Методичні вказівки
Знання джерел права є необхідною передумовою для з’ясування належності національної правової системи до певної світової правової сім’ї, а також визначення рівня її розвиненості та виокремлення засадничих принципів розвитку.
Право УРСР періоду нової економічної політики та упродовж 30-х рр. ХХ ст. еволюціонувало у руслі радянської класової правової доктрини, що ґрунтувалася на принципі революційної законності. Такий підхід об’єктивно зумовив необхідність першої кодифікації права УСРР. Під час аналізу специфіки нового законодавства України, слід співвіднести його з аналогічним законодавством СРСР та РСФРР, що дає можливість з’ясувати рівень автентичності тогочасної української правової системи.Під час визначення особливостей конституційного (державного) права УСРР, слід послідовно проаналізувати тексти конституційних актів УСРР від 1925 р, 1929 р. та 1937 р. з метою визначення основоположних тенденцій у конституційно-правовому регулюванні. У цьому контексті курсант (слухач, студент) має акцентувати увагу на спробі політичного керівництва Радянського Союзу завуалювати тенденцію уніфікації законодавства та централізації державного управління, передбачивши, з одного боку, безумовне дотримання принципу відповідності конституційних актів УСРР положенням Конституції СРСР, а з іншого - можливість опротестування неконституційних актів союзних наркоматів (наприклад, з посиланням на ст. 42, 59 Конституції СРСР від 1924 р.). Під час аналізу конституційного (державного) права УСРР в означений період необхідно, у першу чергу, зосередитися на визначенні правового статусу громадян (з акцентуацією на диференціації правового стану робітників, селянства та інтелігенції), з’ясуванні форм державного правління та державного устрою (зокрема, доцільно визначити особливості адміністративно- територіального поділу УСРР та правового статусу національних районів у її складі), правовому закріпленні командно-адміністративної системи та номенклатури як нового як своєрідного державного феномена, а також посиленні ролі та одержавленні партійних органів.
Під час виокремлення характерних рис адміністративного, фінансового, кримінального права УСРР у 20-30-ті рр.
ХХ ст. необхідно звернути увагу на специфіці правового регулювання адміністративних відносин, становленні та розвитку фінансового права, а також злочинах і покараннях за Кримінальними кодексами УСРР (з акцентуацією на перманентному посиленні обвинувачувально-каральної спрямованості кримінального законодавства у 30-х рр. ХХ ст.).Під час визначення основних рис цивільного, земельного, кооперативного та трудового права УСРР слід зосередитися на визначенні форм власності, майнових прав та принципу матеріальної зацікавленості, а також характеристиці договірних відносин, спадкового права, правового забезпечення трудового землекористування, суб’єктів трудового права, тривалості робочого часу тощо. Окремо слід зосередити увагу на правовому підґрунті відновлення позаринкової економіки, деформаціях у цивільному праві (праві власності, зобов’язальному, спадковому праві, шлюбно-сімейному праві) і бурхливому розвиткові колгоспно-кооперативного права.
Під час розгляду п’ятого питання слід виокремити основні риси процесуального права УСРР, що охоплювало кримінально-процесуальне право, цивільно-процесуальне право і виправно-трудове право (з акцентуацією на специфіці виправно-трудового законодавства). У контексті розгляду цього питання необхідно торкнутися проблеми незаконних і позасудових репресій, проілюструвавши поширення цієї тенденції в Україні на прикладі найгучніших політичних процесів (Шахтинська справа, справа Промпартії, справи СВУ, Українського національного центру тощо).