Державний лад Німеччини періоду Вен.марської респу­бліки (1018 1933).

Восени 1918 року в Німеччині виникла революційна ситуація, яка була спричинена поразками німецьких військ на фронтах та складною соціа льно-економічною ситуацією. У країні прокотилася хвиля революційних ВИСТУПІВ і зрештою, в листопаді 19ЇХ року імператор зрікся від престолу, у країні була оголошена республіка Після тимчасового переходу влади у ру кп створених рад робітничих солдатських і матроських депутатів у 1919 році в м Вснмарі було скликано Установчі збори, з метою прийняття нової конституції Німеччини

Прийнята у липні 1919 року нова конституція містила в собі принципово нові концепції порівняно з конституції ю 1871 року Вперше в основний закон увійшло положення про народний суверенітет та народну єдність, проголошувалися принципи свободи і соціальної справедливості.

Згідно із конституцією Німеччина перетворювалася з консти­туційної монархи на республіку. з федеративним устроєм. Парадоксально, однак назва..Німецька імперія зберігалася Констатувалося то нова держава базується не на..союзі династій а на союзі суб’єктів федерації, статте яких змінили з..союзних держав" на землі

Главою держави проголошувався президент, який обирався прямими виборами терміном на 7 років Главі держави належала роль позапартійного арбітра який мав сприяти встановленню стабільності в суспільстві, і виступав важливим чинником отримання абсолютизму парламенту Конституція виділяла президенту як главі держави, широке коло повноважень сфері виконавчої влади Президент

• Призначав і звільняв канцлера:

• За поданням канцлера призначав імперський уряд та ви­щих посадових осіб;

• Бхн верховним головнокомандузачем.

• Представляв країну на теренах міжнародних відносин, укладав договори;

• Мав право помилування.

• У випадках загрози конституційному ладу, грубого пору шеиня громадської безпеки і порядку міг вводити надзвичайний стан, під час якого дозволялося тимчасово вихилятися ви дотримання прав і свобод громадян,

• Вирішував спори між палатами стосовно поданих за­конопроектів.

• Володів правом розпуску рейхстагу.

Згідно із конституцією вища законодавча влада належала рейхстагу що був органом народного представництва Однак фактично вона здійснювалася івопалатним парламентом рейхста­гом і рейхсратом /‘еї/.гстпг обирався загальними прямими виборами за пропорційною системою. Рейхсрат бхп палатою територіального предсіавниціва. що ск питалася гз представників земель. Кожній землі визнана ідея кількість голосів, що була пропорційна кількості жителів, які населяли и територію Однак з мстою обмеження кількісного представниіггва окремих земель, вводилася заборона мати у верхній палаті більше 2/5 місць

Законодавча компетенція в Німеччині розділялася на три сфе­ри виключна компетенція федерації. сфера перепит ного федерального законодавства (землі могли приймати закони, якщо якісь питання не були врегу іьовані імперським законодавством), сфера законодавства суб'єктів федерації Бхло встановлено принцип переваги федерального над земельним аконодавством До сфери виключної компетенції федерації відносились питання зовнішніх зносин громадянства, митного права, оборони, пошти іі телеграфу, федеральних податків тощо. До сфери переважного федерального законе іавсгва належали цивільне і кримінальне право, судоустрій торгівля, промисловість, утворення об'єднань громадян, визначення порядку реалізації свободи слова, іруку об знань тощо. Крім цього, федерація могла приймати обов я зкові до виконання основні принципи законів, які розроблялися землями, у сфері освіти, культури, релігії тощо У компетенцію земель входило незначне коло питань сфери місцевого оподаткування, доріг і комунікацій, санітарної медицини тощо.

іаконодавчиіі процес. Правом законодавчої ініціативи володі­ли депутати рейхстагу і уряду, за погодженням із рейхсратом. Будь- який законопроект віднесений до сфери федерації спочатку розглядався рейхстагом, а потім передавався на затвердження рейхсрату Останній міг застосувати право вето і відправній законопроект на повторний розгляд. Рейхстаг долав вето при повторному прийнятті законопроекту кна ііфікованою більшістю голосів. У деяких випадках (при прийнятті бюджету) рейхсрат міг вносити поправки у проект ухвалений рейхстагом

При виникненні спору щодо іаконопроектх. питання переда­валося на розгляд президента, який міг оголосити референдум з мстою скасування прийнятого рейхстагом закону.

Окремим важливим повноваженням рейхстагу було ііого пра­во виносити на обговорення питання дострокового позбавлення повноважень президента на референдум га право ініціювати процедуру імпічменту президента, канцлера чи будь-якого міністра.

Вищим органом виконавчої влади в країні був імперський уряд, що призначався президентом беї обов'язкової участі складу більшості ь парламенту Однак чряд потребував игвердження його складу рейхстагом На чолі уряду стояв канцлер, за поданням якого президентом призначалися інші члени кабінету Члени уряду несли персональну відповідальність перед парламентом, яким міг відправити їх у відставкх

Феїк'раіьіііій vunpih Територія Німеччини складалася із 18 земель (15 республік та З вільних міста). Кожна із земель мала власний представницький орган ландтаг який обирався за допомогою всенародних виборів В кожному суб’єкті федерації іія.та власна конституція, яка узгоджувалася з федеральною констиг. цією, обирався свій уряд тощо

Конституцию передбачалось створення Імперської судової палати ню стала прообразом конститчцінного счдч і основним доданням якої був нагляд за відповідністю іакоподавства земель (федеральному законодавству

6.