<<
>>

§ 3. Еволюція неокласичної теорії

Вчення Й. Шумпетера: теорія підприємництва і теорія ефективної конкуренції

Йозеф Апоіз Шумпетер (1883-1950) — австрійський економіст, професор Гарвардського університету.

Народився в Моравії в сім’ї дрібного фабриканта. Закінчив Віденський університет, де одним із його вчителів був О. Бем-Баверк. У 1908 р. він публікує першу працю «Сутність і зміст теоретичної політичної економії», а в 1912 р. — одну з найвідоміших праць — «Теорія економічного розвитку». З 1925 по 1932 р. Й. Шумпетер очолює кафедру державних фінансів Боннського університету. У 1932 р. Шумпетер переїжджає до США, де до кінця життя залишається професором Гарвардського університету. Саме в ці роки він пише такі відомі праці, як «Економічні цикли» (1939 р.) і «Капіталізм, соціалізм, демократія» (1942 р.).

Початковим пунктом у теорії корисності Шумпетера є поняття додаткової вартості — різниця між цінностями двох товарів, один з яких не був вироблений внаслідок витрати ресурсів на виробництво іншого товару. Чим більше виробляється товарів певного типу, тим сильніше зростає тиск невироблених товарів і тим менший приріст вартості. У стані рівноваги сума додаткової корисності всіх вироблених товарів дорівнює нулю.

Теорія підприємництва за Й. Шумпетером

Підприємці займаються здійсненням нових комбінацій факторів виробництва за допомогою вкладання коштів. Шумпетер виділяє кілька видів нових комбінацій факторів виробництва:

  • створення нового блага;
  • використання нової технології виробництва;
  • освоєння нового ринку збуту;
  • відкриття нових джерел сировини;
  • використання нової технології виробництва.

Підприємництво, за Шумпетером, становить властивість людського характеру, що не залежить від класової і соціальної належності.

Підприємця характеризують такі якості:

  • прагнення до нововведення;
  • уміння ризикувати;
  • віра у власні сили;
  • відчуття власної незалежності.

Стимул підприємництва як новаторства полягає у зростанні прибутків або в зменшенні витрат внаслідок інновації.

Новаторська діяльність (безперервно прогресуючи зсередини) сприяє переходу економіки з однієї рівноваги в іншу. Цей процес Шумпетер назвав економічним розвитком.

Одержання грошей є свідченням завершеного процесу виробництва і збільшеного сукупного продукту.

Кредит Шумпетер вважав важливою умовою отримання новаторами засобів виробництва. Відсоток за кредит — це ціна, сплачена за придбання нових продуктивних сил.

Шумпетер визнавав лише грошову форму капіталу — платіжні кошти, які в руках підприємців змінюють структуру виробництва.

Шумпетеру належить динамічна концепція циклу, де циклічність розглядається як закономірність економічного зростання. Згідно з цією концепцією, рушійна сила процвітання — масові інвестиції в основний капітал, які слугують втіленням певних новацій. Найважливіша роль у теорії циклів відводиться кредиту, який створює можливість залучення до економічного обороту додаткових економічних ресурсів і тим самим реалізації нововведень.

Ділові цикли проходять дві фази:

  • у першій фазі економіка вийде зі стану рівноваги завдяки масовій інноваційній діяльності підприємців;
  • у другій фазі економіка рухається до стану рівноваги з урахуванням нових умов її функціонування; цей рух зберігається до поновлення інноваційних процесів.

На відміну від традиційного, сприйнятого й марксистами, протиставлення монополії і конкуренції, Шумпетер бачить можливість їх позитивної взаємодії. Не будь- яка конкуренція ефективна для економічного зростання. Ефективною Шумпетер вважає тільки конкуренцію, що ґрунтується на зниженні витрат виробництва і підвищенні якості продукції за рахунок технічних, організаційних і управлінських новацій. Найкращі умови для здійснення таких новацій мають найбільші компанії і їх монополістичні об’єднання. Саме монополії, що володіють величезними ресурсами, мають можливість проводити дослідницькі роботи, упроваджувати нову техніку і технологію, що пов’язано найчастіше з гігантськими капіталовкладеннями та з тривалими термінами окупності інвестицій.

Якщо раніше монопольний прибуток базувався на особливих правах і привілеях, наданих владою, або на виключній власності на дефіцитні ресурси і невідтворювані блага, то тепер він є породженням нововведень. Цей надприбуток для кожної конкретної монополії — справа тимчасова. Вона зникає внаслідок здійснення інших нововведень конкурентами — монополіями-суперниками. Кожна монополія дбає про приватні інтереси, але кінцевим результатом є виграш усього суспільства.

За Шумпетером, ефективна монополія — джерело позитивного динамізму економіки. У цьому відношенні його теорія прямо протилежна марксистській, що бачить у монополіях причину господарського застою і регресу.

Теорія монополістичної конкуренції Е. Чемберліна

Едвард Чемберлін (1899-1967) — американський економіст. Народився у штаті Вашингтон у сім’ї священика. Закінчив Айовський університет. У 1922 р. Е. Чембер- лін вступає до докторантури Гарвардського університету і, закінчивши її, залишається тут викладати. У 1933 р. вчений публікує працю «Теорія монополістичної конкуренції», яка стала згодом класичним твором.

«Теорія монополістичної конкуренції» Чемберліна була викликом традиційній економічній науці, згідно з якою монополія і конкуренція існували як взаємовиключ- ні поняття.

Чемберлін у своїй праці показав існування спеціального виду монополії, яка є необхідною складовою конкурентної ринкової системи. Він вказав на два способи поєднання монополії з конкуренцією:

  • створення ринку ймовірно рідкісних товарів — цей варіант можливий за наявності двох або невеликого числа продавців;
  • ринок диференційованих продуктів — контроль продавців над товарами, що мають особливі ознаки.

За технічне й організаційне новаторство, монополію, що забезпечує надприбуток за рахунок новаторської діяльності, Чемберлін іменує ефективною монополією. Запропонований ним варіант монополістичної конкуренції має такі характерні ознаки:

  • число продавців досить велике;
  • кожна фірма діє на ринку, не враховуючи свого впливу на поведінку конкурентів;
  • товар якісно різнорідний, тому покупці віддають перевагу товарам із торговою маркою конкретних продавців;
  • вхід у виробництво близьких груп продуктів не обмежений.
    У результаті кожний продавець має криву попиту за заданих цін.

Пропонуючи диференційований продукт, кожний продавець формує свій мікро- ринок, на якому виступає як монополіст, але водночас його товар зазнає конкуренції з боку більш довершених товарозамінників. Конкуренція при цьому розвивається в трьох напрямках:

  • маніпулювання ціною — через монополізацію ринку продавцем відбувається порушення рівноважної ціни у бік збільшення; це призводить до зменшення обсягів виробництва продукції, недовикористання виробничих потужностей, зростання безробіття (негативний аспект теорії Чемберліна);
  • внесення якісних змін у виготовлюваний продукт;
  • впровадження реклами.

Останні два чинники належать до нецінових чинників конкуренції.

Пізніше до нецінових умов посилення монополістичної конкуренції Чемберлін відніс технічне удосконалення й обслуговування покупців.

<< | >>
Источник: Андрющенко А. М., Бурляй А. П., Костюк В. С. та ін.. Економічна теорія: Навч. посіб. — К.: Центр учбової літератури,2009. — 520 с.. 2009

Еще по теме § 3. Еволюція неокласичної теорії:

  1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ РОЗУМІННЯ СВІТОВОГО РОЗВИТКУ
  2. Глава 2 НАЙПРОСТІШЕ РОЗУМІННЯ ЕКОНОМІКИ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
  3. Циклічність як форма розвитку національної економіки. Теорії циклів
  4. Необхідність державного втручання в економіку
  5. Світовий ринок. Міжнародна торгівля. Теорії ринку
  6. ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК
  7. § 1. Кейнсіанство та його еволюція
  8. § 3. Еволюція неокласичної теорії
  9. § 3. Теорії вартості
  10. § 3. Економічне мислення та неокласичний економічний аналіз
  11. Тема 1.1. Предмет економічної теорії та и використання Контрольні запитання і завдання
  12. Теорії грошей
  13. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
  14. 1.2 Зміст навчальної дисципліни «Гроші та кредит»
  15. 3. методичні рекомендації ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
  16. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО CЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ Модуль I. Вивчення теоретичного курсу дисципліни ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ГРОШОВИХ ВІДНОСИН
  17. Внесок Дж.М.Кейнса у розвиток кількісної теорії
  18. Тема 2. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм
  19. 2. ПРОГРАМА КУРСУ «ГРОШІ ТА КРЕДИТ»
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -