Блекстоун Вільям (William Blackstone)
Роки його життя: 1723—1780.
Народився в Лондоні. Навчався в школі Чартерхауса (Charterhouse school) та Оксфордському університеті. Мріяв стати архітектором, драматургічним критиком та поетом.
Дійшов висновку, що для кар’єри у цих сферах у нього недостатньо грошей, тому розпочав вивчати право. 1744 р. В. Блекстоуна було обрано на посаду викладача Оксфордського університету. Одержав ступінь доктора цивільного права в 1750 р. Після цього кілька років займався суддівською діяльністю і, як подейкують, успіхів на цій ниві не мав.Кажуть, що темперамент В. Блекстоуна не відповідав посаді судді. Його друг запропонував змінити фах, і В. Блекстоун став у 1753 р. професором права в Оксфордському університеті. До В. Блекстоуна англійське право в університетах Англії не вивчалося. Чому? Та тому, що вважалося таким, що не підходить для навчального процесу (is not appropriate subject for instruction). Англійські студенти-правники вивчали римське цивільне право та право континентальної Європи. В. Блекстоун зламав традицію. Ного лекції були успішними і він став у 1758 році першим професором з англійського права.
До парламенту В. Блекстоуна було обрано 1761 р. Він став генеральним солісітером королеви у 1763 р. Знаменитість собі здобув завдяки «Коментарям про право Англії», які він написав протягом 1765—1769 рр. Книга є всеосяжною картиною (comprehensive picture) сучасного стану права Англії. Твір став найвпливовішою книгою з історії англійського права. Вона слугувала впродовж багатьох років як основа правничої освіти Англії та Північно-Американських колоній. Колоністи ставилися до неї як до основного джерела інформації про англійське право.
На останньому етапі свого життя В. Блекстоун вирішив знову зайнятися суддівською діяльністю. 1770 р. він посів посаду судді у Суді загальних позовів, потім перейшов на роботу у Суд королівської лави (King’s Bench), а потім знову став суддею у Суді загальних позовів.