<<
>>

2.5. Виникнення суб’єктивних прав інтелектуальної власності на об’єкти промислової власності

Специфічною особливою відмінністю виникнення прав на об’єкти промислової власності від виникнення прав на об’єкти літературно-художньої діяльності є визнання державою результатів науково-технічної діяльності об’єктами правової охорони.

Без такого визнання зазначені результати правової охорони не одержують. Вище вже йшлося, що ті результати науково-технічної діяльності, які не підпадають під охорону закону, все ж повинні бути визнані об’єктами власності і як такі мають одержати певну охорону. Але поки що це лише побажання.

Визнання державою заявленої пропозиції об’єктом правової охорони здійснюється в декілька стадій. Це складний, тривалий і досить дорогий процес. Тому фахівці з патентного права всього світу довго шукають шляхи скорочення і здешевлення даного процесу [236, c.1-122; 26, c.33]. Одним з найпоширеніших способів скорочення і здешевлення процесу визнання заявленої пропозиції об’єктом промислової власності є відмова від проведення кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті). Саме вона поглинає багато часу, зусиль, енергії, коштів тощо при атестації заявок. Тому значна кількість держав, зважаючи на швидке моральне старіння, відмовилися від проведення такої експертизи і видають правоохоронний документ під відповідальність заявника за заявочною системою патентування.

Отже, склалися два способи видачі правоохоронних документів [233; 232]. Перший полягає у перевірочній системі видачі патентів, коли заявка перевіряється на її відповідність умовам патентоспроможності. Як уже підкреслювалося, зазначена система тривала, дорога і трудомістка, але вона гарантує чинність патенту. В такому разі держава бере на себе відповідальність за його дійсність [226, c.48].

Друга система видачі патентів полягає у тому, що заявка на патентоспроможність пропозиції не перевіряється, а патент видається без проведення кваліфікаційної експертизи під відповідальність заявника [233, c.522-553].

В такому разі витрачається менше часу, коштів, трудових затрат, але патент в будь-який час може бути спростований шляхом визнання його недійсним. В даному разі держава звільняє себе від відповідальності за дійсність патенту.

Україна обрала більш оптимальний варіант видачі правоохоронних документів на об’єкти промислової власності, який поєднує переваги обох систем видачі патентів. За її чинним законодавством патент видається на прохання заявника без проведення кваліфікаційної експертизи. Але остання може бути проведена за клопотанням будь-якої заінтересованої особи.

Визнання державою заявленої пропозиції об’єктом промислової власності і, отже, об’єктом правової охорони здійснюється, як уже зазначалося, у декілька стадій чи етапів. Це взаємопов’язані послідовні дії, які складаються з таких етапів чи стадій: подання заявки, її попередній розгляд, визначення дати подання заявки, формальна експертиза. Якщо заявник бажає одержати патент строком на 20 років, то у такому разі проводиться кваліфікаційна експертиза. Вона, до речі, може проводитися також і за клопотанням будь-якої іншої особи. Лише після цього проводиться державна реєстрація заявленого об’єкта, на підставі якої видається правоохоронний документ [43, c.31].

Короткий аналіз зазначених стадій необхідний для уточнення моменту виникнення суб’єктивного права на об’єкт промислової власності. Кожний з названих етапів чи стадій має певне юридичне значення і є таким юридичним фактом, який породжує для заявника певні права і обов’язки.

Отже, перша стадія - подання заявки. Особа, яка бажає одержати правоохоронний документ на об’єкти промислової власності, подає до Установи заявку. Остання складається з певного комплекту необхідних, визначених законом, документів. Вони повинні бути складені відповідно до вимог закону. За подання заявки сплачується встановлений збір. Від дати подання заявки, тобто від дати одержання Установою матеріалів, які відповідно до чинного закону можуть вважатися заявкою, починається попередній її розгляд.

Проте слід підкреслити, що датою подання заявки відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (у редакції від 21 грудня 2000 р.) [112] є дата одержання Установою матеріалів заявки.

Водночас п. 8 ст. 16 цього ж Закону передбачає, що до встановлення дати подання заявки здійснюється її попередній розгляд [287]. Метою останнього є виявлення у матеріалах заявки інформації, яка відповідно до чинного законодавства може бути віднесена до державної таємниці. У разі наявності таких відомостей Установа вживає відповідні, визначені законом, заходи, спрямовані на її збереження.

Лише після цього визначається дата подання заявки. Отже, наявна певна розбіжність між ст. 13 і ст. 16 Закону. За ст. 13 датою подання заявки є дата одержання Установою її матеріалів. Постає резонне запитання: коли проводиться попередній розгляд заявки, якщо датою її подання є дата надходження заявки до Установи, а попередній розгляд проводиться до встановлення дати подання.

Із зіставлення цих двох норм можна зробити наступний висновок. Після дійсної дати надходження заявочних матеріалів до Установи виявиться, що заявка не відповідає вимогам, встановлених законом. Заявнику зроблена пропозиція внести до заявочних матеріалів відповідні зміни, виправлення і доповнення. На це потрібний певний час. У такому разі датою подання заявки буде дата одержання Установою виправлених матеріалів (п. 2 ст. 13). Отже, у цей відрізок часу і має відбутися попередній розгляд заявки. Але про це варто було б чітко зазначити у Законі, щоб не блукати у його лабіринтах, не кажучи вже про те, що інформація, яка може бути державною таємницею, надійшла саме у додаткових матеріалах до заявки.

Коротше кажучи, правовий режим попереднього розгляду заявки в Законі «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» досить не визначений і потребує чіткого уточнення. Має бути конкретно визначено, що слід визнавати датою надходження заявки до Установи і коли проводиться її попередній розгляд.

Наступна стадія розгляду заявочних матеріалів в Установі - формальна експертиза заявки на об’єкт промислової власності.

Формальна експертиза починається після визначення дати її подання і за наявності документа про сплату збору за подання заявки (п. 9 ст. 16 Закону). Метою формальної експертизи є: а) визначити, чи належить заявлена пропозиція до об’єктів промислової власності; б) встановити відповідність заявочних матеріалів вимогам Закону. Строк проведення формальної експертизи 6 місяців від встановленої дати подання заявки. Але у цей же строк заявнику може бути надіслана вимога про внесення змін до матеріалів заявки. Іншими словами, строк для проведення формальної експертизи може бути фактично довшим.

Якщо у результаті формальної експертизи буде встановлено, що заявлена пропозиція не належить до об’єктів промислової власності або до об’єктів, яким правова охорона не надається, заявнику направляється рішення про відмову у видачі патенту чи деклараційного патенту. В такому разі у заявника не виникає жодних суб’єктивних прав на заявлену пропозицію.

У разі відповідності заявки встановленим вимогам Закону (ст. 12) заявнику надсилається, за наявності документа про сплату збору за подання заявки, повідомлення про завершення формальної експертизи і про можливість проведення кваліфікаційної експертизи. Якщо клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи не надійде, то на цьому розгляд заявки припиняється і вона вважається відкликаною. Але слід мати на увазі, що клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи може бути подано протягом 3 років від дати подання заявки. Отже, остання може вважатися відкликаною лише після спливу цього 3-річного строку (п. 14 ст. 16).

Наступним етапом у розгляді заявки в Установі може стати проведення кваліфікаційної експертизи на винахід, яка проводиться за клопотанням заявника або інших заінтересованих осіб.

Проведення кваліфікаційної експертизи породжує певні права для заявника стосовно самої експертизи. Суб’єктивні права на об’єкт промислової власності ще не виникають.

За позитивними результатами кваліфікаційної експертизи Установа приймає рішення про видачу патенту.

На підставі рішення Установи про видачу патенту здійснюється державна його реєстрація. Порядок державної реєстрації патентів визначається Положенням про Державний реєстр патентів України на винаходи і порядок видачі патентів [150, c.535-545].

Такі ж положення прийняті стосовно реєстрації інших об’єктів інтелектуальної власності [261; 260; 258; 263; 259; 257; 262;].

На підставі аналізу законодавчих актів про промислову власність можемо зробити висновок, який ґрунтується на чинному законодавстві України про неї. Початок чинності правоохоронних документів на об’єкти промислової власності визначається датою подання заявки до Установи. При цьому слід мати на увазі, що дата надходження заявки до Установи і дата подання заявки до неї - це не одна і та ж дата. Дата надходження заявочних матеріалів до Установи є фактична дата їх одержання останньою. Дата подання заявки визначається Установою на підставі виявлення відповідності заявочних матеріалів встановленим законодавством вимогам.

Отже, чинність правоохоронних документів на об’єкти промислової власності настає від дати подання заявки до Установи. Від цієї дати у заявника чи іншої особи, яка одержала правоохоронний документ, виникають певні суб’єктивні права. Так, п. 4 ст. 6 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” проголошує: «Пріоритет, авторство і право власності на винахід засвідчується патентом». Наведена норма викликає, принаймні, три серйозних зауваження. Як уже підкреслювалося, патент набуває чинності від дати подання заявки до Установи. Ще невідомо, чи буде заявлена пропозиція визнана винаходом (або іншим об’єктом промислової власності), чи буде видано патент на неї, але у разі видачі патенту право власності на винахід виникає з моменту подання заявки. Остання може розглядатися в Установі протягом декількох років [278, c.81], самого винаходу ще немає, заявник ще не бачив патенту на свій винахід, але він вважається уже власником ще не існуючого патенту і винаходу. В цій конструкції немає логіки.

Не може бути права власності на об’єкт, якого ще немає у природі. Але так проголошує даний Закон. Аналогічні норми містяться й у інших законах про промислову власність. Вважаємо, така правова позиція законодавця не на користь винахідника і будь-якого власника правоохоронного документа.

По-друге, не може бути й авторства на винахід, оскільки його ще немає. Він, можливо, з’явиться лише через 2-3 роки. Авторства також не може бути на ще неіснуючий об’єкт інтелектуальної власності. Авторство може бути тільки на заявлену пропозицію, на заявочні матеріали, але не на об’єкт промислової власності, якого ще немає.

По-третє, що стосується пріоритету, то мова йде про пріоритет заявки. Адже у ст. 15 цього ж Закону йдеться саме про пріоритет заявки, а не про пріоритет винаходу чи корисної моделі. Пункт 4 даної статті застерігає, що пріоритет поширюється лише на ті ознаки винаходу чи корисної моделі, що зазначені у попередній заявці, пріоритет якої заявлено. Термін «пріоритет» у п. 4 ст. 6 вживається не у тому значенні, яке йому визначив Закон. Адже у даному разі мова йде про внутрішній, національний пріоритет, тобто дату подання заявки. Закон же проголосив пріоритетом дату першої поданої заявки у одній з країн-учасниць Паризької конвенції про охорону промислової власності.

Останнім етапом процесу розгляду заявки є видача патенту. Одночасно з державною реєстрацією патенту Установа здійснює публікацію інформації про видачу правоохоронного документа (п. 1 ст. 23 цього Закону). Видача патенту здійснюється Установою у місячний строк після його державної реєстрації (п. 1 ст. 25 Закону). Аналогічні норми містяться у інших законах про промислову власність.

Таким чином, ми пройшли через всю процедуру розгляду заявки на об’єкт промислової власності. Кожна з розглянутих стадій є певним юридичним фактом, який породжує для заявника певні права й обов’язки стосовно заявки. Але залишається нез’ясованим питання: який з цих юридичних фактів породжує суб’єктивні особисті немайнові і майнові права для заявника чи будь-якого іншого власника правоохоронного документа на сам об’єкт промислової власності.

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (п. 1 ст. 28) права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу (підкреслено автором – О.М.). Стаття 23 цього ж Закону проголошує: «Одночасно з державною реєстрацією патенту на винахід чи на корисну модель Установа публікує у своєму офіційному бюлетені визначені в установленому порядку відомості про видачу патенту (деклараційного патенту)».

Наведена норма також викликає певні сумніви. По-перше, вона чітко не визначає дати державної реєстрації патенту. Стаття 22 цього Закону лише передбачає, що на підставі рішення про видачу патенту здійснюється його державна реєстрація. Коли приймається рішення про видачу патенту, Закон також не зазначає. Рішення про видачу патенту на винахід приймається на підставі позитивних результатів кваліфікаційної експертизи. Безперечно, воно приймається після завершення кваліфікаційної експертизи, тривалість якої Законом не передбачається і, мабуть, не може бути точно визначена. Адже передбачити тривалість кваліфікаційної експертизи не просто важко, а неможливо. Її тривалість визначається багатьма факторами, які складно передбачити і врахувати.

По-друге, фактично дата публікації відомостей Законом взагалі не встановлюється. При чому дата публікації (будь-якої) не визначається ніяким іншим законом. Такою датою можна вважати дату підписання видання до друку, дату його виходу в світ. Дата підписання видання до друку фіксується точно і зазначається у його вихідних даних. Дата виходу видання у світ точно не визначається. Тому варто було б у Законі чітко передбачити, що датою публікації відомостей про видачу патенту є дата підписання офіційного бюлетеня Установи до друку.

Викликає зауваження й друге положення цієї ж ст. 28 Закону. У п. 2 ст. 28 йдеться, що патент надає його власнику виключне право використовувати винахід і корисну модель за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Уже підкреслювалося, що патент набуває чинності від дати подання заявки (п. 4 ст. 6 Закону). Отже, з цього випливає, що використовувати винахід на свій розсуд можна уже з моменту подання заявки. Але ж зрозуміло, що такий висновок є абсурдним: не можна використовувати те, чого ще немає у природі. Отже, зазначену норму варто також було сформулювати чіткіше, зазначивши, що право на використання винаходу виникає з моменту публікації відомостей про видачу патенту.

Такі ж правила містяться у Законі України «Про охорону прав на промислові зразки» (у редакції від 21 грудня 2000 р.) [115]. Пункт 5 ст. 5 визначає чинність патенту на промисловий зразок з моменту подання заявки на нього. Стаття 20 цього ж Закону проголошує: права, які випливають з патенту, діють від дати публікації про його видачу, але за умови сплати річного збору за підтримання чинності патенту.

Умови про сплату збору за чинність патенту на винахід не міститься у Законі «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Це, на нашу думку, не означає, що такої умови Закон про винаходи не має. Патент не буде виданий, доки не буде сплачений збір за його чинність і видачу. Чинність же патенту, як відомо, настає від дати подання заявки. Отже, збір за чинність патенту треба сплачувати за весь період, що передував його видачі. Без сплати встановленого збору патент не буде виданий [268].

Інші патентні закони України по-різному визначають момент виникнення суб’єктивних особистих немайнових і майнових прав. Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» [116] містить норму про час виникнення прав на сорт рослини. Відповідно до його п. 2 ст. 41 суб’єктивне право на сорт виникає з моменту його реєстрації. На підставі позитивного висновку експертного органу стосовно патентоздатності сорту Установа приймає рішення про видачу патента на сорт і вносить відповідні дані в Державний реєстр сортів України (ст. 35 цього Закону).

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» [114] у п. 1 ст. 16 проголошує: права, які випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Чинність свідоцтва на знак для товарів і послуг настає від дня подання заявки (п. 3 ст. 5). І з цього ж моменту виникають суб’єктивні права власника свідоцтва щодо самого знака. Одним словом, свідоцтва ще немає, а права, що випливають з нього, уже діють. Легко помітити суперечливість цієї норми: «Права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки». Як же можуть діяти права, що випливають із свідоцтва, коли самого свідоцтва ще немає?

Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» у п. 1 ст. 16 також передбачає, що права, які випливають з реєстрації топографії інтегральної мікросхеми, діють від дати внесення відомостей про топографію ІМС до Реєстру. Ще один Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» [113] виникнення суб’єктивних прав встановлює з моменту реєстрації кваліфікованого зазначення товару та/або права на його використання (п. 1 ст. 17).

Таким чином, у системі правової охорони інтелектуальної власності існують різні підходи до визначення моменту виникнення суб’єктивних особистих немайнових і майнових прав на об’єкти цього права. Закон про винаходи таким моментом визначає публікацію про видачу патенту. Стаття 28 його проголошує: «Права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу». Закон про промислові зразки дотримується такої ж позиції. Отже, два закони України моментом виникнення суб’єктивних прав на об’єкт промислової власності визначають публікацію про видачу патенту. Два Закони («Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» [118] і «Про охорону прав на зазначення походження товарів») [113] моментом виникнення суб’єктивних прав визначають момент реєстрації. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» часом виникнення суб’єктивних прав встановив дату подання заявки. Ще один Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» взагалі не визначає моменту виникнення прав на сорти рослин.

Порівняльна схема набуття чинності охоронним документом і майновими правами

Закон Вид охоронного документа Строк чинності охоронного документа Дата набуття чинності охоронним документом Дата виникнення майнових прав за цим охоронним документом
1 Закон України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” Патент

(п. 4 ст. 6)

20 років Дата подання заявки

(п. 4 ст. 6)

Дата публікації відомостей про видачу охоронного документа
Деклараційний патент 6 років Дата подання заявки Дата публікації

(п. 1 ст. 28)

Патент на лікарські засоби + 5 років Дата подання заявки

+ 5 років

Дата публікації
Деклараційний патент на корисну модель 10 років Дата подання заявки Дата внесення інформації про нього до відповідного Реєстру
2 Закон України „Про охорону прав на промисловий зразок” Патент

(п. 5 ст. 5)

10 років Дата подання заявки до Установи

(п. 5 ст. 5)

Дата публікації відомостей про видачу патенту

(п. 1 ст. 20)

3 Закон України „Про охорону прав на сорти рослин” Патент на сорт рослин 35-30 років Наступний день після державної реєстрації права

(ст. 41)

Так само
Свідоцтво про авторство на сорт Безстроково
4 Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” Свідоцтво

(п.3 ст. 5)

10 років Дата подання заявки до Установи Від дати подання заявки до Установи (ст. 16)

5 Закон України „Про охорону прав топографії інтегральних мікросхем” Свідоцтво

(п. 3 ст. 4)

10 років Дата подання заявки до Установи або від дати першого використання до 2 років (ст. 4) Дата реєстрації

(ст. 17)

6 Закон України „Про охорону прав на зазначення походження товарів” Свідоцтво (ст. 6) безстроково Дата реєстрації Дата реєстрації
7 Закон України „Про авторське право і суміжні права” (п. 2 ст. 11) 70 років після смерті Дата створення твору Дата створення твору

Може постати запитання: чи не зумовлюється така розбіжність у визначенні моменту виникнення суб’єктивних прав на об’єкти промислової власності певними специфічними особливостями останніх.

Всі зазначені об’єкти охороняються відповідними правоохоронними документами, з яких і випливають суб’єктивні права їх власників та володільців. На нашу думку, виникнення суб’єктивних прав на об’єкт промислової власності не зумовлюється певними специфічними особливостями того чи іншого об’єкта. Тоді, чим пояснити таку розбіжність у визначенні моменту виникнення цих прав у одній правовій системі. Вважаємо, переконливого пояснення такої розбіжності немає. Є звичайна неузгодженість, недогляд. Проекти цих законів розробляли різні люди, які не узгоджували їх між собою. Не вніс чіткості й новий Цивільний кодекс України, що видно з нижче наведеної таблиці.

Виникнення майнових прав інтелектуальної власності на окремі об’єкти за Цивільним кодексом України

Об’єкт права інтелектуальної власності Виключні майнові права Майнові права
№/№ 2 3 4
1. Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право) Протягом життя автора плюс 70 років після смерті починаючи з 1 січня року, що настає за роком смерті

(ст. 446 ЦК)

Протягом життя автора плюс 70 років після смерті починаючи з 1 січня року, що настає за роком смерті

(ст. 446 ЦК)

2. Право інтелектуальної власності на виконання, фонограму, відеограму та програму (передачу) організацій мовлення (Суміжні права):

а) виконання

б) фонограма, відеограма

в) передача (програма) організації мовлення

З 1 січня року, наступного за роком здійснення першого запису, а за відсутності такого запису – з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання (ст. 456 ЦК)

З 1 січня року, наступного за роком її публікування, а за відсутності такого опублікування – з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми

(ст. 456 ЦК)

З 1 січня року, наступного за роком її першого здійснення

З 1 січня року, наступного за роком здійснення першого запису, а за відсутності такого запису – з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання

(ст. 456 ЦК)

З 1 січня року, наступного за роком її публікування, а за відсутності такого опублікування – з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми

(ст. 456 ЦК)

З 1 січня року, наступного за роком її першого здійснення

3 Право на наукове відкриття Від дати першої фіксації наукового відкриття Від дати першої фіксації наукового відкриття
4 Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок Від дати подання заявки (ст. 465 ЦК) Від дати, наступної за датою їх державної реєстрації (ст. 465 ЦК)
5 Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми Від дати подання заявки (ст. 475 ЦК) Від дати, наступної за датою їх державної реєстрації (ст. 475 ЦК)
6 Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію З дати визнання пропозиції раціоналізаторською З дати визнання пропозиції раціоналізаторською
7 Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин З 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав

(ст. 488 ЦК)

З дати наступної за датою їх державної реєстрації

(ст. 488 ЦК)

8 Право інтелектуальної власності на комерційне найменування З моменту першого використання цього найменування

(ч. 2 ст. 489 ЦК)

З моменту першого використання цього найменування

(ч. 2 ст. 489 ЦК)

9 Право інтелектуальної власності на торговельну марку З дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку

(ст. 496 ЦК)

З дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку (ст. 496 ЦК)
10 Право інтелектуальної власності на географічне зазначення З дати, наступної за датою державної реєстрації

(ст. 504 ЦК)

З дати, наступної за датою державної реєстрації

(ст. 504 ЦК)

11 Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю З моменту визнання інформації комерційною таємницею

(ст. 505 ЦК)

З моменту визнання інформації комерційною таємницею

(ст. 505 ЦК)

З наведеної таблиці вбачається, що виникнення майнових прав інтелектуальної власності на окремі об’єкти ЦК поставлено у залежність від характеру майнових прав: виключні майнові права чи просто майнові права. Такий поділ внесе лише плутанину. Проте ЦК взагалі чітко не визначає початку виникнення майнових прав інтелектуальної власності, він лише визначає дату, з якої відліковується строк правової охорони. Ці терміни не збігаються. Але й вони визначаються по-різному, що не зумовлюється характером об’єкта права інтелектуальної власності. Найбільш чітко визначає момент виникнення майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин ст. 485 ЦК. За нею зазначені права виникають від дати їх державної реєстрації. Цей термін варто було б встановити для всіх об’єктів право інтелектуальної власності.

Наведена таблиця виявила й низку інших помилкових або невдалих приписів. Так, ст. 446 ЦК містить припис, за яким строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає через 70 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора. При цьому стаття називається „Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір”. Випливає, що майнові права інтелектуальної власності на твір є чинними лише після смерті автора. Але ж це не так. Майнові права автора на твір виникають з моменту його створення.

Статті ЦК, які визначають початок охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, по-різному формулюють цей початок: „від дати подання заявки”, „від дати, наступної за датою їх державної реєстрації”, „з моменту першого використання”. Краще було б вживати якесь одне формулювання.

<< | >>
Источник: МЕЛЬНИК ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА. ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ. ДИСЕРТАЦІЯ на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. ХАРКІВ - 2004. 2004

Еще по теме 2.5. Виникнення суб’єктивних прав інтелектуальної власності на об’єкти промислової власності:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -