Камбасерес Жан (Jean-Jacques-Regis de Cambaceres)

Народився 18 жовтня 1753 р. у Монпельє (Montpellier), Фран­ція, а помер у Парижі 8 березня 1824 р.

Відомий французький державний діяч і правник. Був другим консулом разом з Наполеоном І.

Протягом 1800—1814рр. був головним радником Наполеона з усіх юридичних питань. Йому належить головна роль у створенні (протягом 1801—1804 рр.) Наполеонівського цивільного кодексу та чотирьох наступних кодексів впродовж 1804—1810 рр.

Сучасники зазначали, що Ж. Камбасерес намагався справити на імператора Наполеона поміркований вплив.

Ж. Камбасерес належав до династії правників. У віці 21 р. він розпочав свою правничу кар’єру в рідному місті Монтпельє на посаді радника місцевого суду. 1791 р. там же він став головою кримінального суду. Наступного року його було обрано до Кон­венту. Під час суду над королем Луї XVI Ж. Камбасерес голосу­вав за смертну кару королю, але її виконання мало відбутися ли­ше у випадку нападу на Францію. Ж. Камбасерес підкреслено тримався осторонь різноманітних партійних інтриг і приділяв увагу виключно судовим та юридичним справам.

Два проекти цивільного кодексу, які він склав разом з Філіпом- Антуаном Мерленом (Philippe-Antoine Merlin), були відхилені.

У листопаді 1794 р. Ж. Камбасерес став членом комітету дер­жавної безпеки. Основна його увага була прикута до іноземних справ. Він доклав чималих зусиль до укладення мирних догово­рів з Іспанією, Пруссією, Нідерландами, Тосканою. Після розпу­ску Конвенту Ж. Камбасерес став членом так званої «Ради п’ятисот». У травні 1797 р. Ж. Камбасереса не переобрали до «Ради», і він вирішив зайнятися приватною юридичною практи­кою. Оскільки батьківщина своїх героїв не забуває, то в липні 1799 р. його було призначено міністром юстиції.

Ж. Камбасерес активно допоміг Бонапарту та Емануелю Сієсу організувати державний переворот, який повалив директорію. Тра­пилося це 18 Брюмера восьмого року революції, або звично кажу­чи, — 9 листопада 1799 р. Ж. Камбасерес став у грудні того ж року другим канцлером. Першим був Наполеон. Ж. Камбасерес доклав зусиль, щоб Наполеона було проголошено довічним Консулом.

Наполеон у боргу не залишився — у 1804 році Ж. Камбасере­са було призначено архіканцлером і 1808 р. пожалувано титул графа Парми (duke of Parma). Він головував у Сенаті, а за відсут­ності Наполеона — і в Державній раді.

Після реставрації в 1814 р. монархії Бурбонів Ж. Камбасерес відійшов від політики. Неохоче повернувся до неї під час 100- денного повернення влади Наполеона, ставши міністром юстиції і головою палати перів (chamber of pears). Після поразки Наполе­она втік до Бельгії. Перебував там до 1818р., поки не одержав дозволу повернутися до Франції.