Земельний закон, затверджений Українською Центральною Радою (18 січня 1918 року)

Розділ І. - Загальні засади.

1. Право власности на всі землі з їх водами, надземними і підземними багацтвами в межах Української Народньої Республіки віднині касується.

2. Всі ці землі з їх водами, надземними і їх підземними природними багацтвами стають добром народу Української Народньої Республіки.

3. На користування цим добром мають право всі громадяни Української Народньої Республіки без різниці полу, віри і національносте, з додержанням правил цього закону.

4. а) верховне порядкування всіма землями з їх водами, надземними і підземними багацтвами належить, до скликання Української Установчої Ради, Українській Центральній Раді;

б) порядкування в межах цього закону належить: землями міського користування згідно з §§ 6 і 7 - органам міського самоврядування; иншими - сільським громадам, волосним, повітовим і губернським земельним комітетам, в межах їх компетенції.

5. На верховний і місцеві органи порядкування землею покладається:

а) забезпечення громадянам їх прав на користування землею;

б) охорона природних багацтв землі від виснаження і вживання заходів до зросту цих багацтв.

Розділ II. - Основні засади користування поверхнею землі.

6. Користування поверхнею землі дозволяється:

а) для загально-громадського господарства, коли органи державної влади, органи міського самоврядування або земельні комітети організують і ведуть різні корисні підприємства загального або місцевого громадського значіння;

б) для приватньо-трудового господарства, яке ведеться власною працею окремими особами, сім’ями або спільно товариствами;

Примітка. Тимчасово в виключних випадках наймана праця може вживатись згідно з правилами, які встановлюють земельні комітети.

в) під оселі й будівлі окремим особам, товариствам або громадським установам для мешкання, або для торговельних і промислових підприємств.

7. Органам державної влади, органам міського самоврядування і їх союзам та земельним комітетам надається право повертати і призначати потрібні площі земель для громадського користування з метою:

а) охорони природних багацтв землі від виснаження і для більш раціонального їх використовування;

б) визискування багацтв землі і повернення прибутків з них на загально-громадські потреби;

в) заведення досвідних і зразкових полів, розсадників, питом- ників і селекційних станцій, а також для санітарних, благодійних, освітніх та инших загально-корисних установ;

г) будування залізниць і инших шляхів.

8. Землі нарізуються земельними комітетами в приватньо-трудове користування сільським громадам та добровільно складеним товариствам, які встановлюють правила порядкування одведеними їм землями з додержанням вимог цього закону.

9. Нормою наділення для приватньо-трудових господарств повинна бути така кількість землі, на якій сім’я, або товариство, провадячи господарство звичайним для своєї місцевости способом, мали б користь, потрібну як для задоволення своїх споживчих потреб, так і для підтримання свого господарства; ця норма не повинна перевищувати такої кількости землі, яка може бути обро­блена власною працею сім’ї або товариства.

10. Встановлення цієї норми й урівнення в користуванні землею проводиться земельними комітетами і сільськими громадами під керуванням і з затвердження центрального органу державної влади.

11. Садибні участки під різні будівлі й підприємства нарізуються згідно з правилами, встановленими державними органами, органами міського самоврядування і земельними комітетами.

12. Ніякої платні за користування землею не повинно бути.

Примітка. Оподаткуванню підлягають тільки лишки землі поверх встановленої норми, або надзвичайні доходи, які залежать від природних якостей участка, його близости до торговельних центрів і шляхів та инших соціяльно-економічних умов, незалежних від праці господарів хозяйства.

13. Строки користування землею встановлюються сільськими громадами й товариствами на підставі правил, встановлених земельними комітетами згідно з цим законом.

Примітка. Право користування може переходити в спадщину.

14. Передача права на користування участком землі можлива лише з дозволу громад і земельних комітетів.

15. У частки приватньо-трудового користування, на котрих зовсім припиняється господарство, або заводиться нетрудове, переходять в порядкування громад і земельних комітетів.

16. При зміні господарів участків землі, всі заведені попереднім господарем і невикористані земельні поліпшення й меліорації оплачуються йому новим господарем.

17.

18. Для переведення заходів до охорони й розвитку багацтв землі, закладається Державний Меліоративний фонд.

19. Для допомоги нормальному розвиткові сільського господарства, державою організується сільсько-господарський кредит.

Розділ III. - Переходові міри.

20. Вивласнення всіх земель з їх водами, надземними і підземними природними багацтвами в межах Української Народньої Республіки переводиться без викупу.

21. За попередніми власниками й орендарями (окремими особами, сім’ями, товариствами й громадами) по їх бажанню і з постанови волосних земельних комітетів залишаються в користування участки землі з садами, виноградниками, хмільниками й т. п. в кількості, яку вони власною працею і працею своєї сім’ї можуть обробити.

Примітка. Трудові сади, виноградники, хмільники й т. и. залишаються в користуванні бувших власників і не врізуються.

22. Всі землі, які до видання цього закону були в розпорядженню органів місцевого самоврядування і різних громадських та наукових установ, в порядку ст. 7-в. (основних засад) залишаються в їх користуванню з постанов повітових земельних комітетів.

23. Садибні участки землі під оселями і різними господарськими торговельними й промисловими підприємствами залишаються в користуванню власників у кількості, яка встановлюється земельними комітетами чи органами міського самоврядування по приналежності (ст. 4).

24. Всі інші землі, не зазначені в §§ 21, 22 і 23, переходять до порядкування земельних комітетів.

25. Одночасно з цими землями від власників переходять до розпорядження земельних комітетів живий і мертвий сільсько-господарський інвентар і будівлі, за винятком тієї кількости їх, котра конче потрібна їм для життя й ведення приватньо-трудового господарства чи торгових і промислових підприємств, згідно з ст. 23.

26. Зазначені в § 25 землі поділяються земельними комітетами на дві частини:

а) на землі для загально-громадського господарства, згідно з ст.ст.

б) на землі для приватньо-трудового користування.

27. З земель, призначених для приватньо-трудового користування, в першу чергу задовольняються потреби місцевої малоземельної та безземельної хліборобської людности і в другу - потреби місцевої нехліборобської й немісцевої людности.

Примітка. Малоземельними вважаються такі хлібороби, площа землі котрих не задовольняє споживчих потреб їхніх сімей, при веденню господарства звичайним для своєї місцевости способом.

Наділення провадиться по нормі, встановленій в порядку ст.ст. 9 і 10 (основних засад).

Урівнювання в користуванню землею провадиться шляхом:

а) оподаткування лишків землі поверх встановленої норми відповідно чистого доходу з них;

б) оподаткування надзвичайних доходів з землі, які залежать від природних якостей участка або близости до торговельних центрів і инших соціяльно-економічних умов, незалежних від праці господарів цих хазяйств;

в) розселення, або зміни меж, участків і їх розмірів.

Землі, які залишаються після наділення місцевої людности по установлених нормах, доки буде вироблено центральними органами земельної реформи план розселення й переселення, можуть даватись в користування місцевій людності поверх цих норм на умовах, установлених земельними комітетами.

Земля для засіву буряків і инших рослин, за якими буде визнано особливе значіння, нарізується в приватньо-трудове користування з умовою не зменшувати площі цих культур.

Висококультурні господарства передаються цілими в користування товариствам або сільським громадам, котрі будуть вести господарство спільно, по планах затверджених земельними комітетами. На таких самих умовах без поділу передаються в користування сади, хмільники, виноградники й таке инше.

Племенні розсадники й питомники, селекційні та досвідні поля і станції переходять цілими в порядкування земельних комітетів, котрі або самі ведуть на них хазяйнування, або передають їх органам місцевого самоврядування та науковим закладам.

Хрестоматія з історії держави і права України : у 2 т. / В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький ; за ред. В. Д. Гончаренка. - К. : Ін Юре, 1997. - Т.2: Лютий 1917 - 1996р. - С. 40-44.