ГЛОСАРІЙ ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ

А

Абсолютна монархія - форма правління, за якої влада (виконавча, законодавча, судова) цілковито належить спадковому монархові.

Автентичність - (справжній, дійсний) - 1) достовірність, відповідність тексту правового документа оригіналові; 2) точне розкриття дійсного змісту акта, ухваленого органом державної влади.

Автокефалія - у православ'ї церква, що є самостійною і незалежною від інших церков у вирішенні адміністративних і культових питань.

Автократія - форма державного правління, що виявляється у необмеженій і безконтрольній владі однієї особи (деспотія, тиранія та ін.).

Автономія - відносно самостійні у здійсненні державної влади або місцевого самоврядування територіальні утворення в межах певної держави.

Агресія - застосування збройної сили однією державою (групою держав) проти суверенітету, територіальної цілісності, політичної незалежності іншої держави або народу (нації). А. - звернення до сили всупереч міжнародним зобов’язанням.

Адміністративно-командна система - система управління суспільством, заснована на жорстких методах бюрократичного централізму.

Адміністративно-територіальний устрій України - територіальна організація унітарної держави з поділом на її складові частини - адміністративно-територіальні одиниці (Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села).

Азовське козацьке військо - українське козацьке військо, що існувало в 1828-1864 рр. на південному узбережжі Азовського моря. Пізніше частину війська переселили на Кубань і Північний Кавказ, інших насильно перевели у селянський стан.

Акт соборності УНР і ЗУНР - урочиста подія на Софійському майдані в Києві 22 січня 1919р., яка символізувала об'єднання УНР і ЗУНР в єдину національну державу.

Акт хрещення Руси-України - офіційне проголошення великим князем Володимиром християнства (православ'я) державною релігією, що відбулося 988 р.

Акти гродські й земські - документи, пов'язані з діяльністю гродських і земських судів у феодальних Польщі та Литві XV-XVIII ст.

«Акти Южной й Западной России...» - багатотомне видання документів, переважно з історії України і Білорусі XIV-XVII ст., вийшли у Петербурзі в 1863-1892 рр. (15 томів, за ред. М. Костомарова, Г. Карпова).

Амністія - часткове або повне звільнення від судового покарання певної категорії осіб, яке здійснюється верховною владою.

Анафема - відлучення від церкви, церковне прокляття певних осіб і явищ.

Анексія - насильницьке приєднання цілої держави або її частини до іншої країни.

Анна Ярославна - французька королева, дочка київського князя Ярослава Мудрого. Мала великий авторитет у Франції, сприяла дружнім стосункам-з Київською Руссю.

Антанта - союз Великобританії, Франції та Росії, який остаточно оформився 1907 р. для боротьби проти Троїстого союзу.

Античний поліс - община, що складалася з формально рівних громадян, які володіли виключним правом власності на основні засоби виробництва (в т. ч. землю); місто з околицями.

Античні держави Північного Причорномор’я - рабовласницькі держави, що існували на території нинішньої України з середини 1 тис. до н. е. до III-IV ст. н. е. Колонізація Північного Причорномор’я Грецією (о. Березань, Тіра - м. Білгород-Дністровський, Ольвія, Понтікапей - м. Керч, Тірітан, Німфей, Феодосія, Херсонес - м. Севастополь, Боспорське царство та ін.).

Антська держава - міжплемінний військово-політичний союз від кінця IV до початку VII ст. на території України в межиріччі Дніпра і Дністра. Назва держави походить від назви народу (анти). При антських царях діяла рада, яка називалася коментом. То був дорадчий орган, що певним чином впливав на вибір правителями політичних рішень. Виявом демократії в А. д. були всенародні збори - народне віче. На них обговорювалися важливі питання суспільного життя.

Аншлюс - форма анексії, політика загарбання іншої держави.

«Архив Юго-Западной России» - видання історичних документів і літературних пам’яток Правобережної та Західної України XIV-XVIII ст.

Архонт - правитель (начальник) у полісах Стародавньої Греції, Колегії архонтів були в античних містах-державах Північного Причорномор’я.

Асесорський суд - центральна судова установа Великого князівства Литовського, яка з XVI ст. виконувала судові обов'язки від імені великого князя. Судді (3 і більше асесорів) призначалися великим князем з числа членів панів- ради на всю сесію для розгляду різних справ.

Астіномахи - посадові особи в Афінах, містах-полісах, які стежили за порядком і дотриманням правил моралі на вулицях та в інших громадських місцях.

Б

Басилевс (Василевс) - у Стародавніх Афінах спочатку глава племені абосоюзу племен, пізніше другий архонт.

Баскак - збирач данини; чиновник Золотої Орди, який наглядав за збором данини на підвладних землях, забезпечував її доправлення до ханського двору, вів облік населення.

Безпосередність судового розгляду - принцип кримінального і цивільного процесу, за яким суд першої інстанції, розглядаючи справу, повинен безпосередньо дослідити докази: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи, заслухати пояснення осіб, які беруть участь у справі, ознайомитися з письмовими доказами.

Бенефіцій — земельні ділянки разом із селянами, які надавалися правителями у довічне користування феодалові за умови несення ним військової або адміністративної служби.

Біловезька пуща - лісовий масив на кордоні колишнього СРСР з Польщею, заповідник. У сучасній історії відомий підписанням угоди між лідерами трьох колишніх радянських республік - Росії, України, Білорусії, яка в грудні 1991 р. започаткувала юридичне оформлення розвалу Радянського Союзу.

Бояри — верхівка панівного класу в Київській Русі, Галицько- Волинському, Володимиро-Суздальському та інших князівствах.

Брестська церковна унія 1596 р. - об'єднання православної церкви з католицькою на території Речі Посполитої, більшій частині України, Білорусі та утворення Української греко-католицької (уніатської) церкви.

Булава - старовинна зброя у вигляді металевої голівки на рукояті завдовжки 0,5-0,6 м. Символ гетьманської влади у період існування козацько- гетьманської держави.

Бунчук - довге древко з кулею або гострим кінцем та кінським волоссям на верхньому кінці. Символ гетьманської влади, разом із булавою належав до гетьманських клейнодів.

Бунчукове товариство - вища категорія знатного військового товариства в гетьманській Україні XVII-XVIII ст. Бунчукові товариші були при гетьмані. Під час урочистих процесій носили перед гетьманом малі бунчуки. У воєнних походах виконували обов’язки ад’ютантів гетьмана, в мирний час - різні гетьманські доручення. Призначали їх здебільшого з родичів генеральної старшини, вони підлягали суду самого гетьмана, а згодом - генеральному суду.

Бургомістр - голова місцевого самоврядування середньовічного міста, що мало Магдебурзьке право. В Україні з XIV ст. у містах, які мали Магдебурзьке право, помічник війта.

Бюрократизм - система управління, при якій діяльність органів виконавчої влади занадто ускладнена й спрямована головним чином на забезпечення відомчих інтересів всупереч інтересам суспільства, держави.

В

Варяги - давньоруська й візантійська назва скандинавів (у Західній Європі їх називали норманами).

Васал - землевласник-феодал, який перебував у залежності від свого пана (сюзерена) й був зобов'язаний йому різними повинностями.

Васалітет - система відносин особистої залежності одних феодалів (васалів) від інших (сеньйорів) часів Середньовіччя. В Київській Русі васальні відносини існували між великими й удільними князями.

Великоросійський приказ - орган центрального управління Московської держави, який відав справами Слобідської України. Виокремлений з Розрядного приказу 1688 р., був у підпорядкуванні Посольського приказу.

Верв - сільська громада в Київській Русі. В ній існувала кругова порука і взаємна відповідальність за сплату данини.

Вердикт - рішення судового органу, згодом суду присяжних про вину або невинність особи.

Версальський мирний договір від 28 червня 1919 р. Символізував завершення Першої світової війни, перемогу в якій одержали країни Антанти. Найбільших політичних, економічних і військових втрат зазнала Німеччина. Вона мала виплатити країнам-переможницям репарації, їй заборонялося мати власні збройні сили чисельністю більше 100 тисяч осіб, офіцерський корпус мав становити 4 тисячі осіб, на озброєнні не могло бути важкої артилерії, авіації, танків, підводних човнів, ліквідовувався Генеральний штаб, усі військові навчальні заклади, скасовувалася загальна військова повинність. Німеччина втрачала 67,3 тис. кв. км території, а також усі їй належні колонії.

Виморочне (безгосподарне) майно - майно, в якого немає спадкоємця. Термін побутує в цивільному законодавстві багатьох країн. У Цивільному кодексі України він відсутній. Одначе кодексом передбачено, що майно, не успадковане ні за законом, ні за заповітом, переходить до держави за правом спадкоємства.

Військова демократія - термін, уведений до обігу Л. Морганом, яким визначалася влада військових ватажків за умов збереження залишків первісного колективізму та демократії на стадії розкладу первісно-громадського ладу.

Військова старшина - керівники окружних українських військових частин та урядовці за доби Козаччини. До 1648 р. В. с. мала характер військового керівництва. За Гетьманщини стала також виконавчим органом державного управління, а старшини - урядовцями.

Військові трибунали - органи судової влади, що з’явилися в роки радянсько-німецької війни. Розглядали справи про злочини військовиків, військовозобов’язаних та деякі інші.

Військово-польові суди Директорії УНР - надзвичайні судові установи Української Народної Республіки. Почали створюватися при всіх військових частинах через тиждень після виникнення Директорії за наказом С. Петлюри та О. Осецького від 22.09.1918 р. До них входили прокурор, двоє старшин, двоє козаків і секретар.

Вільне козацтво - добровільні озброєнні формування в Україні в 1917­1918 рр., створені для охорони правопорядку й оборони «вольностей українського народу».

Віче - народні збори в Русі, на яких обговорювалися і вирішувалися най­важливіші громадські справи.

Возний - службова особа у Великому князівстві Литовському, згодом у Речі Посполитій (зокрема й на українських землях) із другої половини XVI ст; судовий виконавець. Призначався воєводою за поданням земського суду і шляхти.

Волосний сход - орган управління державними й удільними селянами в Російській імперії, в т. ч. в Україні. Після реформи 1861 р. - орган місцевого самоврядування. Складався з волосних старшин, сільських старост, збирачів податків та ін.

Волостель - посадова особа, що управляла волостю від імені великого або удільного князя Русі й відала адміністративними й судовими справами.

Волость — адміністративно-територіальна одиниця. На Русі - вся територія землі або князівства; напівсамостійний уділ; сільська територія, що підпорядковувалася місту. Від кінця XIV ст. - частина повіту. З 1861 р. - одиниця станового селянського управління. Ліквідована в СРСР адміністративно-територіальною реформою 1923-1929 рр.

Волоське право - звичаєве молдовське право, що складалось у XIV-XV ст. з утворенням Молдовської держави. В. п. не було записане, тому маловідоме. Поширювалося на вільних селян, регулювало внутрішні відносини в сільській громаді.

Вотчинний суд - суд феодалів-землевласників, церкви над залежним від них населенням. Відомий з часів Київської Русі. Існував до судової реформи 1864 р.

Всеукраїнська надзвичайна комісія - комісія для боротьби з контрреволюцією, спекуляцією, саботажем та службовими злочинами, створена рішенням Тимчасового робітничо-селянського уряду УСРР від 03.12.1918 р. в м. Курську, де в той час формувалися адміністративні структури майбутньої УСРР. Функціонувала при відділі внутрішніх справ уряду. На території України почала функціонувати з 05.01.1919 р. після зайняття Харкова частинами Червоної Армії. Формувалася під контролем і на організаційних принципах Всеросійської надзвичайної комісії (ВНК), керувалась її директивами.

Всеукраїнський союз земств - об’єднання губернських земських управ України для захисту їхніх інтересів і здійснення фінансових, культурних, економічних, соціальних та ін. завдань. Створений у квітні 1918 р. С. Петлюрою.

Г

Галицький сейм - представницький орган, утворений Австрією 1775 р. У Львові. Сейм мав статус дорадчого органу при губернаторі Галичини.

Генерал-губернаторство - адміністративно-територіальна одиниця Росії в 1775-1917 рр. Складалося з однієї чи декількох губерній чи областей, що перебували під керівництвом генерал-губернатора.

Генеральна старшина - у 2-й пол. XVII-XVΠI ст. найвища виборна військова і цивільна адміністрація на Лівобережній Україні; рада при гетьмані, його найближче оточення. Була політичною елітою українського суспільства, відігравала роль виконавчого органу державного управління.

Генріхові артикули - статті польського Сейму, що передбачали умови, за яких французький принц Генріх Валуа міг зайняти трон короля Польщі (1573 р.). Ними підтверджувався принцип виборів королів. У Сеймі рішення можна було прийняти лише за згодою всієї шляхти.

Гетьман - воєначальник, отаман, ватажок - в Україні в XVI-XVII ст. ватажок козацького війська; у ХVІІ-ХVПІ ст. - правитель України та головнокомандувач козацького війська.

Гетьманські статті - державно-правові документи, що визначали суспільно-політичний устрій Української держави - Гетьманщини XVII-XVIII ст. та її взаємовідносини з Російською державою. Здебільшого вони укладалися з нагоди виборів нового гетьмана як своєрідні угоди між козацькою старшиною на чолі з гетьманом і представниками московського царя.

Головна Руська Рада - українська політична організація, створена 1848 р. у Львові. Складалася з 30 осіб, представників української ліберальної інтелігенції та уніатського духівництва. Ставила вимогу виділити Галичину, Закарпаття і Буковину в окремий коронний край з автономними правами.

Головна Українська Рада - міжпартійна організація, утворена 1914 р. у Львові. Засновники - національно-демократична, радикальна, соціал- демократична партії. Програма цієї ради передбачала: вироблення напряму української політики, вирішення національно-політичних справ у зв'язку з війною, виступ у ролі єдиного політичного представника галицьких українців на міжнародній арені, формування національних військ та ін.

Головний отаман - назва посади верховного головнокомандувача Армії УНР, уведена Директорією УНР у листопаді 1918 р. У 1918-1926 рр. ним був С. Петлюра.

Гоніння сліду - форма досудового розшуку злочинця за його слідами у давньоруському й литовсько-руському праві.

Городельська унія 1413 р. - польсько-литовська угода про союз двох держав, укладена на Сеймі феодалів Польщі й Великого князівства Литовського у замку Городлі.

Городничий - за часів Київської Русі урядовець, котрий наглядав за розбудовою міста, зокрема контролював спорудження укріплень. В українських містах, що входили до Литовської держави, Г. називалися коменданти великих фортець; вони безпосередньо підпорядковувалися великому князеві та панам- раді.

Готи - група германських племен, які прийшли у Північне Причорномор'я із заходу у III ст. Поділялися на остготів і вестготів.

Гродненський трактат 1793 р. - договір між Російською імперією і Річчю Посполитою Польською (II поділ Польщі). Під суверенітет Росії переходили землі Правобережної України (Київщина, Поділля, Брацлавщина, Полісся, частина Волині).

Гродський суд - становий суд, що діяв у Великому князівстві Литовському (з 1569 р. - в Речі Посполитій), зокрема на українських землях, які входили до цих державних утворень. Орган власне державного, королівського суду.

Громадський суд - суд сільської громади, що виник у ранньому Середньовіччі й поєднував слідчі та судові функції. В Київській Русі таким був вервний суд, копний суд.

Губернія - адміністративно-територіальна одиниця в Росії XVIII - початку XX ст. Серед перших 8 Г, утворених 1708 р., були Київська та Азовська. Тодішні Г. відрізнялися як розмірами, так і кількістю населення. На чолі Г. стояв губернатор.

Губернське правління - головна адміністративна установа губернії в Російській імперії кінця XVIII - початку XX ст. Запроваджене на підставі «Установлення про губернії» (1775 р.). За цим законом Г. п. було дорадчим органом під безпосереднім керівництвом намісника. До нього входили губернатор, радники та асесори.

Губернські дворянські комітети - створені 1858 р. органи для розробки умов скасування кріпосного права в Російській імперії, в т. ч. в Україні.

Губернські й повітові старости - посадові особи в системі місцевого управління Української держави часів гетьмана П. Скоропадського.

Губернські комісари - голови губернських адміністрацій, призначені 1917 р. Тимчасовим урядом Росії замість царських губернаторів.

Гуни - кочовий народ, який сформувався у II-IV ст. у Приураллі з тюркомовних хунну, місцевих угрів і сарматів. Масовий рух Г. на захід (в 70-х роках IV ст.) дав поштовх великому переселенню народів. Г. підкорили низку германських та інших племен, очолили міцний союз племен, який спустошував різні країни. Найбільшої могутності набули за царя Аттіли. Просування Г. на захід було зупинено на Каталаунських полях (451 р.). Після смерті Аттіли (453 р.) союз розпався.

Ґ

Ґвалт - тяжкий кримінальний злочин, зловмисний напад на чужий дім, двір або маєток, у результаті якого господар або члени його сім'ї зазнавали тілесних ушкоджень або й втрачали життя.

Д

Данина - натуральні або грошові побори з переможених на користь переможців, форма податків з населення в добу раннього феодалізму.

Дворові люди - в Київській Русі особи, які перебували при дворах великих чи удільних князів і становили «княжий двір».

Дворянство - один із найвищих станів феодального суспільства, наділений привілеями, здебільшого спадковими. Як аристократичний прошарок існує в деяких країнах і тепер. Термін «дворяни» відомий у Київській Русі з XII ст: при дворі великого князя перебували «слуги дворні». Під такою самою назвою вони згадуються і в галицько-волинських літописах із XIII ст.

Дворянські збори - орган дворянського станового самоуправління в Російській імперії в 1785-1917рр. Були губернські й повітові Д. з. Скликалися раз на три роки. Вирішували дворянські та загальномісцеві справи, обирали предводителів дворянства, справників тощо. Після реформ середини XIX ст. клопоталися в основному справами дворянства.

Депортація - примусове виселення з місця постійного проживання особи, групи осіб або народу.

Державна варта - напіввійськова система органів нагляду й примусу в Українській державі за правління гетьмана П. Скоропадського.

Державна жандармерія - орган захисту правопорядку і державної безпеки Західноукраїнської Народної Республіки у 1918-1920 рр.

Державне політичне управління УСРР (ДПУ УСРР) - орган державної безпеки радянської України, що функціонував упродовж 1922-1934 р. Утворене на базі скасованої Всеукраїнської надзвичайної комісії (ВУНК).

Державний лад - складова конституційного ладу; сукупність загальних принципів, закріплених конституцією та законодавством держави щодо організації державної влади та здійснення владних повноважень.

Державний секретаріат ЗУНР - Рада Державних Секретарів - вищий виконавчий орган державної влади Західноукраїнської Народної Республіки.

Десяцький - спочатку виборна посада у руському війську; згодом _- найнижча посада у князівській адміністрації; людина, що виконувала громадські та поліцейські функції.

Дике поле - історична назва незаселеної степової території Північного Причорномор’я між Дністром і Доном.

Диктатура - нічим не обмежена політична, економічна, ідеологічна влада в державі однієї чи кількох осіб, соціальних груп, партій, які у своїх діях спираються на апарат примусу й відповідний політичний режим.

Дим - одиниця оподаткування в Русі, а згодом в Україні.

Директорія Підкарпатської Русі - орган державного управління автономії Закарпаття у межах Чехословацької Республіки 1919 р.

Дисиденти - в переносному значенні всі інакомислячі. В СРСР - рух радянської інтелігенції за здійснення прав людини, позиція «пасивного опору» режиму.

Дистрикт - 1) адміністративно-територіальна одиниця Росії, в т. ч. України в 1719-1726 рр.; 2) адміністративно-територіальна одиниця в Галичині у 1772- 1782 рр., складова частина області.

Дружина княжа. У Київській Русі так називали озброєні загони, що становили постійну військову силу князя. Дружинники в мирний час управляли окремими частинами князівського господарства, а під час походу були ядром княжого війська. За свою службу вони одержували від князя утримання натурою або впливові посади в керівництві державою.

Е

«Екстракт малоросійських прав» - пам’ятка права України XVIII ст., збірник систематизованих витягів із правових норм, що в різний час діяли в Гетьманщині (норми державного, адміністративного і судового права).

Емпорія - невеликі торгові пункти, засновані греками-купцями, навколо яких формувалися виселки, хори, поліс.

Емський акт 1876 р. — таємне розпорядження, підписане 18(30).05.1876 р. російським царем Олександром II у м. Емсі про заборону друку та поширення книжок українською мовою.

Ж

Жалувані грамоти — документи давньоруських великих і удільних князів, згодом російських царів про надання окремим особам, станам, іншим групам населення або установам (церквам, монастирям) нерухомого майна, економічних і політичних привілеїв.

Жердівські статті 1659 р. — історичний документ, підготовлений гетьманом Ю. Б. Хмельницьким та козацькою старшиною, якого не було прийнято через опір царського воєводи князя О. М. Трубецького.

Жупа — у слов’янських народів родоплемінне об'єднання, територія, зайнята ним, або певна адміністративно-територіальна одиниця.

З

Займанщина — земельна власність, набута правом першого зайняття вільної землі. Була поширена серед козаків і посполитих селян у малоземельних місцевостях Слобідської та Лівобережної України і Запорозької Січі в XVI­XVIII ст. 3. припинилася з розвитком феодально-кріпосницьких відносин, закріпаченням селянства і переходом вільних земель у державну і поміщицьку власність.

Заклад — застава рухомого майна, за якої майно, що є предметом застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя.

«Закон судний людем» — найдавніша пам'ятка слов’янського права VII- ХІХ ст; збірник норм державного, кримінального, процесуального і частково цивільного права.

Законодавчий акт — правовий документ, що ухвалюється органом законодавчої влади чи референдумом. З. а. приймається парламентами у формі законів.

Замковий (гродський, двірний) уряд — орган місцевого управління у Великому князівстві Литовському. За структурою подібний до уряду великого князя литовського. Утворювався на базі двірних урядів удільних та інших князів.

Земська служба — у Великому князівстві Литовському військова служба, державна (земська) повинність, що її виконували зем'яни (шляхта). 3. с. було започатковано з метою створення могутнього, добре озброєного, мобільного, боєздатного війська.

І

Ізгой — знедолена людина, вигнанець. «Руська правда» закріплює ізгойство як юридичний інститут.

Інвентарні правила 1847-1848 рр. — положення, які визначали розмір селянського наділу та уніфікували повинності поміщицьких селян на Правобережній Україні, в Білорусі та Литві. Були запроваджені російським імператором Миколою І і спрямовані на обмеження кріпосного права.

Інкорпорація (включення до складу) - спосіб систематизації законодавства, який полягає в об'єднанні за певним критерієм групи нормативно-правових актів у одній збірці.

К

Кабала - тяжка форма особистої залежності, пов'язана з позикою.

Каптуровий суд - у Речі Посполитій з 1572 р. (після смерті Сигізмунда II Августа) тимчасова надзвичайна установа для здійснення правосуддя у період безкоролів’я - від дня офіційного оголошення про смерть короля і до обрання його наступника.

Катування, тортури, катунгі - умисне заподіяння іншій особі фізичних і моральних страждань, пов’язане з особливим мученням потерпілого.

Кіш - у Запорозькій Січі ХУІ-ХУШ ст. місце постійного перебування запорозьких козаків та назва їхнього органу управління, що мав військові, виконавчі, судові та адміністративні функції.

Кодифікаційний акт - нормативно-правовий акт, що приймається у результаті кодифікації. Є новим за формою і змістом актом, що замінює іноді велику кількість розрізнених правових актів.

Колегії - в Росії ХУШ-ХІХ ст. центральні органи влади, що відали окремими галузями державного управління. Прообраз сучасних міністерств. Засновані Петром І у 1717-1721 рр. замість приказів.

Колесування - вид страти. Засудженого до К. розпластували у лежачому стані на ешафоті горілиць, руки і ноги міцно прив'язували до помосту. Кат за допомогою великого дерев'яного колеса розбивав засудженому кістки. Кількість, місце та порядок завдання ударів були різними. Найжорстокішим видом К. вважалося роздроблення лише кінцівок засудженого, внаслідок чого він помирав повільною смертю. Страчуваного з роздробленими кістками клали на колесо, що вважалося посиленням ганебності страти. Роздроблені кінцівки при цьому звисали між шпицями колеса. В разі дозволу на припинення страждань кат відрубував засудженому голову, насаджував її на палю і вставляв у центральний отвір колеса.

Комісаріати - назва державних органів зі спеціальною компетенцією. За часів Радянського Союзу (до 1946 р.) - назва міністерств.

Компути - козацькі списки (реєстри, переписи) з відомостями про майновий стан козаків, проходження ними військової служби та ін. За часів перебування України в складі Речі Посполитої відігравали роль юридичних актів, на підставі яких визначалася належність певної особи до козацтва як окремого суспільного стану.

Контрреформи в Росії 80-х-початку 90-х років XIX ст. - загально­державний політичний курс, здійснюваний у Росії за царювання Олександра III і спрямований проти буржуазних реформ 60-70-х років. Царський уряд почав послідовно скасовувати інститути і принципи, запроваджені в результаті реформ. Були частково ліквідовані суттєві буржуазні перетворення, відновлено частину дореформених порядків.

Кормління - спосіб утримання державних посадових осіб (княжих урядовців) за рахунок місцевого населення у Давній Україні-Русі до середини XVI ст.

Крамола - за часів Київської Русі заколот, бунт, смута, змова, чвари тощо.

Курінь — казарма до 44 аршин завдовжки і 5 аршин завширшки, з двома відділами, де жили козаки, розташовувалися кухня та пекарня. Термін означав і самостійний військовий підрозділ (хоча в бою не був тактичною одиницею). У мирний час - адміністративна одиниця поза межами січового укріплення, а також господарська організація для спільного здобуття і споживання продуктів, випасу худоби.

Л

Лава - судовий орган, складова частина магістрату в українських містах із магдебурзьким правом, на яку покладалося здійснення правосуддя. Клопоталася переважно кримінальними справами. Розгляд цивільних справ було віднесено до компетенції іншої складової частини магістрату - ради. Тяжкі злочини і складні цивільні справи Л. розглядала на спільних засіданнях із радою.

Лавник, лавний суд, присяжний - член лави, судового органу в українських містах із магдебурзьким правом. Кількість Л. у різних містах коливалася від 4 до 12 осіб.

Литовські статути - кодекси феодального права великого князя литовського, що діяли в українських землях (1529 р. - т. зв. Старий, 1566 р. - т. зв. Волинський; 1588 р. - т. зв. Новий).

Люди добрі, мужі судні, люди притомні, земські люди добрі, сторона людей добрих - свідки у давньоруському суді, суді Великого князівства Литовського (XV-XVI ст.). На відміну від інших свідків, Л. д. свідчили не з фактичних обставин справи, а своїм голосом надавали вагомості словам сторін як гідних довіри.

М

Магнати - великі феодали, родовита і багата знать у ряді країн Європи, зокрема аристократичний прошарок шляхти на українських землях часів панування великого князівства Литовського і Речі Посполитої.

Магістрат - за Магдебурзьким правом, орган міського самоврядування. На території України запроваджено у XIV ст. Були судово-адміністративними органами, складалися з ради і лави. Очолював війт.

Майорат - порядок спадкування майна старшим у сім’ї або роду. Характерний для правовідносин епохи феодалізму. Існувало три види М.:

а) сеньйорат, коли нерухомість переходила до старшого роду;

б) власне М., коли спадкоємцем ставав старший із синів;

в) право первородства, коли нащадком вважався первонароджений син, а зі смертю його до відкриття спадку - старший онук, а не наступний за старшинством син.

Метеки - категорія населення грецьких полісів, яка означала «осілі чужоземці». М. був громадянином і не мав права брати участі в політичному житті, але, за великі заслуги перед містом, міг набути громадянство.

Метрополія - у Стародавній Греції місто-держава (поліс) стосовно до утворення поселень за межами полісу (колоній).

Монархія - форма державного правління (або сама держава, в якій панує така форма), за якої верховна влада зосереджена (повністю або частково) в руках одноособового глави держави і здебільшого передається у спадок. Монарх (король, цар, емір, шах і т. д.) користується владою за власним правом, яке не делеговане йому ніякою іншою владою. Він є джерелом права (затверджує закони), стоїть на чолі здконо-давчої влади, його ім'ям виконується правосуддя; у міждержавних справах він представляє державу.

Мужі галицькі - категорія населення Галицько-Волинської держави, найближче оточення князя, на яке він спирався у боротьбі з боярством. Часто за свою службу отримували земельні наділи від князя.

Н

Надвищий суд, Народницький суд - судовий орган в Україні за часів Директорії УНР 1919-1920 рр. Перші такі суди з'явились у січні 1919 р. Утворений гетьманом П. Скоропадським Державний сенат Української Держави було ліквідовано. Натомість 02.01.1919 р. відновлено Генеральний суд, що існував за Центральної Ради, але зі зміною назв: Генеральний суд і генеральні судді - на Н. с. і надвищі судді.

«Надзвичайне трудове законодавство» - зміни радянського законодавства з початком радянсько-німецької війни, що запроваджували надзвичайні норми права, обумовлені потребами країни у стані війни.

Наказний гетьман - в Україні XVII-XVIII ст. особа, яка тимчасово обіймала посаду гетьмана. Призначався гетьманом чи обирався козацькою старшиною зі свого середовища або з-поміж полковників. Мав гетьманські повноваження в поході, коли в ньому не брав участі сам гетьман, під час тривалої відсутності гетьмана в резиденції або його неспроможності виконувати свої обов’язки внаслідок хвороби, у разі смерті гетьмана або його усунення.

Наказний отаман - посадова особа в Запорозькій Січі. Призначався на час відсутності кошового отамана з різних причин: воєнний похід, делегація до столиці тощо. Найчастіше, функції Н. о. виконував військовий суддя.

Намісник - на Русі посадова особа, яка разом із волостелем очолювала місцеве управління, відала судом, збирала мито. Посада вперше запроваджена в XII ст. і остаточно встановлена у XVI ст. Призначався в місто великим чи удільними князями. Нагороджувався за службу кормлінням, тобто за рахунок місцевого населення. У розпорядженні Н. був адміністративний персонал і військові загони для місцевої оборони та придушення антикнязівських виступів.

Народна рада - назва опозиційної меншості депутатів Верховної Ради УРСР, обраних першими напівдемократичними виборами 1990 р.

Неосудність - психопатологічний стан людини, за якого вона під час вчинення суспільно небезпечного діяння не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Н. відкидає можливість особи бути суб’єктом злочину чи адміністративного правопорушення.

Номоканон — збірник церковних правил (часто з тлумаченнями визначних богословів) та імператорських указів, що стосувалися церкви. Слов’янська назва - «законоправительники».

О

Оброк, чинш - податки, що їх виплачували селяни феодалам спочатку у формі продуктової (натуральний О.), а з розвитком товарно-грошових відносин - грошової (грошовий О.) феодально-земельної ренти. З О. Пов’язане також поняття оброчної податі (грошового збору з колишніх державних селян), запровадженої в Росії 1723 р. царем Петром І.

Окупація - тимчасове насильницьке зайняття території іншої держави без придбання суверенних прав на неї.

Олігархія - недемократична форма правління, що забезпечує панування вузького кола найбагатших осіб (олігархів); владна еліта, яка очолює і репрезентує олігархічне правління. Визначальною характеристикою О. є підпорядкування влади невеликій групі осіб для задоволення власних інтересів, насамперед тих, що стосуються нагромадження багатств і одержання привілеїв.

Операція «Вісла» - акція, затверджена польським керівництвом 29 березня 1947 р. Проведена спільно польськими та радянськими спецслужбами. Спрямована проти споконвічно українського населення Надсяння, Лемківщини, Холмщини, Підляшшя, яке насильницьким чином переселялося до західних і північних областей Польщі, з обов'язковим розпорошенням серед польського населення.

Ордалії - «суд божий», випробування особи за допомоги сил природи (божих сил), що ґрунтувалося на вірі в Бога (чи богів), який вкаже судові й громаді, хто є винний, а хто невинний. Це зазвичай робилося, коли бракувало інших переконливих доказів. Застосовувалися здебільшого вода чи вогонь. Випробування вогнем полягало в тому, що людина повинна була певний час тримати руку над вогнем або пройти через вогнище чи пронести на певну відстань розпечене залізо або камінь.

Осадники - назва польських колоністів на західноукраїнських і західнобілоруських землях, що були в складі Польщі протягом 1919-1939 рр. Підставою для утворення осадницьких господарств стали ухвалені польським сеймом закони: про аграрну реформу 1920 р. та про військову колонізацію 1920 р.

Особлива нарада - орган позасудової репресії, створений 10 липня 1934 р. при НКВС СРСР Діяльність була спрямована безпосередньо на проведення масових репресій. В адміністративному порядку могла застосовувати такі покарання: заслання, виселення, ув’язнення до таборів на термін до 5 років, виселення за межі СРСР.

П

Пам’ятки права - давні конституції, кодекси, закони та інші нормативно- правові акти; записи правових звичаїв; матеріали судової, арбітражної, адміністративної та договірної практики; юридичні та філософсько-правові трактати тощо. П. п. є насамперед відповідною інтелектуальною інформацією, а в деяких випадках, коли йдеться про унікальне видання, також її матеріальними носіями. Важливе джерело для вивчення історії правової думки минулих років.

Парцеляція - поділ, подріблення земель сільськогосподарського призначення на невеликі ділянки (парцели).

Патент - форма законодавчого акта в Австрії за часів Марії-Терезії та Йосифа II.

Пернач, пірнач, шестипер - вид булави. За часів Гетьманщини (XVII­XVIII ст.) був головним атрибутом полковницької влади. Являв собою ребристу булаву (меншу за гетьманську) - срібну або визолочену жезлоподібну палицю з навершям, виконаним у формі шести ажурних ребер-пір’їн. Тому його ще називали шестипером. П. носили за поясом, а на урочистях здіймали вгору у правій руці.

Повіт - адміністративно-територіальна одиниця в Росії з XIII ст. П. виступав як сукупність волостей, що тяжіли до будь-якого центру. Управлявся князівськими намісниками, з XVII ст. - воєводою. З XVIII ст. входив до складу губернії; з 1775 р. П. - нижча адміністративна, судова та фінансова одиниця. Поліційно-адміністративна влада в межах П. здійснювалася капітаном- справником.

Позасудові органи - державні несудові органи, наділені правом виносити вироки у кримінальних справах і застосовувати заходи адміністративної репресії (висилка, ув’язнення до установ виконання покарань в адміністративному порядку). Широко використовувалися в Російській імперії для боротьби з революційним рухом, а також в СРСР.

Полк - адміністративно-територіальна одиниця в Україні в XVI-XVIII ст., під час Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького середини XVII ст. П., сформовані на взір реєстрових, стали основними військовими та адміністративними одиницями козацької держави - Гетьманщини.

Полонізація - тривалий процес на західноукраїнських землях, що входили до складу Польщі, який мав декілька напрямків. У 1924 р. в державних органах Польщі було заборонено використання української мови. Україномовні школи перетворювалися на двомовні з перевагою польської мови. Подібна політика викликала протести з боку місцевого населення, що, своєю чергою, викликало розправи з мирними мешканцями, арешти й загострення відносин між українцями та поляками напередодні Другої світової війни.

Полюддя - у Київській Русі щорічний об'їзд (зазвичай восени або взимку) князем із дружиною підвладного населення для кормління і збирання данини («ходіння по людях»); згодом - сама данина.

Посадник - намісник князя у найбільших центрах Київської Русі X-XI ст. Вперше П. згадано в «Повісті временних літ» під 997 р. Були повноправними представниками великокнязівської влади на мідіях, слідкували за порядком, провадили судочинство, збирали данину і мито, водночас керували військовими силами міста; в їхньому віданні була і прилегла сільськогосподарська територія.

«Права, за якими судиться малоросійський народ» - збірник норм феодального права (1743 р.), яким визначалися юридичні основи майнових, шлюбно-сімейних відносин в Україні, а також встановлювалися покарання за кримінальні злочини.

Приказ - орган центрального управління в Росії XVI-початку XVIII ст.

Р

Рабство - історично перша та найгрубіша форма експлуатації, за якої раб поряд із засобами виробництва був власністю свого господаря-рабовласника. Р. стало основою рабовласницького ладу.

Режим санації - назва режиму в Польщі 1926-1939 рр. Установлений Ю. Пілсудським у травні 1926 р. Під гаслом «санації» («оздоровлення») політичного та економічного життя режим захищав інтереси великих земельних магнатів, монополістичного капіталу, проводив антирадянську політику.

Репресії - каральні заходи, покарання, що застосовувалися державними органами країни. В історії Радянського Союзу найбільш відомі політичні Р. 1930-х рр., спричинені тоталітарним режимом Й. Сталіна.

Республіка - держава, в якій органи влади формуються за принципом виборності їх народом; форма державного управління, за якою вища влада належить виборним представникам органам, а глава держави обирається населенням чи представницьким органом.

С

Скіпетр - символ царської влади. Вступаючи на престол, його одержував боспорський цар від римського імператора.

Снеми (княжі з’їзди) - колегіальні органи влади в Київській Русі, що закріплювали зверхність Києва і скликалися без визначеної періодичності. Вони свідчили про поступову втрату влади великим київським князем і посилення впливу на державне управління місцевих феодалів.

Соцький - командир підрозділу (сотні) у руському війську. Посада з’явилась у IX ст. С. міг виконувати адміністративно-поліційні функції за призначенням князя на нових захоплених територіях.

Стан - соціальна група, що мала закріплені в звичаях або законах характеристики і передавала за спадком права та обов’язки. Для станової організації, що зазвичай складалася з кількох С, характерною була ієрархія, відображена в нерівноправстві С. і привілеїв.

Суверенітет - незалежне від будь-яких сил, обставин та осіб верховенство; незалежність держави в зовнішніх і внутрішніх справах.

Т

Тисяцький - воєначальник, який очолював руське міське ополчення - «тисячу», призначався князем. У місцях, де було розвинуте вічове управління, Т. обирався з місцевих бояр на один рік і виступав помічником посадника.

Толерантність - терпиме ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань і позицій.

Тоталітаризм - політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління суспільством, з відсутністю політичного плюралізму й демократичних свобод, обмеженням політичних прав усього населення.

«Трійки» - каральні позасудові органи, до складу яких входили начальник управління ДПУ, обласний прокурор і перший секретар обкому КП(б)У. Ці органи могли брати до свого провадження будь-яку кримінальну справу, яка розглядалася без свідків, без участі захисту, без ознайомлення з нею звинуваченого і навіть без нього. Вироки «Т.» оскарженню не підлягали.

У

Узурпація - протизаконне захоплення влади; привласнення чиїхось прав на що-небудь.

Унітарна держава - форма державного устрою, яка базується на зверхності суверенітету (верховної влади), єдиної держави над адміністративно- територіальними одиницями, на які вона переділена.

Ф

Фашизм - крайня, антидемократична, радикально-екстремістська політична течія, в основі якої - синтез концепції нації як вищої та одвічної реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості; різновид тоталітаризму.

Федерація - форма державного устрою; союзна держава, що складається з кількох держав або державних утворень, кожне з яких, поряд із загальнофедеральними, має власні законодавчі, виконавчі та судові органи.

Ц

Централізація - зосередження керівництва, управління в єдиному центрі; зосередження більшої частини державних функцій у віданні центральних установ.

Цивілізація - будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом; історичні типи культур, локалізованих у часі та просторі; рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий суспільством.

Ш

Шовінізм - агресивна форма націоналізму, в основі якої лежить проповідь національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої.