1.3. Види об’єктів у системі охорони права інтелектуальної власності
Види об’єктів права інтелектуальної власності зумовлюються видами самої інтелектуальної діяльності, а навести перелік видів інтелектуальної, творчої діяльності заняття, мабуть, безперспективне.
Адже творчість людини безмежна. Наявний на сьогодні перелік видів творчості завтра поповниться новими. Творчість властива будь-якій людині: одній - більше, іншій – менше [291, c.303]. Отже, творчість - це життя, а життя обліку не підлягає.Уже з давніх часів люди помітили, що кожен з них наділяється різними здібностями, нахилами до творчості. Один гарно співає, другий - танцює, третій - грає, малює тощо. Проте інші мають здатність створювати певні, необхідні у повсякденному житті речі, - лук, знаряддя праці тощо. З часів виникнення правової охорони результатів творчої діяльності почали відрізняти літературну творчість від творчості у сфері виробництва - технічну творчість. Останню часто називають науково-технічною, оскільки технічна творчість обов’язково має спиратися на досягнення науки. Вічних двигунів не буває, але пріоритетність науки все ж слід визнати [219, c.15]. Наука - це, передусім, встановлення чи виявлення об’єктивних закономірностей, явищ і властивостей матеріального світу. Саме наука визначає основні напрями технічної творчості, оскільки результати останньої мають опиратися на об’єктивні закономірності, явища чи властивості матеріального світу [218, c.34]. Наука є рушійним двигуном будь-якої творчості, у тому числі і технічної.
Науково-технічний прогрес - це об’єктивний процес суспільного розвитку, процес розвитку науки і техніки. Як не може не розвиватися суспільство, так не може не розвиватися його складові - наука і техніка [47, c.76]. Сприяючи розвитку продуктивних сил, науково-технічний прогрес в процесі розвитку проходить через певні етапи - від зародження наукової гіпотези до безпосередньо виробничої діяльності. Перший — зародження наукової гіпотези, яка може перетворитися у наукову закономірність.
Зрозуміло, далеко не кожна наукова гіпотеза стає об’єктивною закономірністю. Наступний етап - встановлена закономірність, явище чи властивість матеріального світу - це вже наукове відкриття. Воно часто безпосередньо не може бути використано у практичній діяльності людини [16, c.109-110] і неминуче має через третій етап перетворитися у винахід чи будь-який інший результат творчої діяльності. Іншими словами, - у рішення технічного завдання про застосування об’єктивної закономірності, явище чи властивості для практичних потреб людини. Але ж винахід — це тільки ідея, принцип рішення технічного завдання [137, c.150]. Для практичного застосування для потреб людини воно неминуче повинно втілитися у конкретну конструкцію, машину, технологічний процес тощо, що складає наступний етап в розвитку науково-технічного прогресу. Винахід, втілений у машину, механізм, конструкцію, технологічний процес, спосіб виробництва, матеріал, сплав тощо не що інше як нова техніка, придатна для практичного використання законів природи безпосередньо у виробництві та у іншій практичній діяльності людини [305, c.25].Практичне використання законів природи у виробництві за допомогою нової техніки породжує нові проблеми, виникають нові непізнані явища, властивості і закономірності, з’являються нові невирішені завдання, на які наука має дати відповідь. Починаються нові пошуки, виникають гіпотези, що перевіряються новими дослідженнями. Цикл замикається, все починається спочатку, але вже на якісно новій основі. Отже, цикл наука - виробництво схематично можна зобразити так: наукова гіпотеза - наукове відкриття - винахід (винаходи, корисні моделі) - нова техніка-виробництво (будь-яка інша доцільна діяльність людини) - наука (завдання, наукові пошуки, гіпотези) [252, c.28].
У цій схемі привертає увагу досить цікавий фактор. Процес створення будь-якого об’єкта права інтелектуальної власності здійснюється шляхом розумової діяльності. Але таким же шляхом створюється будь-яка інша річ, потрібна людині.
Перш ніж її створити, людина розробляє її у своїй свідомості, через інтелект. Отже, все, що створене людиною, є передусім, результатом її розумової, тобто інтелектуальної діяльності. Якщо це так, то всі матеріальні речі, створені людиною, є результатом інтелектуальної діяльності. Проте, не всі результати інтелектуальної діяльності стають об’єктами права інтелектуальної власності. Останніми стають лише ті, які відповідають вимогам чинного законодавства, в силу чого визнаються об’єктами права інтелектуальної власності.Якщо всі матеріальні речі, створені людиною, є результатом, передусім, її розумової діяльності, то з цього положення випливає цікавий, з науково-теоретичної точки зору, висновок: право власності на речі (речове право власності) є похідним від права інтелектуальної власності. На цей висновок не може вплинути й те, що хронологічно право власності на речі виникло раніше від права інтелектуальної власності. Право власності на речі відоме людству давно. Проте у ті часи наукова думка ще не знала права інтелектуальної власності, хоча й на деякі результати розумової діяльності право визнавалося вже тоді.
Відповідно до цього висновку має визначатися і місце інституту права інтелектуальної власності в системі цивільного законодавства і права: право інтелектуальної власності повинно передувати праву власності на речі.
В останні роки акценти у цій схемі істотно зміщуються. Раніше вважали, що виробництво є рушійною силою розвитку будь-якої цивілізації, суспільства. Виробництво визначало напрями розвитку науки, техніки, культури. Свого часу приймалося як незаперечна істина наступне твердження. Якщо у суспільства виникає будь-яка технічна потреба, то це просуває науку вперед більше, ніж десяток університетів [188, c.174].
В сучасних умовах зазначена теза відповідає реальному стану в меншій мірі. Світовий досвід показує, що саме наука, техніка і культура в XXI ст. будуть визначати стратегію і тактику соціально-економічного розвитку будь-якого суспільства, будь-якої держави.
Виробництво стане платформою, способом реалізації здобутків науки, техніки і культури. Характер і науково-технічний рівень виробництва чи будь-якої іншої доцільної діяльності людини визначатиметься саме рівнем розвитку науки, техніки і культури [245, c.4]. При цьому культуру слід розуміти в найширшому значенні і, передусім, освіту.Держави, які мають високий рівень науки, техніки, культури, забезпечують високий рівень добробуту свого народу [212].
Сфери наукової, науково-технічної і культурологічної діяльності визначають напрями творчої діяльності та її результати - об’єкти інтелектуальної власності.
Наука, точніше її результати, можуть бути виражені як у літературній формі - шляхом запису чи опису, так і у формі наукового відкриття, що у більшості випадків має бути підтверджено експериментально. Наукові результати можуть бути виражені також у формі створення технічного пристрою, обладнання тощо - винаходу, корисної моделі, селекційного досягнення тощо [291, c.112]. Звідси і місце науки у творчій діяльності людини. В одних випадках наука впроваджується, і її результати реалізуються у формі літературного твору, в інших - науковий результат може досягатися шляхом наукового експерименту і реалізуватися у формі технічних пристроїв чи інших результатів. Це ще раз доводить вірогідність висновку про пріоритетність науки у творчому процесі [278, c.64; 349, c.108].
Отже, наука може проявлятися або у літературному творі (наукової літератури), або у технічному обладнанні чи пристрої, селекційному досягненні тощо.
Таким чином, у міжнародних конвенціях результати інтелектуальної діяльності давно почали поділяти на дві основні групи: твори літератури і мистецтва або літературно-художня власність; технічні творчі витвори або промислова власність [26; 32]. Звідси - і поділ творчості: літературно-художня творчість і науково-технічна творчість. Зазначені групи видів творчості об’єднували і об’єднують широке коло окремих видів інтелектуальної, творчої діяльності.
Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, Паризький акт від 24 липня 1971 р., змінений 2 жовтня 1979 р.
[22; 150], містить перелік видів творів, які мають визнаватися об’єктами правової охорони. Конвенція визначає: термін «літературні і художні твори» охоплює всі твори у сфері літератури, науки і мистецтва, яким би способом і у якій би формі вони не були виражені. Це - книги, брошури та інші письмові твори; лекції, звернення, проповіді та інші подібні твори; драматичні і музикально-драматичні твори; хореографічні твори і пантоміми; музикальні твори з текстом і без тексту; кінематографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним кінематографії; рисунки, малюнки, твори живопису, архітектури, скульптури, графіки і літографії; фотографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним фотографії; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, географічні карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки (п. 2 ст. 2 Бернської конвенції).Всесвітня конвенція про авторське право від 6 вересня 1952 р., переглянута у Парижі 24 липня 1971 р., містить стисліший перелік об’єктів авторського права. Стаття 1 цієї Конвенції проголошує: об’єктами правової охорони є літературні, наукові і художні твори: твори письмові, музикальні, драматургічні, кінематографічні, твори образотворчого мистецтва, графіки і скульптури [150, c.246-267].
Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р. до об’єктів промислової власності відносить: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, недобросовісну конкуренцію [150, c.153-183].
Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності від 14 липня 1967 р. [150, c.289-304] до об’єктів інтелектуальної власності відносить: літературні, художні і наукові твори; виконавчу діяльність артистів, звукозаписи, радіо- і телевізійні передачі; винаходи в усіх сферах людської діяльності; наукові відкриття; захист проти недобросовісної конкуренції, а також всі інші результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній діяльності [150, c.153-183].
Угода з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності [225, c.431-444] наводить перелік об’єктів правової охорони: товарні знаки, географічні зазначення, всі об’єкти, на які видаються патенти, компоновка (топологія) [161, c.34-36; 162, c.61-62] інтегральних схем, конфіденційна інформація.
Таким чином, зазначені міжнародні угоди по-різному визначають результати інтелектуальної діяльності, які можуть бути об’єктами правової охорони. Проте, не зважаючи на це різноманіття, все ж поділ на дві основні групи залишається: літературна і художня власність та промислова власність [354].
Проте автори Модельного цивільного кодексу для країн СНД, враховуючи реальний стан, висунули пропозицію усі результати творчої діяльності поділяти не на дві, а на три групи: об’єкти літературно-художньої власності, об’єкти промислової власності і засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Цей поділ знайшов визнання, принаймні, в Україні і у Російській Федерації [321]. Справді, за технічним чи творчим рівнем не можна порівнювати винахід і фірмове найменування, літературні або образотворчі твори та знаки для товарів і послуг. Тому, вважаємо, виділення зазначених засобів у окрему групу є науково-обгрунтованим, виправданим і доцільним [251].
Інтелектуальну, творчу діяльність по створенню творів науки, літератури і мистецтва назвемо літературно-художньою і мистецькою діяльністю. Літературні твори в точному значенні слова є твори, написані чи записані [25, c.72]. Адже назва останніх походить від латинського слова «літера», тобто, твори, виражені літерою, письмово, записані. Проте чинний Закон України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції від 11 липня 2001 р.) до літературних творів відносить й усні твори, які відповідають закону. Стаття 8 цього Закону до усних творів відносить: виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори [96].
Літературні твори, у свою чергу, поділяються на два види: твори наукової літератури і твори художньої літератури. Отже, літературна діяльність об’єднує два види діяльності - наукову і літературно-художню. До наукової літератури слід віднести довідкову, інформаційну, популярну тощо.
Але коло об’єктів авторського права містить ще одну досить велику групу творів - твори мистецтва. Даний поділ творів, що охороняються авторським правом, безперечно, певною мірою є умовним. Адже наука - це також вид мистецтва, і художня література також є видом мистецтва [57, c.107]. При цьому слід додати, що з досить великої кількості мистецьких творів переважна більшість з них є писаними або яким-небудь іншим способом зафіксованими на матеріальному носії [16, c.81]. До неписаних творів можна віднести усні твори, скульптуру, деякі твори декоративно-прикладного мистецтва та інші. Зрозуміло, твори образотворчого мистецтва - музичні твори, малюнки, пластичні твори пишуться не літерами, а іншими певними символами. Отже, більшість творів, які охороняються авторським правом, можна було б визнати як письмові, оскільки за загальним правилом набувають об’єктивної форми через письмо. З іншого боку, зазначені твори за своїм змістом також у своїй більшості є мистецькими. Але традиційно склалося так, що вони поділяються на твори науки, літератури і мистецтва [137, c.13], маючи при цьому на увазі: наукові твори також є літературними. Отже, виділення наукових творів у окрему групу є певною мірою умовним. Але будемо дотримуватися традиційного поділу.
Слід зазначити що, термін «мистецтво» у спеціальній літературі вживається у декількох значеннях - література, архітектура, образотворче мистецтво, графіка, декоративно-прикладне мистецтво, музика, танець, кіно та інші види творчої діяльності людей [153, c.11] у сфері духовного світу або духовності. Тобто, ці види творчої діяльності є такими, що збагачують внутрішній світ людини.
У вузькому значенні мистецтвом визнається образотворче мистецтво, яке об’єднує живопис, скульптуру і графіку [327, c.441].
Живопис - вид образотворчого мистецтва, що створюється шляхом нанесення фарб на площину.
Скульптура - вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну тримірну форму і виконуються з твердих або пластичних матеріалів [327, c.1232].
Графіка - вид образотворчого мистецтва, який поєднує малюнок з друкованим художнім зображенням (гравюра, літографія тощо).
В третьому значенні мистецтвом називають високий ступінь уміння, майстерності в будь-якій сфері діяльності. Високий ступінь майстерності, уміння або те, що називають технікою виконання, інтелектуальною діяльністю не визнається. Саме виконання за сучасним чинним законодавством визнається об’єктом суміжних прав, отже, і об’єктом інтелектуальної власності. Але сам технічний чи мистецький рівень, те саме уміння, майстерність об’єктом будь-якого права бути не можуть. Воно не віддільне від особи, яка ним володіє, і тому не може бути відтворене.
Таким чином, діяльність людини у сфері її духовного збагачення, результати якої підпадають під охорону авторського права і суміжних прав, у широкому значенні охоплюються поняттям «мистецька діяльність». У вузькому значенні - це лише образотворче мистецтво. Але термін «мистецтво» часто вживається у ширшому значенні. До мистецтва відносять театр, кіно, телебачення, радіо тощо [150, c.39].
Важливо те, що творча діяльність у сфері мистецтва визнається інтелектуальною, а її результати - об’єктами правової охорони і, отже, об’єктами інтелектуальної власності.
Найбільш поширеною формою інтелектуальної діяльності в гуманітарній сфері є літературна діяльність, результатом якої є численні твори науки і художньої літератури [16, c.87]. Стаття 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції від 11 липня 2001 р.) проголошує: цим Законом охороняються твори науки, літератури і мистецтва. Як уже зазначалося, літературними визнаються твори, створені у письмовій формі. Це можуть бути белетристичні твори, наукові, технічні або практичного характеру (книги, брошури, статті, комп’ютерні програми тощо).
Літературна діяльність як вид інтелектуальної діяльності здійснюється у багатоманітних формах [322, c.54]. Адже літературним твором визнається результат літературної діяльності незалежно від призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, пропаганда, інформація, реклама, розваги тощо) [96]. Результат літературної діяльності підлягає правовій охороні незалежно від способу відтворення — письмового, усного чи будь-якого іншого.
Проте привертає увагу наступне. Підпункт 2-й п. 1 ст. 8 цього Закону проголошує: об’єктами правової охорони є також виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори. Наведена норма привертає увагу двома обставинами. Перша полягає у тому, що Закон визнає об’єктом правової охорони і також усні твори. Друга обставина - у цій нормі йдеться про виступи, лекції, промови, проповіді, які виголошені чи відтворені в усній формі. Отже, мова йде про відтворення зазначених творів в усній формі, а не про їх створення. Автором лекції даний твір може бути написаний, але публічно проголошений в усній формі. Проте Закон не виключає, що і названі твори можуть бути створені в усній формі. Але у даному разі йдеться про форму відтворення уже створеного твору незалежно від того, у якій формі він створений. Іншими словами, твір підлягає правовій охороні незалежно від способу його створення за умови, що він відповідає вимогам закону [96].
Може постати й таке питання. Чи може бути твір створений в усній формі і відтворений також в усній формі. Вважаємо, безперечно, може. Автор продумав свій виступ, а потім його виголосив в усній формі. Проте залишається відкритим питання: чи може твір створюватися саме у процесі виступу з промовою, читання лекції, виголошення проповіді. Інакше кажучи, чи може твір бути створений в усній формі експромтом. На нашу думку, чинне законодавство не містить перешкод для такого способу створення твору. Адже створюються твори способом імпровізації, коли автор, так би мовити, „на ходу” складає вірша, музику тощо.
Таким чином, літературні твори можуть і створюватися в усній формі, можуть і відтворюватися в усній формі.