Китай та Індія на сьогодні - найгустіше заселені країни світу.
Уже цей фактор робить їх загальним об'єктом уваги, зумовлює інтерес до них - як професійних політиків, юристів, філософів, так і пересічних людей.
Варнова (кастова) система, створена у Індії ще у І тис.
до н. е., виявилася надзвичайно живучою. Індійське суспільство протягом тисячоліть не знало класової боротьби у звичному для нас розумінні, а отже, не зазнавало втрат, пов'язаних з революційними змінами.Заслуговує на увагу і та обставина, що привілеї пануючої варни тісно пов'язані з її обов'язками. Так, брахман не повинен вживати алкогольні напої, що не заборонено шудрі чи вайшья. Ідея самообмеження панівних класів - не таке вже й рідкісне явище: греки-рабовласники вважали, що не-розбавлене вино можуть пити лише варвари, дворяни середньовічної Європи вважали принизливим для себе займатися лихварством і т. ін.
Не може також не впадати у вічі, що ця система має багато спільного із самоорганізацією в'язнів у радянських та пострадянських місцях позбавлення волі: раджа в якості «пахана», брахмани - «авторитети», кшатрії -«бики», вайшья - «мужики», шудри - «шнирі» та парії - «опущені». Між варнами і групами існують майже неподолані перегородки. Брахмани контролюють владу раджі, подібно до того, як злочинна «сходка» може позбавляти найзаслуженіших авторитетів злодійського «вінця».
Китайське суспільство також становить неабиякий інтерес, зокрема, з огляду на його традиційні цінності, у першу чергу - конфуціанство, яке лежало в основі державного і суспільного ладу країни протягом кількох тисячоліть, і ще й тепер має вплив на сучасну політичну думку Китаю. Звернемо увагу і на ту обставину, що китайські правителі, на відміну від інших східних деспотій, не намагалися видавати свою владу за «волю неба», вдаючись до більш «приземлених» важелів управління.