<<
>>

Висновки до розділу 5

1. Аналіз чинного законодавства України про інтелектуальну власність показав відсутність єдиної, цілісної, ефективної і надійної системи правового захисту інтелектуальної власності.

Держава докладає зусиль для посилення захисту названої власності, але поки що результатів не досягнуто.

Норми про захист інтелектуальної власності розташовані у різних законах України про неї. Часто не узгоджені між собою, містять суперечливі положення, різні за змістом.

2. Новий Цивільний кодекс України становище із захистом права інтелектуальної власності не тільки не поліпшив, а, на нашу думку, істотно погіршив. ЦК України захисту права інтелектуальної власності присвятив лише одну статтю, у якій викладені тільки загальні цивільно-правові норми про захист прав без урахування специфіки інтелектуальної власності. Кодекс не визначив, які дії слід вважати порушенням права даної власності, не містить санкцій за такі порушення. При вказаному ставленні ЦК України до захисту права інтелектуальної власності його порушники можуть почувати себе спокійно.

3. Зростання ролі і значення інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності в сучасних умовах України і, особливо вигоди її використання, приваблюють любителів легкої наживи. Масштаби порушення права зазначеної власності зростають разом із зростанням її прибутковості. Цей неспростовний факт зумовлює необхідність посилення правової охорони права інтелектуальної власності в цілому і, зокрема, її захисту. Правові засоби захисту названого права інтелектуальної власності мають бути такими жорсткими, які відбивали б бажання порушувати право у кожного порушника назавжди. При визначенні санкцій за порушення даного права інтелектуальної власності слід виходити, насамперед, з того, що цим порушенням заподіюється шкода не тільки суб’єкту зазначеного права, а у першу чергу, державі, її інтересам, інтелектуальному потенціалу суспільства.

При будь-якому порушенні права інтелектуальної власності держава, суспільство втрачають значно більше, ніж суб’єкт цього права.

4. Найбільш ефективною і цілеспрямованою, хоча й не бездоганною, на сьогодні є система захисту авторських і суміжних прав, встановлена Законом України „Про авторське право і суміжні права”. До неї наблизилися закони України „Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” і „Про захист прав на сорти рослин”. Кожний з інших патентних законів України має власну систему норм про захист свого об’єкта. Така розбіжність будь-якими специфічними характеристиками об’єктів не виправдовується.

Норми про захист авторських і суміжних прав (при їх відповідному удосконаленні) повинні бути поширені на всі об’єкти інтелектуальної власності.

5. Істотним недоліком системи захисту прав інтелектуальної власності, у тому числі авторського права й суміжних прав, є недостатня ефективність санкцій за їх порушення. Відповідальність порушників зазначеного права ґрунтується на цивільно-правових засадах. Це слушно, оскільки саме право інтелектуальної власності є підгалуззю цивільного права. Але в сучасних ринкових умовах компенсаційні принципи цивільного права для права інтелектуальної власності недостатні.

Санкції за порушення права інтелектуальної власності мають бути істотно посилені. В даному разі посилання на законодавство у цій сфері інших держав не адекватне, оскільки законодавство країн з розвинутою ринковою економікою містить дуже посилений кримінально-правовий захист.

6. Законодавець України істотно послабив кримінально-правовий захист права інтелектуальної власності. Санкції за порушення прав названої власності, встановлені Кримінальним кодексом України, істотно поступаються цивільно-правовим за своєю суворістю.

Єдине, чим може суворо покарати порушника права інтелектуальної власності КК України, це наявність судимості. Даний фактор для підприємця чи бізнесмена має важливе значення.

7. Не досягають мети і санкції Закону України „Про авторське право і суміжні права та нового Цивільного кодексу України, які передбачають публікацію про факт порушення права інтелектуальної власності, встановлений у судовому порядку.

Норми підп. „є” п. 1 ст. 52 та підп. 6 п. 2 ст. 434 сформульовані таким чином, що інформація про порушення права інтелектуальної власності і прийняте судове рішення можуть не згадувати імені порушників. Це істотно знижує ефективність даних санкцій.

8. Чинне законодавство України про інтелектуальну власність у сфері захисту цих прав не дає підстав для оптимістичного висновку. Більше того, складається враження: законодавець більше піклується про те, аби при захисті права інтелектуальної власності не скривдити порушника. Суд пов’язаний тим, що при визначенні обсягу відшкодування повинен своє рішення ґрунтувати на розмірі заподіяної шкоди. Це також знижує ефективність встановлених санкцій за порушення прав вказаної власності.

Зазначене обмеження має бути усунене. Суд при визначенні розміру відшкодування повинен враховувати й інші фактори – масштаби, повторність порушення, зухвалість, умови порушення та загальну соціально-економічну обстановку.

<< | >>
Источник: МЕЛЬНИК ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА. ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ. ДИСЕРТАЦІЯ на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. ХАРКІВ - 2004. 2004

Еще по теме Висновки до розділу 5:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -