Висновки до розділу І

1. Інтелектуальна діяльність та її результати – інтелектуальна власність в сучасних умовах стали тим фактором, який зумовлює стратегію і тактику соціально-економічного розвитку України.

2. Інтелектуальна діяльність й інтелектуальна власність набули пріоритетних напрямів в суспільній діяльності, що зумовлює необхідність надійного і ефективного правового забезпечення зазначеного виду творчості.

3. Для активізації інтелектуальної, творчої діяльності, піднесення її на належний науково-теоретичний рівень, розгортання її масштабів необхідно створити відповідні сприятливі економічні, організаційно-правові, матеріально-побутові та інші сприятливі умови для основної фігури цих процесів – Творця.

4. Об’єктами права інтелектуальної власності стають не всі результати творчої діяльності. Остання набагато ширша від інтелектуальної. Об’єктами права інтелектуальної власності визнаються лише ті результати творчої діяльності, які підпадають під охорону законів про інтелектуальну власність. Інші результати творчої діяльності стають об’єктами цивільного права і охороняються його засобами.

5. Поняття об’єкта права інтелектуальної власності є узагальненим, яким, за загальним правилом, визнаються результати окремих видів інтелектуальної діяльності. У свою чергу, об’єкти авторського права (твори науки, літератури і мистецтва) та суміжних прав (виконання, фоно- і відеограми, програми мовлення), а також патентного права складаються із окремих видів об’єктів (наприклад, твори образотворчого мистецтва складаються з окремих об’єктів – живопис, скульптура, гравюра тощо); об’єкти винаходів з продукту (пристроїв, речовин, штамів мікроорганізмів, культури клітин рослин і тварин тощо); способу застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням).

6. Об’єктом права інтелектуальної власності слід визнати результат інтелектуальної діяльності, який відповідає встановленим вимогам закону, в силу чого стає об’єктом правової охорони.

7. Право інтелектуальної власності за своєю юридичною природою є правом на володіння, користування і розпорядження належним результатом творчої діяльності (ст. 41 Конституції України). Законодавство України про інтелектуальну власність об’єкти інтелектуальної власності визнало товаром з усіма наслідками, що з цього випливають. Товаром можуть визнаватися лише ті об’єкти, які можуть бути об’єктом права власності.

8. Недобросовісна конкуренція, яка за міжнародними угодами визнається об’єктом інтелектуальної власності, таким об’єктом за законодавством України визнаватися не може. Недобросовісна конкуренція є неправомірною дією, яка не може бути об’єктом права власності і об’єктом правової охорони. Недобросовісна конкуренція є підставою виникнення зобов’язального права, а не права інтелектуальної власності.

9. Потребують нагального надання правової охорони результатам інтелектуальної, творчої діяльності, які з тих чи інших причин поки що в Україні її не мають. До них слід віднести селекційні досягнення у сфері племінного тваринництва, біотехнології, репрографію, нову техніку зв’язку, цифрові системи поширення та деякі інші. Недостатньо охороняються комп’ютерні програми, твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва та деякі інші.