Висновки до розділу 2

1. Здійснено аналіз різних наукових поглядів на поняття та елементи організаційно-правового механізму державного управління, що дозволяє визначити сукупність низки елементів, серед яких слід виділити: об’єкт, суб’єкт, принципи, мету, завдання, функції, форми і методи управління.

Спираючись на досягнення юридичної науки, аналіз чинного адміністративного законодавства України й практики його застосування, проведене дослідження принципів управління дають підстави зазначити, що наведені та інші принципи повинні знайти свій прояв в процесі реалізації функцій державного управління промисловою власністю, поряд з цим до основних принципів регулювання взаємовідносин управління промисловою власністю можна віднести:

- принцип нормативно-правового забезпечення удосконалення

процедури набуття, використання та захисту прав на об’єкти промислової власності;

- принцип про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок визнання патенту на винахід недійсним;

- принцип функціонування національної системи охорони прав промислової власності;

- принцип гармонізації національного законодавства у сфері промислової власності з нормами міжнародних договорів.

- принцип створення належних правових умов для законного використання об’єктів промислової власності суб’єктами прав на ці об’єкти та суб’єктами підприємницької діяльності.

2. Мета завжди реалізуються за допомогою завдань і функцій. Конкретизація мети управління промисловою власністю реалізується суб’єктом управління. Таким суб’єктом управління в досліджуваній сфері є Державна служба інтелектуальної власності України. Основним завданням ДСІВ у сфері промислової власності є забезпечення належної охорони та захист прав на об’єкти промислової власності.

Беручи за основу поділ функцій на загальні, спеціальні та допоміжні, проаналізовано їх у контексті дослідження державного управління промисловою власністю.

До основних, загальних функцій управління слід віднести:

1) організацію державного управління (держава надає пріоритетну підтримку розвитку та охороні об’єктів промислової власності як одного із джерел економічного зростання держави. Згідно ст. 54 Конституції України кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом. Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв’язків України зі світовим співтовариством);

2) регулювання (регламентовано нормативно-правовими актами в залежності від об’єкта промислової власності, характерне для всіх суб’єктів управління через реалізацію нормотворчих повноважень);

3) систему органів управління (управління промисловою власністю здійснюється системою органів виконавчої влади та їх структурних підрозділів, провідну роль серед яких відіграє ДСІВ);

4) координацію управлінських рішень ( пов’язано із узгодженістю управлінських процесів, наприклад, між ДСІВ та «Укрпатентом», спрямованих на здійснення експертизи об’єктів промислової власності, реєстрацію та видачу охоронних документів; між ДСІВ та ДФС в частині охорони майнових прав на об’єкти промислової власності під час перетину митного кордону тощо);

5) контроль (спрямований на охорону та захист майнових та особистих немайнових прав суб’єктів права інтелектуальної власності на належні їм об’єкти промислової власності, а також на захист державних інтересів. Наприклад, правова регламентація винаходу може містити інформацію, віднесену до державної таємниці, що потребує державного контролю з боку Служби безпеки України).

Спеціальні функції характеризують особливості конкретного органа державного управління. Враховуючи певну специфіку діяльності ДСІВ у сфері інтелектуальної власності, спеціальними функціями державного управління промисловою власністю є: формування та реалізація державної політику у сфері охорони та захисту прав на об’єкти промислової власності; державна реєстрація об’єктів промислової власності та видача патентів/свідоцтв на об’єкти промислової власності; управління об’єктами державної власності, що належать до сфери управління ДСІВ.

До допоміжних функцій управління промисловою власністю слід віднести: ведення обліку організацій колективного управління, визначення уповноважених організацій колективного управління; вивчення та узагальнення досвіду зарубіжних країн, а також практику застосування законодавства України у сфері промислової власності; розробка нормативно -правових актів; надання адміністративних послуг.

Елементи організаційно-правового механізму управління промисловою власністю займають самостійне місце і безпосередньо впливають на організаційно-правовий механізм державного управління промисловою власністю.

3. До системи суб’єктів державного управління промисловою власністю відносимо: Президента України; Кабінет Міністрів України; Міністерство аграрної політики і продовольства України; Міністерство культури України;

Міністерство охорони здоров’я України; Міністерство юстиції України; Державну фіскальну службу України; Антимонопольний комітет України; Міністерство економічного розвитку і торгівлі України; Державну службу інтелектуальної власності України.

Державні органи управління промисловою власністю, слід поділити на суб’єктів загальної та спеціальної компетенції.

До суб’єктів загальної компетенції відносимо: Президента України; Кабінет Міністрів України; Міністерство аграрної політики і продовольства України; Міністерство культури України; Міністерство охорони здоров’я України; Міністерство юстиції України; Державну фіскальну службу України; АМКУ; Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Для цих суб’єктів реалізація управлінських функцій у зазначеній сфері відносин не є основним призначенням.

Суб’єкти загальної компетенції мають різноманітний управлінський вплив на сферу промислової власності і поділяються на декілька груп.

Перша група: Президент України; Кабінет Міністрів України.

Друга група: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Третя група: Міністерство аграрної політики і продовольства України; Міністерство культури України; Міністерство охорони здоров’я України; Міністерство юстиції України; Державна фіскальна служба України; АМКУ.

Суб’єктом спеціальної компетенції, який безпосередньо покликаний здійснювати управлінські функції у сфері промислової власності є Державна служба інтелектуальної власності України та підпорядковане цій службі Державне підприємство «Український інститут промислової власності».

4. Проаналізовано наявні в адміністративно-правовій науці поняття та форми державного управління. З огляду на значну кількість суб’єктів державного управління промисловою власністю, їх функціональне призначення та різноманіття форм управління, на прикладі діяльності Державної служби інтелектуальної власності України розглянуто визначальні правові та неправові форми державного управління.

5. Важливим елементом організаційно-правового механізму промислової власності є методи державного управління. Правильне розуміння методів можливе на підставі та в зв’язку з функціями управління. Внаслідок значного різноманіття суб’єктів виконавчої влади у сфері промислової власності й об’єктів, що перебувають під їх впливом, методи управління теж є різноманітними. Методи управління промисловою власністю залежать від особливостей організаційно-правового статусу суб’єктів виконавчої влади (Державна служба інтелектуальної власності), насамперед від особливостей керованого об’єкта, індивідуального або колективного (Український інститут промислової власності).

Будучи правильно поєднані, ці та інші методи створюють взаємопов’язану систему способів впливу, за допомогою яких суб’єкт виконавчої влади у сфері промислової власності здійснює управлінський вплив на об’єкт шляхом використання адміністративно-правових форм управління.

В методах державного управління промисловою власністю реалізується воля держави, через уповноважені органи наділених повноваженнями з метою забезпечити певний порядок в управлінні і мають організуючий вплив.

8. Важливим елементом організаційно-правового механізму промислової власності є методи державного управління. Правильне розуміння методів можливе на підставі та у зв’язку із функціями управління.

1) здійснюються в межах повноважень суб’єкта державного управління;

2) використовуються суб’єктами державного управління як засоби реалізації закріпленої за ними компетенції та безпосередньо виражають повноваження державно-владного характеру;

3) здійснюють управлінський вплив органів виконавчої влади та інших суб’єктів державного управління на відповідні керовані об’єкти;

4) проявляються у взаємозв’язках між суб’єктами та об’єктами державного управління;

5) завжди мають своїм адресатом відповідні керовані об’єкти (індивідуальні або колективні);

6) забезпечують порядок у державному управлінні;

7) залежать від особливостей організаційно-правового статусу суб’єктів виконавчої влади, насамперед від особливостей керованого об’єкта, індивідуального або колективного.

Будучи правильно поєднані, ці та інші методи створюють

взаємопов’язану систему способів впливу, за допомогою яких суб’єкт виконавчої влади у сфері промислової власності здійснює управлінський вплив на об’єкт через використання адміністративно-правових форм управління.

У методах державного управління промисловою власністю реалізується воля держави, яка через уповноважені органи, які наділені компетенцією покликані забезпечити певний порядок в публічному управлінні.