Руська Правда Короткої редакції за Академічним списком

1. Якщо вб’є муж мужа, то мстить брат за брата, або син за батька, або батько за сина [чи двоюрідний брат], або племінник з боку сестри, племінник з боку брата; якщо не буде кому [не бажатиме хто] мститись, то [слід призначити] за вбитого 40 гривень, якщо буде русин, гридень, купець, ябетник, мечник або ж ізгой чи словенин, то призначити 40 гривень за нього.

2. Якщо [хто-небудь] буде побитий до крові, чи до синців, то не треба шукати [цьому чоловікові] йому свідка; якщо ж на ньому не буде ніяких слідів [побиття], то нехай прийде свідок; якщо ж не може [привести його], то справі кінець; якщо ж за себе не може помститись, то нехай візьме собі за образу 3 гривні та ще платню лікарю.

3. Якщо ж хтось когось ударив батогом, жердиною, долонею, чашею (келихом), рогом або плазом меча, то [повинен заплатити] 12 гривень; якщо його [винуватця] не настигнуть, то [все ж] він платить, і на цьому справа кінчається.

4. Якщо хто-небудь ударить мечем, не вийнявши його [з піхов], або рукояткою, то [повинен заплатити] 12 гривень за образу.

5. Якщо ж [хто-небудь] ударить [мечем] по руці і відсіче її або вона всохне, то він [винуватець] платить потерпілому 40 гривень. Якщо нога залишиться цілою, але почне [людина] кульгати, тоді хай угамовують винного [мстять] домочадці (пораненого).

6. Якщо ж хтось відсіче комусь будь-який палець, то (має сплатити) 3 гривні за образу.

7. За висмикнутий вус [сплатити] 12 гривень, а за жмут бороди 12 гривень.

8. Якщо ж хто вийме [погрожуючи] меч, але не вдарить ним, то платить гривню.

9. Якщо ж чоловік штовхне чоловіка від себе чи до себе, [то платить] 3 гривні, коли [потерпілий] виставить двох свідків, але якщо потерпілим буде варяг чи колбяг, то йому достатньо присягнути.

10. Якщо челядин сховається у варяга або у колбяга і його протягом трьох днів не повернуть [колишньому господарю], то, упізнавши його на третій день, господар повертає його до себе, а переховувач повинен заплатити 3 гривні за образу.

11. Якщо хтось поїде на чужому коні, не спитавши дозволу, то платить 3 гривні.

12. Якщо хтось візьме чужого коня, зброю або одежу, а господар упізнає крадене в своїй общині, то хай забере своє, а [злодій сплачує] 3 гривні за образу.

13. Якщо хтось упізнає [свою річ у кого-небудь] і не зможе її взяти, то не повинен говорити [при цьому] «моє», а нехай скаже: «Піди на звод, (і ми вияснимо) де взяв її». Якщо той не піде, то нехай представить поручника, [який би з’явився на звід не пізніше] протягом 5 днів.

14. Якщо хтось намагатиметься стягнути з кого-небудь борг [рештки майна], а той почне відпиратись, то слід йому [з відповідачем] на звід перед 12; і якщо виявиться, що зловмисно не віддавав [предмет позову], то за шукану річ належить йому сплатити грішми і, крім того, 3 гривні винагороди потерпілому.

15. Якщо хтось, розпізнавши свого [зниклого] челядина, захоче [його] повернути, то відвести [його] до того, у кого його було куплено, а той відправляється до попереднього [перекупщика], і коли дійдуть до третього, то нехай господар скаже йому: «Ти мені віддай свого [мого] челядника, а свої гроші шукай при свідкові».

16. Якщо холоп ударить вільного чоловіка і втече в хороми, а господар не захоче його видати, то він [господар] може утримувати його, заплативши за нього 12 гривень; а після того, якщо де-небудь зустріне холопа побитий ним чоловік, то може його побити.

17. А якщо хтось зламає спис чи щит або [зіпсує] одежу, і господар захоче їх залишити у себе, то йому за псування компенсувати грошима; якщо ж господар відмовлятиметься від поламаного, то йому належить заплатити грошима стільки, скільки він сам заплатив за цю річ.

18. Якщо уб’ють огнищанина навмисно, то [убивця] платить 80 гривень, а люди можуть не допомагати йому у виплаті. А за убивство княжого під’їзного платити 80 гривень.

19. А якщо вб’ють огнищанина під час розбійного нападу, а вбивцю не будуть шукати, то віру платить община, де знайдено вбитого.

20. Якщо уб’ють огнищанина під час крадіжки [коли він краде] у домі, або коня, або корову, то нехай уб’ють його, як собаку.

21. А за [вбитого] княжого тіуна платити 80 гривень. А за (вбивство) старшого конюха при табуні [платити] 80 гривень, як установив Ізяслав за свого конюха, якого вбили дорогобужці.

22. А за [вбивство] княжого сільського старости і [старости] польового [платити] 12 гривень. А за [вбивство] княжого рядовича [платити] 5 гривень.

23. А за [вбивство] смерда чи холопа [платити] 5 гривень.

24. Якщо вбита рабиня-годувальниця, чи син її, то [платити] 12 гривень.

25. А за княжого коня, якщо той з тавром, [платити] 3 гривні, а за коня смерда - 2 гривні.

26. За кобилу - 60 резан, а за вола - гривну, а за корову - 40 резан, а за трирічну (корову) - 15 кун, а за дворічну - півгривні, а за теля - 5 резан, а за ягня - ногата, за барана - ногата.

27. А якщо хто-небудь украде чужого холопа чи рабиню, то платить він за образу 12 гривень.

28. Якщо ж прийде побитий до крові або у синцях чоловік, то не шукати йому свідків.

29. А якщо вкраде коня чи волів або обкраде дім, і при цьому буде красти один, то платити йому гривню і 30 резан; коли ж буде злодіїв 18, то платити кожному по 3 гривні і по 30 резан...

Музиченко П. П. Практикум з історії держави і права України : навч. посібник / П. П. Музиченко, Н. І. Долматова, Н. М. Крестовська. - К. : Вікар, 2002. - С. 9-19.