4.3.3. Договори на створення об’єктів промислової власності
Чинне законодавство про промислову власність не передбачає таких спеціальних договорів. Вважається, достатньо договорів на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних (науково-технічних) робіт, які мають за мету саме створення вказаних об’єктів.
Не було розроблено і будь-яких типових чи зразкових договорів на створення об’єктів промислової власності. Між тим такі договори у практиці існують і потребують правового опосередкування.Договори про виконання науково-технічних робіт не можуть замінити чи поглинути договори на створення об’єктів промислової власності. Ці два договори істотно відрізняються один від одного, передусім, об’єктом. Якщо у договорі на виконання науково-технічних робіт об’єктом є будь-які результати, одержані в процесі виконання зазначених робіт, то в договорі на створення об’єктів промислової власності його об’єктом є не будь-який результат, а тільки об’єкт промислової власності. Не буде такого об’єкта - договір не виконаний.
Чинне законодавство про промислову власність у цьому плані не чітке і не однозначне. В ньому в основному мова йде про права роботодавця та про договори на використання названих об’єктів. Так, Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (у редакції від 21 грудня 2000 року) [112] зазначає лише: службовим визнається винахід чи корисна модель, створені за дорученням роботодавця, яке має бути оформлене у письмовій формі. Безперечно, доручення роботодавця підлеглому працівникові ніяк не можна розглядати як цивільно-правовий договір про створення винаходу чи корисної моделі [156, c.166]. Такі ж приблизно норми містить і Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» та інші закони про промислову власність.
Оригінальну позицію займає Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» [116]. Він у п.1 ст. 17 містить припис, за яким право на одержання патенту має роботодавець, якщо сорт створено працівником - автором сорту при виконанні ним службових обов’язків, конкретного завдання, одержаного працівником від роботодавця.
Між працівником та роботодавцем повинен бути укладений письмовий договір щодо розміру та умови виплати працівникові справедливої винагороди відповідно до економічної цінності сорту та іншої вигоди роботодавця. У цьому випадку автор сорту, як бачимо, має право на винагороду, що визначається умовами договору.Отже, загальний висновок зводиться до наступного, чинне законодавство України про інтелектуальну власність не передбачає спеціальних договорів на створення об’єктів промислової власності. Але ж, як уже наголошувалося, такі договори існують [331, c.46-51].
Сторонами у договорі на створення того чи іншого об’єкта промислової власності можуть бути як фізичні, так і юридичні особи незалежно від форм власності. Як замовником, так і виконавцем може бути будь-яка особа, що має бажання одержати такий об’єкт чи має змогу його створити. Індивідуальний підприємець для належного здійснення підприємницької діяльності може потребувати того чи іншого технічного засобу, пристрою тощо. Отже, він може виступати замовником на створення такого об’єкта на рівні винаходу чи корисної моделі. Замовник може також просити виконавця розробити форму промислового виробу чи знака для товарів і послуг.
Виконавцем договору на створення об’єкта промислової власності може також виступати будь-яка фізична чи юридична особа. Як правило, виконавцями таких договорів є спеціалізовані організації будь-якої форми власності. Але виконавцями можуть виступати і окремі фізичні особи чи їх групи. Безперечно, вони можуть виконувати договори на створення або окремих елементів, вузлів, складових тощо до більш масштабних об’єктів, або на створення маломасштабних. Але у принципі фізичні особи можуть бути виконавцями таких договорів. До цього слід додати, що невеликі за складом групи конструкторів, технологів більш оперативніші, мобільніші, за рахунок чого виконання обходиться значно дешевше, що далеко не маловажно в умовах ринкової економіки.
Предметом договору в принципі можуть бути ті ж самі результати, які одержують у процесі виконання науково-технічних робіт [30, c.122]. Але результати, одержані у процесі виконання договору на створення об’єктів промислової власності, повинні істотно відрізнятися від результатів, одержаних у процесі виконання науково-технічних робіт. Результати, одержані у процесі виконання договору на створення об’єктів промислової власності, мають бути саме таким результатами - бути об’єктами промислової власності. Якщо такого результату не буде одержано, договір слід вважати невиконаним.
Ризик випадкової неможливості виконання договору на створення об’єкта промислової власності повинен лежати на замовникові, який має оплатити виконану роботу, якщо не одержано очікуваного результату з причин, не залежних від виконавця. Іншими словами, відповідальність виконавця за невиконання або неналежне виконання договору настає тільки за наявності вини виконавця [304, c.175].