5.3. Кримінально-правовий захист права інтелектуальної власності

Кримінально-правовий захист права інтелектуальної власності передбачений Кримінальним кодексом України, прийнятим сьомою сесією Верховної Ради України 5 квітня 2001 р. і який набрав чинності 1 вересня 2001 р.

Стаття 176 КК України містить такі склади порушення авторського права і суміжних прав: 1) незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, 2) незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо - і відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації; 3) інше умисне порушення авторського права і суміжних прав.

Названі дії тягнуть кримінальну відповідальність за таких умов:

- завдали особам, які мають авторське право або суміжні права шкоду, у великому розмірі;

- ці ж самі дії, які заподіяли зазначеним особам шкоду в особливо великому розмірі, або вчинені повторно.

Якщо порівняти склади злочину в сфері авторського права за попереднім Кримінальним кодексом України і нині чинним, то виявляється, що такий склад злочину як випуск під своїм ім’ям або інше присвоєння авторства на чужі твори науки, літератури і мистецтва (плагіат) виключений з кримінально-правового захисту. Незаконне відтворення і розповсюдження також по різному трактується у цих Кодексах. У раніше чинному Кодексі незаконне відтворення або розповсюдження стосувалося лише творів, які випущені у світ під чужим іменем або були присвоєні іншим чином. За новим Кримінальним кодексом України незаконне відтворення і розповсюдження стосується усіх творів, комп’ютерних програм і баз даних, а також виконань, фонограм і програм мовлення.

Примітка до ст. 176 КК України розкриває поняття «матеріальна шкода у великому розмірі» і «матеріальна шкода в особливо великому розмірі».

Матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Матеріальна шкода, завдана у особливо великому розмірі, якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо - та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або за попереднього змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

Дії, передбачені ч. 1 або 2 ст. 176, вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 177 КК України містить норми про порушення прав на об’єкти промислової власності. Вона передбачає такі склади злочину в сфері промислової власності - незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції, привласнення авторства на них або інше умисне порушення права на ці об’єкти.

Кримінальна відповідальність за наведені правопорушення також настає лише у випадку наявності матеріальної шкоди у великому або в особливо великому розмірі. Розмір шкоди визначається за тими ж правилами, що і за порушення авторського права або суміжних прав.

Особи, які завдали матеріальної шкоди суб’єктам права на об’єкти промислової власності у великому розмірі, караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або за попередньою згодою групою осіб або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

Дії, передбачені частиною першою або другою ст. 177, вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, - караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Великий розмір матеріальної шкоди і особливо великий розмір цієї шкоди визначається так само.

Порівняння з раніше чинним КК і нині чинним КК України свідчить, що останній у ст. 177 обмежився загальною нормою - «незаконне використання» об’єктів промислової власності є складом злочину. Таке загальне визначення складу злочину в сфері промислової власності даватиме привід по-різному тлумачити це поняття. Наприклад: вважати незаконним використанням винаходу ввіз на митну територію України виробів з використанням винаходу чи ні. Те саме можна сказати про зберігання чи транспортування цих виробів, пропонування їх для продажу та інші дії. Потрібно визнати, що Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» визначив, які дії слід вважати порушенням прав на об’єкт промислової власності.

Привертає увагу і така особливість зазначених статтей Кримінального кодексу України. У них акцент зроблений на кримінальні штрафи, що добре. Проте вони настільки не значні, що будуть для порушника не більше, ніж символічні. Адже найбільший розмір штрафу, передбачений цими статтями, складає всього 34 000 грн. Для багатьох порушників права інтелектуальної власності це не значний штраф.

Розміри штрафів за Кримінальним кодексом і законодавством України про інтелектуальну власність визначаються по-різному, що також не можна визнати вдалим. Кримінальний кодекс за основу визначення розміру штрафу взяв неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а Закон України «Про авторське право і суміжні права» - мінімальну заробітну плату. Отже, за КК України найбільший розмір штрафу за порушення права інтелектуальної власності складає 34 тис. грн. За Законом України «Про авторське право і суміжні права» виплата компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат (підп. «г» п. 2 ст. 52), що складає суму компенсації (максимальний розмір) понад 11 млн. грн. (237 х 50000 - 11850 000 грн.). Отже, кримінальне покарання у виді штрафу набагато м’якше, ніж цивільно-правове, з чим важко погодитися.

Кримінально-правовий захист права інтелектуальної власності за КК України у порівнянні з цивільно-правовим, викладеним у Законі України «Про авторське право і суміжні права», є набагато слабшим від цивільно-правового.

Вважаємо, було б доцільно у Кримінальному кодексі України більш детально визначити дії, які мають визнаватися кримінальними. Загальні визначення на зразок «незаконне використання», на нашу думку, є не вдалим. Коли мова йде про кримінальну відповідальність (як і про будь-яку іншу) кожна особа, котрій інкримінують кримінальні дії, повинна точно знати, за які з них має відповідати.

Новий Кримінальний кодекс України передбачає також захист права на знак. Стаття 229 КК своїм опосередкуванням охоплює три об’єкти інтелектуальної власності: знаки для товарів і послуг; фірмове найменування і зазначення. Походження товару або інше умисне порушення права на ці об’єкти.

Зазначена стаття привертає увагу м’якістю покарання. Незаконне використання чужого знака для товарів і послуг, фірмового найменування, зазначення походження товарів або інше умисне порушення прав на ці об’єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі, - караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, - караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, - караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі – якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.