуктивних технологій) та територіальної сфери приватного життя (напр., право на безпечне довкілля); 3) «сімейні» інтереси й цінності, які є складовими основних сфер сімейного життя: репродуктивної, матеріально-економічної та духовно-емоційного спілкування [355, с. 81].
Перелічені види потреб, інтересів і цінностей підтверджують відносну самостійність «права на повагу до приватного життя» і «права на повагу до сімейного життя» як об’єктів правової охорони і захисту у практиці Суду за ст. 8 ЄКПЛ. При цьому для права на повагу до приватного життя основним об’єктом правової охорони є «приватність» (privacy), тоді як в праві на повагу до сімейного життя таким об’єктом є спільна життєдіяльність членів сім’ї. Ці смислові значення лежать в основі критеріїв розмежування «приватного життя» та «сімейного життя» у рішеннях ЄСПЛ.