6.1. Прогнозування готівкового обігу.

Прогнозування готівкового обороту здійснюється з урахуванням основних напрямків державної грошово–кредитної політики, прогнозних розрахунків балансу грошових доходів і витрат населення та касових оборотів.

Для складання прогнозів готівкового обороту установи комерційних банків до початку кварталу, що прогнозується, одержують від своїх клієнтів необхідні звітні і прогнозні матеріали у вигляді касової заявки.

Касова заявка містить інформацію про прогнозний рух готівки через касу клієнта у плановому кварталі. Клієнт у своїй заявці зазначає, скільки надійде грошей у його касу з усіх джерел, зазначених у прибутковій частині прогнозного розрахунку (крім отриманих у касі банку), яку частину з цих надходжень буде внесено в касу банку та скільки грошей готівкою буде потрібно для передбачених виплат. У заявці також наводиться календарний графік видачі заробітної плати.

Крім касових заявок, комерційні банки одержують прогнозні розрахунки за окремими статтями:

- від торговельних підприємств – прогнозні розрахунки надходження виторгу;

- від підприємств місцевого транспорту, комунальних, зв’язку, видовищних закладів і підприємств побутового обслуговування – фактичні й прогнозні дані про надходження грошового виторгу від послуг;

- від районних і міських фінансових відділів – фактичні й прогнозні дані про надходження податків і зборів;

- від страхових органів – фактичні і прогнозні дані про надходження страхових платежів від населення і про виплату населенню страхових відшкодувань;

- від організацій соціального забезпечення, пенсійних фондів – дані про виплату пенсій та допомог.

На підставі інформації, що надійшла від клієнтів, а також, виходячи з аналізу їхнього грошового обороту, стану економіки в поточному кварталі та очікуваних змін у плановому періоді, банк складає прогнозний розрахунок касових оборотів на наступний квартал із розподілом усіх показників за місяцями. Під час складання прогнозного розрахунку використовується також звітність щодо фактичного касового обороту за минулі квартали з метою можливого коригування прогнозу.

У прогнозному розрахунку касових оборотів визначаються джерела та розмір надходжень готівки в каси банків і напрямки її використання, а також аналізується взаємозв’язок між грошовою базою, кредитами урядових і комерційних банків, динамікою зовнішніх активів та деякими іншими показниками Національного банку, а також між показниками грошової маси (Мо, М1), кредитних вкладень, ліквідності, зовнішніх активів, іншими показниками функціонування комерційних банків і банківської системи в цілому. Значна увага приділяється при цьому динаміці грошового мультиплікатора, який відображає взаємозв’язок грошової маси (М0, М1) та грошової бази, а також чинникам, що впливають на зміну швидкості обігу грошей, динаміку кредитної активності комерційних банків, показники доходів, видатків та дефіциту державного бюджету, зміну зовнішньої заборгованості держави та перспективи її погашення.

У наведеній послідовності (від визначення кінцевої та проміжної мети до встановлення показників регулюючого впливу Національного банку на розвиток грошово–кредитного ринку країни) формується монетарна програма. Вона є невід’ємною частиною загальнодержавної економічної політики і повністю пов’язується з основними планово–прогнозними показниками розвитку економіки в цілому і показниками державного впливу на цей розвиток через податкову, бюджетну, цінову, зовнішньоекономічну політику та інші канали.