Висновки

Динамічний розвиток українського суспільства, інтеграція України у світове співтовариство актуалізує вивчення та наповнення реальним змістом багатьох правових категорій та явищ.

Суттєве збільшення цивільного обігу, інтенсивне запровадження засад ринкової економіки вимагає створення ефективної правової системи вирішення величезної кількості економічних спорів. Законом України від 21 червня 2001 року "Про внесення змін до Закону "Про арбітражний суд", створена система господарських судів і суттєво поновлене процесуальне законодавство, яке регламентує їх діяльність.

В юридичній літературі велась і досі ведеться жвава дискусія з приводу доцільності існування відокремленої системи господарських судів, галузевої приналежності норм господарського процесуального законодавства [155, с.9-17]. У зв'язку з удосконаленням судової системи і процесуального законодавства викликає науковий інтерес проблема розвитку судово-господарської юрисдикції в широкому історичному контексті. Історико-правове дослідження цілком прийнятне для розкриття генези господарських судів, які нині є спеціалізованими судовими установами, з'ясування об'єктивних історичних умов їх виникнення і розвитку. Своє історичне місце у цьому процесі займають комерційні суди.

Майже двісті років минуло з моменту створення Одеського комерційного суду, часи існування якого відзначались як злетами так і падіннями. Матеріали дослідження свідчать про те, що створення цього суду на той час було своєчасним і правильним. Всю історію комерційного судочинства в Російській імперії можна розділити на два етапи: перший – охоплює час від заснування Одеського комерційного суду у 1808 році до проголошення судової реформи 1864 року, другий – характеризує становище комерційних судів у Російській імперії в пореформений час, від 1864 року до соціалістичної революції 1917 року.

На першому етапі своєї діяльності Одеський комерційний суд був однією з тих установ, яка позитивно вплинула на розвиток економіки не тільки Одеси, а й всього південного регіону країни і сприяла перетворенню Одеси в один з найбільших торгових центрів світу.

Правильні юридичні засади, які послужили підвалинами організації комерційних судів взагалі, в Одесі були примножені досвідом багаторічної і виключно результативної практики. Ось чому багатогранна діяльність співробітників Одеського комерційного суду користувалася особливою довірою і повагою до неї не тільки з боку державної влади і вітчизняних ділових кіл, а й торгової еліти інших країн. Ця обставина, крім великих заслуг перед внутрішньою торгівлею, сприяла пожвавленню і зміцненню ділових зв'язків півдня Російської імперії (особливо степової України) з міжнародним світовим ринком.

Одеський комерційний суд мав заслуги і перед наукою, оскільки він став унікальним збирачем і охоронцем вітчизняних традицій торгового і морського права. Разом з тим, він став зразковою школою і для подальшого розвитку вказаних галузей права, а також стимулював широке розповсюдження юридичної культури поміж найбільш активного у діловому житті Одеси прошарку – її торгово-промислових колах.

Безсумнівно, що таким вагомим досягненням у своїй більш ніж віковій практиці, Одеський комерційний суд був зобов'язаний, перш за все, високому професіоналізму його змішаного складу. Бо, якщо перші – чиновники від юридичного відомства створили дієві закони, і досконало володіли правовими знаннями, то інші – еліта біржового купецтва, стояли на охороні торгових звичаїв, забезпечуючи тим самим демократизм і незалежність судових рішень.

Ось чому, Державна Рада, при обговоренні на початку 1890-х років проекту Міністерства юстиції "Про реформування судової частини і внесенні змін до Уставу торгового судочинства", визнала необхідним зберегти і в майбутньому комерційні суди в Петербурзі, Москві і Одесі, оскільки вони були покликані до життя запитами торгівлі цих трьох найбільших міст Російської імперії.

Провадження справ у Одеському комерційному суді характеризувала оперативність, широке застосування звичаю і Уставу цивільного судочинства у всіх випадках, не передбачених Уставом торгового судочинства. Діяльність суду вигідно відрізнялася відсутністю канцелярського формалізму, прагненням упорядкувати ділочинство і посилити контроль над діяльністю підпорядкованих йому осіб. Нарешті, величезне значення мала практика, яка випрацювала цілу низку інструкцій, правил і наказів, завдяки яким Одеський комерційний суд задовольняв усім вимогам сучасного йому життя. Успішно впорались співробітники суду і з тим завданням, яке за думкою законодавця покликані були виконувати комерційні суди на той час – бути не тільки органами правосуддя у господарських справах, але й служити, разом з тим, засобом до упорядкування торгового кредиту, цього за влучним образним виразом "головного нерву торгівлі".

Цінним джерелом для вивчення історії вітчизняного торгового, морського і цивільного права, а також арбітражних справ місцевого біржового комітету є архів Одеського комерційного суду, який частково зберігся в Державному архіві Одеської області.

Комерційний суд як одна з необхідних умов для дотримання цивілізованих форм торгівлі і підприємництва, не тільки забезпечував правовий захист представників цієї важливої для держави галузі діяльності, а й був надійним гарантом тієї високої культури підприємництва, про відродження якої ми не можемо, на великий жаль, говорити сьогодні.

Важко переоцінити значення діяльності Одеського комерційного суду для розвитку економічного життя як Одеси у ті часи, так і всієї України. Вже одні тільки традиції цього суду сприяли демократизації одеської торгівлі і промисловості, всього економічного життя міста і краю.

За період свого існування Одеський комерційний суд пережив чимало доленосних подій внутрішнього життя держави. Постійні війни, політичні і економічні перевороти, великі і малі реформи – всі ці потрясіння, що впливали на весь хід державного життя, не могли обійти і долі Одеського комерційного суду.

Проглядаючи архівні дані, які накопилися майже за сто років діяльності суду, ми бачимо, що поряд з постійним збільшенням кількості торгових справ, простежуються і значні коливання в той чи інший бік кількості справ, які знаходились у провадженні Одеського комерційного суду. Так, у роки 1812-1813, 1826-1827, 1854-1856 і 1877-1878 кількість справ, що розглядалися судом значно падає і, навпаки, в наступні роки зростає. Якщо взяти до уваги той факт, що в ці роки Російська імперія приймала участь у війнах, то стане зрозумілою причина зменшення судових справ. Війна, порушуючи весь хід суспільного життя, звичайно ж вносила плутанину і безладдя в сферу торгових обігів. Досить було тільки однієї заборони на ввезення чи вивезення товарів, щоб весь уклад торгового життя був порушений. Те ж саме слід віднести і до несприятливих економічних умов, породжених неврожаями та іншими лихами. Окрім цих причин, на кількість справ, що розглядалися Одеським комерційним судом, впливало постійне реформування самого суду і, особливо, зміни в його повноваженнях. Найважливішим моментом у цьому відношенні був 1869 рік, коли Одеський комерційний суд отримав у своє ведення справи про стягнення за незаперечними векселями на будь-яку суму. У цей період, кількість справ, що знаходилися у провадженні суду виросла до 2200 щорічно, а в деякі з наступних років - до 3000.

Значення Одеського комерційного суду заключалося ще й в тому, що він служив захисту торгівлі і підприємництва в Одесі, чим сприяв розвитку капіталістичних відносин у сільському господарстві України і вже на початку ХІХ століття це призвело до того, що Російська імперія зайняла провідне місце у світі за експортом зернових. Успіхи хлібо-експортної торгівлі, яка велася через Одеський морський порт дозволили Одесі стати врівень з найбагатішими містами світу, бути для всієї країни зразком динамічного розвитку міської економіки і інфраструктури, підвищення життєвого рівня її жителів.

Після проведення в Російській імперії судової реформи 1864 року комерційне судочинство багато в чому втратило свою актуальність.

Одним з важливих завдань, яке стояло в процесі проведення даного дослідження, було з'ясування тих позитивних аспектів діяльності комерційних судів, які могли б застосовуватися і сьогодні судовою практикою України. Дослідження діяльності комерційних судів Російської імперії в цілому і Одеського комерційного суду зокрема дає можливість внести ряд пропозицій щодо вдосконалення господарського судочинства в Україні.

1. Протягом усього часу існування змінювався склад комерційного суду, проте завжди незмінним залишався принцип формування цього суду – рівність представників від торгово-промислових кіл і суддів від держави. Нині при проведенні господарського судочинства цей підхід втрачений. Причин цьому багато, але одна з головних криється в тому, що в радянські часи були знищені звичаї підприємництва, які формувалися століттями, також підприємництво як явище і підприємці як носії цих звичаїв. Нині в Україні з розвитком ринкових відносин клас підприємців фактично сформувався. Підприємці все активніше впливають на суспільне і державне життя. На мій погляд, прийшов час вводити їх представників у судові процеси для розгляду окремих категорій господарських справ, для чого внести відповідні зміни до Господарського процесуального кодексу України.

2. Основною відмінністю, яка характеризувала судочинство в комерційних судах від судочинства в загальних судах була його простота і оперативність. Не дивлячись на корінні зміни в принципах судочинства в результаті революційних зрушень у 1917 році, ця риса господарського судочинства збереглася майже до червня 2001 року, до прийняття Господарського процесуального кодексу України, який значно ускладнив розгляд справ у господарських судах України, що потягнуло за собою втрату оперативності розгляду справ, порушення цього основного принципу комерційного судочинства, відпрацьованого століттями.

- відновити досудовий порядок вирішення господарських спорів з усіх категорій господарських справ;

- скоротити процесуальні строки розгляду господарських справ у всіх інстанціях;

- внести норму, яка встановлювала б негайне набуття чинності для рішень господарського суду.

3. Досвід діяльності комерційних судів показує, що рішення комерційних судів оскаржувались безпосередньо до Сенату, що також позитивно впливало на оперативність розгляду комерційних справ. З набуттям чинності Закону України "Про судоустрій України" від 21 червня 2001 року в господарських судах утворилася триланкова система оскарження рішень суду першої інстанції: Апеляційний господарський суд, Вищий господарський суд, Верховний суд України. Вважаю таку систему хибною, як таку, що породжує судову тяганину.

4. Заслуговує на увагу практика існування інституту присяжних попечителів, запровадженого Уставом 1832 року. Фактично, це аналог нині існуючого інституту арбітражних управляючих у справах про банкрутство, але вигідно відрізняючими від нині існуючих управляючих особливостями. За Уставом 1832 року управляючими були довірені особи від відповідного стану, вони знаходилися при суді, призначались судом і контролювались ним же. Нині цей інститут знаходиться при Міністерстві економіки на комерційній основі (Агентство з банкрутств). Воно ж готує арбітражних управляючих, видає ліцензію на зайняття цією діяльністю і пропонує їх суду для конкретного призначення. Суд фактично усунутий від контролю за їх підготовкою і подальшою діяльністю, хоча і вимушений призначати їх управляючими на конкретний об'єкт. Необхідно приблизити цей інститут до суду, для чого пропоную внести в Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" змін за якими функції призначення, координації діяльності арбітражних управляючих передати судам, створивши для цього в них відповідні підрозділи.

Багато чого з спадщини Одеського комерційного суду не втратило своєї актуальності і в наші часи. Досвід організації і діяльності Одеського комерційного суду, його правова база, успішні результати регулювання підприємницької і господарської діяльності, вирішення спорів, що виникали між юридичними особами у сфері економічних правовідносин - все це повинно бути використане судовою практикою сучасної України.