2.1. Поняття, види й мета експертизи заявок на об’єкти промислової власності
Експертиза заявок на об’єкти промислової власності пройшла складний і тривалий час свого розвитку. Зародилась вона ще в надрах царської Росії [217, с. 250], продовжувала розвиватися в колишньому СРСР [156, ст.
109] і продовжує удосконалюватися на терені України в наш час [71, ст. 37]. У роки радянської влади експертиза заявок на об’єкти промислової власності називалася «Державна науково-технічна експертиза заявок на винаходи та інші об’єкти промислової власності». Уже 25 січня 1918 р. відповідно до постанови Народного комісаріату торгівлі і промисловості Комітет з технічних справ царської Росії був переданий до відділу організації виробництва ВРНГ [195, ст. 311.]. На нього була покладена функція реєстрації і оцінки винаходів лише з погляду новизни. Відтоді почала свій розвиток експертиза заявок на винаходи в межах колишньої радянської Росії, а потім і колишнього СРСР. В останні роки існування СРСР це була висококваліфікована й потужна система експертизи заявок на винаходи, ефективність якої зумовлювалася тим, що діяла перевірочна система видачі авторських свідоцтв і патентів. За рішенням Уряду СРСР у 1960 р. був створений Всесоюзний науково-дослідний інститут державної патентної експертизи (ВНДІПЕ) [144, ст. 194.]. Основним завданням цієї Установи було проведення експертизи пропозицій на новизну й корисність, які на той час були основними умовами патентоздатності.Із розпадом СРСР законодавче регулювання правової охорони промислової власності стало компетенцією України.
Становленням експертизи заявок на об’єкти промислової власності в Україні можна вважати день прийняття Указу Президента України від 18 вересня 1992 р. № 479/92, яким було затверджено Тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні [94, с. 207].
За цим положенням Держпатент України за заявкою на винахід проводить формальну експертизу, під час якої перевіряється наявність необхідних документів, відповідність цих документів встановленим вимогам, а також можливість надання правової охорони заявленому об’єкту.
За клопотанням заявника чи будь-якої третьої особи проводиться експертиза заявки по суті ( п. п. 23, 26 положення).Така ж схема експертизи заявок на об’єкти промислової власності була збережена в законах України про промислову власність, прийнятих у 1993 і наступних роках [72, ст. 32], Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р. [72, ст. 32].
У ст. 15 цього закону передбачено, що після встановлення дати подання заявки й за наявності документа про оплату відповідного збору відомство проводить експертизу за формальними ознаками. Метою цієї експертизи було встановити:
- чи належить заявлений об’єкт до категорії тих, кому надається правова охорона;
- чи відповідають заявочні матеріали встановленим вимогам;
- чи відповідає встановленим вимогам документ про сплату збору за подання заявки.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» прийнята його нова редакція, яка не внесла суттєвих змін у процедуру проведення експертизи заявок на об’єкти промислової власності. Проте 21 грудня 2000 р. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності» до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [71, ст. 163] до процедури експертизи заявок на винаходи й корисні моделі були внесені значні зміни. Тепер передбачається так званий попередній розгляд заявки, метою якого є виявлення в заявці матеріалів, що згідно із чинним законодавством можуть бути віднесені до державної таємниці [71, ст. 163]. Після цього може проводитись формальна експертиза.
Якщо заявка на видачу патенту на винахід містить пропозицію, що входить в коло об’єктів, які охороняються в Україні, та за наявності документа про сплату відповідного збору, заявнику надсилається повідомлення про завершення формальної експертизи й можливість проведення кваліфікаційної експертизи заявки (експертизи по суті). Отже, уведено нове поняття – «кваліфікаційна експертиза заявки» .
У зв’язку з уведенням різновиду патенту – деклараційного патенту – запроваджується додаткова експертиза. Якщо заявка на видачу деклараційного патенту на винахід містить пропозицію, що підпадає під ознаки об’єктів, які охороняються в Україні, і за наявності документа про сплату відповідного збору, експертний заклад розпочинає проведення експертизи заявки на так звану локальну новизну.
Якщо ж заявник бажає одержати патент на винахід терміном 20 років, то за його клопотанням проводиться кваліфікаційна експертиза.
Таким чином, сучасна система експертизи заявок на винаходи в Україні складається з чотирьох послідовних етапів:
- попередній розгляд заявки;
- формальна експертиза заявки;
- експертиза заявки на винахід на локальну новизну;
- кваліфікаційна експертиза.
Її можна розглядати як єдине ціле, що складається з чотирьох частин. Разом із тим кожний етап є самостійною ланкою в цій системі, має своє завдання, свої цілі й свою мету. Формальна експертиза й кваліфікаційна експертиза для певних об’єктів промислової власності є обов’язковими. Кваліфікаційна експертиза може бути трьох видів:
- кваліфікаційна експертиза за клопотанням заявника;
- кваліфікаційна експертиза за клопотанням іншої особи;
- кваліфікаційна експертиза на відповідність умовам патентоздатності [56, с. 19].
Попередній розгляд заявки на окремі об’єкти промислової власності й експертиза заявок на винаходи на локальну новизну не є обов’язковими.
Попереднього розгляду заявок раніше не було, як не було й експертизи на локальну новизну [103, с. 25]. Мінялися й назви формальної і кваліфікаційної експертизи.
На ранньому етапі розвитку радянського законодавства про винахідництво й раціоналізацію ці дві експертизи не розділялися й складали єдину державну науково-технічну експертизу заявок на винаходи [101, с. 37]. Пізніше стали виділяти попередню експертизу, – перевірку дотримання вимог до матеріалів заявки й державну науково-технічну експертизу – перевірку дотримання вимог і патентоздатності винаходу.
Ще пізніше попередню експертизу стали називати формальною, державну науково-технічну експертизу – експертизою по суті [156, ст. 109].У патентному законодавстві України спочатку була формальна експертиза й експертиза заявки по суті. В останніх редакціях Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» з'явився новий термін – «кваліфікаційна експертиза», який більше відповідає змісту.
Законодавство про винахідництво й раціоналізацію колишнього СРСР тривалий час не містило визначення поняття експертизи заявок на винаходи та інші об’єкти промислової власності. Уперше таке визначення було дано в Інструкції про державну науково-технічну експертизу винаходів \Е-2-74\. У розд. 1 цієї Інструкції «Загальні положення і основні поняття» наведено таке визначення експертизи заявок на винаходи: «це дослідження експертами технічного вирішення завдання, викладеного в заявці на винахід, у зіставленні з іншими технічними рішеннями того ж завдання, які містяться в попередній інформації» [86, с. 185].
Це було першим визначенням мети державної науково-технічної експертизи – чи є заявлене технічне рішення винаходом. У наведеному прикладі міститься суперечливе положення: йдеться про державну науково-технічну експертизу винаходу, а винаходу як такого ще немає, є лише пропозиція. Тому точніше було говорити про державну науково-технічну експертизу заявок на винаходи, а не самих винаходів.
Усе ж це була перша спроба дати визначення експертизи заявок на винаходи. До прийняття нового Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції від 21 серпня 1973 р. експерт зобов’язаний був сам замість заявника виявити принципові ознаки винаходу, побудувати формулу винаходу, на яку міг би претендувати заявник, провести пошук за цією формулою і , виявивши прототип, прийняти рішення. Такий підхід у ті часи був виправданим, оскільки патентна служба ще тільки створювалася [51, c. 29].
Наведене визначення стосувалося тільки поняття державної науково-технічної експертизи, а не загального поняття експертизи заявок на винаходи.
У дослідженні приділено увагу саме такому визначенню експертизи.Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в редакції від 1 червня 2000 року містить тлумачення терміну «кваліфікаційна експертиза (експертиза по суті)» – експертиза, що встановлює відповідність винаходу умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатності)» (ст. 1 закону «Визначення термінів»). Загально-наукове визначення поняття експертизи в законі не відповідає вимогам загально-наукового визначення експертизи. Експертиза (від латинського expertust – досвідчений) – дослідження певних питань, вирішення яких потребує спеціальних знань у сфері науки, техніки, мистецтва тощо.
Таким чином, експертиза – це передусім дослідження проблем, дій, подій, суспільних явищ тощо.
Експертиза заявок на об’єкти промислової власності є творчою, дослідницькою роботою, що потребує ґрунтовних знань у різних сферах науки, техніки, мистецтва та іншій творчій роботі [205, с. 16]. Експерти – це висококваліфіковані спеціалісти, здатні до творчого пошуку, цілеспрямовані, наполегливі, сміливі й рішучі [20, с. 19].
Характерною ознакою експертизи заявок на об’єкти промислової власності є її творчий зміст. Адже експерт зобов’язаний ретельно дослідити заявлений об’єкт, виявити основні ознаки, віднайти аналоги й вибрати прототип, здійснити зіставлення заявленого об’єкта з прототипом, виявити схожі ознаки й відмінності, дати їм належну оцінку. При цьому важливо виявити переваги заявленої пропозиції, які можуть бути підставою для її визначення об’єктом промислової власності. Експерт має кваліфікувати заявлений об’єкт належним чином і визначити долю заявки. Дотримання зазначених вимог є творчою працею [119, с. 15].
Другою специфічною ознакою експертизи заявок на об’єкти промислової власності є її державний характер, що означає: така експертиза проводиться тільки державними закладами експертизи й тільки від імені держави. За чинним законодавством України висновок закладу експертизи набуває державної чинності лише після його затвердження Установою [71, ст.
163]. Отже, висновок закладу експертизи за заявкою на об’єкт промислової власності має обов’язкову силу, тобто він є обов’язковим для всіх, кого він стосується.Лише заклад експертизи має право від імені держави кваліфікувати подані пропозиції. Ніякі громадські організації, інші установи й заклади таким правом не наділені. Громадські й інші недержавні організації можуть складати і вносити свої висновки, але вони мають лише рекомендаційний характер.
Експертиза заявок на об’єкти промислової власності за чинним законодавством є спеціальною експертизою [104, с. 4]. Їй не підлягають інші об’єкти, крім об’єктів промислової власності.
На дану експертизу поширюються правила й норми Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» [69, ст. 56]. Але якщо йому суперечить норма закону про промислову власність чи не співпадає з його відповідною нормою, то застосовується норма Закону про промислову власність.
Експертиза заявок на об’єкти промислової власності є не тільки спеціальною стосовно Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу», вона є також специфічною, що полягає в багатьох аспектах експертизи. Так, експертиза заявок на об’єкти промислової власності стосується лише її об’єктів, навіть не всіх об’єктів інтелектуальної власності. Специфічність цієї експертизи виявляється в тому, що вона проводиться за спеціальними правилами. Специфічними є заклади експертизи, які проводять експертизу заявок на об’єкти промислової власності [202, с. 10]. Особливість цієї експертизи виявляється в тому, що дана експертиза має кілька форм, властивих тільки їй – попередній розгляд заявки, формальна експертиза, кваліфікаційна експертиза, експертиза на локальну новизну [202, с. 15].
Як зазначалося, експертиза заявок на винаходи в радянському законодавстві називалася державною науково-технічною експертизою винаходів [156, ст. 109]. У законі СРСР «Про винаходи в СРСР» формальна експертиза стала називатися попередньою, а кваліфікаційна – патентною [59, ст. 703]. Проте зміст кваліфікаційної експертизи від зміни її назви не мінявся, – це була експертиза заявки на винахід по суті, яка за своїм змістом була науково-технічною експертизою. Такою вона і залишається сьогодні.
Однією з відмінностей між науковою, науково-технічною експертизою і експертизою, передбаченою законодавством про промислову власність, є їх мета, що ставить конкретні завдання. Такими завданнями наукової і науково-технічної експертизи є об’єктивне й комплексне дослідження об’єктів експертизи. Дана експертиза має бути комплексним дослідженням поданих об’єктів, це її важлива характерна риса. Дана експертиза має бути комплексною, що стосується науки й науково-технічної діяльності. Оцінка цього має бути всебічною.
Завдання експертизи об’єктів промислової власності в цьому аспекті є значно вужчим [172, с. 84]. Експертизі підлягають лише пропозиції, що можуть претендувати на «об’єкт промислової власності». За обсягом експертиза цих об’єктів також значно вужча від наукової і науково-технічної експертизи, оскільки має з'ясувати, чи відповідає запропонований об’єкт умовам патентоздатності за чинним законодавством. Питання які перспективи й наслідки використання цього об’єкту, вплив на навколишнє середовище тощо не входять до завдання експертизи.
Наукова й науково-технічна експертиза має своїм завданням аналіз рівня використання науково-технічного потенціалу, оцінка результативності науково-дослідних робіт і дослідно-конструкторських розробок.
Основна мета формальної і кваліфікаційної експертизи заявок на об’єкти промислової власності – виявити відповідність заявлених пропозицій умовам патентоздатності.
Істотна відмінність між науковою і науково-технічною експертизою і експертизою заявок на об’єкти промислової власності полягає в тому, що об’єктом першої може бути об’єкт, що стосується науки й науково-технічної діяльності, будь-яким чином об’єктивований, об’єктом кваліфікаційної і взагалі патентної експертизи є лише заявки на об’єкт промислової власності.
Таким чином, можна сформулювати визначення поняття такої експертизи.
Експертиза об’єктів промислової власності – це науково-технічне дослідження спеціально уповноваженим державним органом відповідності або не відповідності заявленої пропозиції умовам патентоздатності об’єктів промислової власності, результат якого є підставою надання правової охорони чи відмови в надані такої.
У даному визначенні враховані характерні риси, наведені вище на підставі аналізу поняття експертизи заявок на об’єкти промислової власності.
Отже, можна зробити висновок, що дана експертиза за своїм характером є науково-дослідною роботою творчого характеру, виконується спеціально уповноваженим державним органом і є обов’язковою для осіб, яких вона стосується. Висновок експертизи є обов’язковим для всіх і носить характер державного нормативного акту.