ВИСНОВКИ
Друга світова війна дощенту зруйнувала все господарство України, відкинувши її населення до первісного становища. Надії народу на демократизацію суспільно-політичного ладу не справдилися.
Тоталітарний режим, використаний у роки війни для організації опору зовнішньому ворогові, знову спрямовується проти власного народу.Посилюється тенденція зрощення партійного і державного апаратів, що особливо яскраво проявлялося в законодавчому процесі.
Незважаючи на те, що московське керівництво послідовно проводило боротьбу з українським національно-визвольним рухом, для повоєнної України ситуація не була категорично негативною. Високий міжнародний авторитет України дозволив їй стати членом ООН, а також інших міжнародних організацій.
З десталінізацією розпочався процес демократизації державно-правового життя. Але процес цей не був послідовним. З одного боку, намагання поліпшити життя людей, розширити їх права, а з іншого — посилення ролі партії, зміцнення командно-адміністративної системи управління. Спроби реформ наштовхувалися на монолітну єдність партійно-державницького соціалізму. Проте поступово підвищувалася свідомість передової частини суспільства, що стало основою подальшої боротьби за демократизацію суспільства.
В Україні було здійснено ряд заходів щодо реорганізації системи центрального управління, створено союзно-республіканські міністерства. Скоротилися штати адміністративно-управлінського апарату.
Посилився контроль за діяльністю суду, прокуратури, органів державної безпеки. З встановленням радянської влади в Закарпатті закінчився процес возз'єднання українських земель в єдиній соціалістичній державі. Включення Криму до складу України породило згодом ряд проблем. Незважаючи на територіальну і етнічну спорідненість України і Криму, півострів був ще й історичною батьківщиною кримських татар, яких Сталін депортував звідти в 1944 році.
Крім того, за даними перепису 1959 року в Криму проживало близько 860 тис. росіян і лише 250 тис. українців. Ця обставина з часом надзвичайно ускладнила політичну ситуацію в Криму, яку на свою користь використовували і використовують різні політичні сили Росії і України.Всі ці та інші проблеми надавали державно-правовому життю тих років суперечливого І складного характеру.
Позитивні зміни торкнулися і правової системи. З 1957 року почалася друга за всю історію радянської влади кодифікація права. Вводився новий принцип кодифікації: спочатку приймалися загальносоюзні Основи
законодавства СРСР і союзних республік, а вже потім, на розвиток цих Основ, у союзних республіках розроблялися та приймалися кодекси.
Завдяки кодифікації в УРСР були прийняті Закон про судоустрій УРСР ( 1959р.), Кримінальний кодекс УРСР (1960 p.), Кримінально-процесуальний кодекс УРСР(1969р.), Цивільний кодекс УРСР(1963p.) Цивільно-процесуальний кодекс УРСР(1963p.), а також багато інших важливих нормативних актів, які сприяли удосконаленню правової системи.
І хоча реформи M. Хрущова були непослідовними, не змогли змінити відносин власності, політичної системи, унітарного характеру Союзу PCP, все ж вони відкривали перспективу майбутнього оновлення суспільства.
Г оловні кроки державного будівництва в перші роки незалежності.
• Законом від 17 вересня 1991 р назва "Українське Радянська Соціалістична Республіка" була замінена на первісна назва держави - "Україна".
• Законом від 8 жовтня 1991 р "Про громадянство України" визначено правовий статус її населення. Громадянство України надавалося всім, хто проживав на її території, не був громадянином іншої держави і не заперечував цього.
• У листопаді 1991 р Прийнято закон "Про Державні кордони України", яким встановлювалися кордони, порядок їх охорони і перетину.
• Відразу ж після проголошення незалежності почалося створення законодавчої бази міжнаціональних відносин. У прийнятій Верховною Радою 1 листопада 1991 р "Декларації прав національностей України" підкреслюється, що Україна гарантує всім народам, національним групам, громадянам, які проживають на її території, рівні економічні, політичні, соціальні та культурні права.
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ
При подальшому вивченні данної теми слід звернути увагу на те, що цей радянський період був останнім в історії УРСР. На початку 90-х років, з розпадом СРСР, зявляється унікальна можливість відродження державності України.