4.7. Види юридичних осіб та інші форми здійснення підприємництва в англо-американській цивільно-правовій системі

У праві Англії всі юридичні особи є корпораціями, які поділяються на корпорації — об’єднання осіб (corporation aggregate) та одноособові корпорації (corporation sole).

Одноособові корпорації складаються з однієї фізичної особи, яка у зв’язку із займаною посадою користується статусом юридичної особи: король, єпископ Кентерберійський, міністр пошти (зв’язку), публічний довірчий власник і т.ін.[81] По суті, це особи, які послідовно одна за одною обіймають певну публічну посаду та інкорпоровані так, що утворюють єдину «безперервну» юридичну особу.

Корпорації (об’єднання осіб), які діють у торговій (підприємницькій) сфері, називаються компаніями (company)[82]. Компанії поділяють на публічні й приватні. Публічною є компанія, яка визнана такою в засновницьких документах і зареєстрована як публічна, що можливо лише за умови, якщо статутний фонд становить не менше встановленого законом мінімуму. Якщо статутний капітал стає меншим за встановлений мінімум, то ця компанія повинна перереєструватися на приватну. Взагалі публічна корпорація (компанія) в англійському праві має особливе тлумачення. До неї належать державні підприємства, які виконують суспільно-корисні функції, а також компанії, які проводять відкриту підписку на акції серед широкої публіки.

Приватною є компанія, яка має менший, аніж визначено для публічних, статутний капітал. Якщо він перевищує межі мінімального, то ця компанія повинна перереєструватися на публічну.

Закон виділяє декілька різновидів компаній на підставі характеру майнової відповідальності перед третіми особами. Їх класифікація в англійському праві дещо відрізняється від існуючої в романо-германській цивільно-правовій системі:

— компанія (товариство) з необмеженою відповідальністю (unlimited partnership) — відповідає за змістом повному товариству в країнах романо-германського права;

— товариство з обмеженою відповідальністю (limited partner­ship) — за змістом приблизно відповідає командитному товариству в романо-германському праві;

— компанія з обмеженою відповідальністю (corporation) — аналог акціонерного товариства в країнах континентальної системи права.

В останні роки в Англії поширюються приватні компанії, що складаються з однієї особи (one-man-company).

В англійському праві виділяють також квазікорпорації — такі юридичні особи, які визнаються як одне ціле лише для досягнення конкретної мети. Прикладом можуть бути профспілки, які взагалі не визнаються юридичними особами, однак вони можуть мати окремі права корпорації: мати своє майно, укладати угоди (переважно угоди з найму), а також подавати позови, пов’язані з наклепами на профспілки та захистом їхньої честі чи репутації, можуть виступати відповідачами в справах за позовами їхніх членів про відновлення членства в профспілці.

У праві Англії немає інституту установи. Відповідні цілі реалізуються через інститут довірчої власності: одна особа, яка встановлює довірчу власність (засновник), передає іншій особі (довірчому власникові) майно для управління в інтересах визначених бенефіціаріїв — зазначених засновником осіб, які є вигодонабувачами. Останніми можуть бути як конкретні особи, так і невизначене коло осіб.

За правом США всі юридичні особи, як і в англійському праві, є корпораціями. У доктрині існує досить детальна їх класифікація[83]. Перш за все, виділяють публічні корпорації — public corpo­ration — (громадські, урядові, політичні), які можуть бути федеральними, муніципальними, окружними, господарськими, а також квазімуніципальними.

Приватні корпорації (private corporation) поділяють на комер­ційні та некомерційні.

Некомерційними корпораціями (non-profit corporation) є благодійні, освітні, культурні фонди та ін.

Серед комерційних корпорацій (business corporation) доктрина та судова практика виділяють такі: закриті (closely held), відкриті (publicly held), де-юре (de jure), де-факто (de facto), внаслідок естопеля (by estoppel), професійні (professional), одноособові (sole), колективні (aggregate), місцеві (domestic), іноземні (foreign), дочірні (subsidiary), основні (parent), залежні (controlled), торгові (trading), компактно-мобільні (collapsible), пересувні (migratory), квазіпублічні (quasi-public), чартерні (sub-charter), мобільні (tramp), фіктивні (dummy), неактивні («сплячі» — dormant/shell).

Корпорація існує de jure, якщо в процесі її утворення були дотримані вимоги імперативних норм закону щодо порядку її утворення та реєстрації. Корпорація de facto визнається такою за наявності певних умов[84]. Якщо не виконані передбачені законом вимоги щодо порядку утворення корпорації, об’єднання розглядається як юридична особа, якщо: у даному штаті існує закон, на підставі якого може бути утворена подібна корпорація; мала місце добросовісна спроба утворити юридичну особу у встановленому законом порядку; об’єднання здійснює підприємницьку діяльність у формі корпорації. За наявності цих умов ні треті особи, ні саме об’єднання не в змозі оспорювати існування корпорації. Ця теорія корпорації de facto доповнюється певними обмеженнями: якщо особи своєю поведінкою дають підстави вважати, що вони здійснюють підприємницьку діяльність і спонукають третіх осіб вступати з ними в ділові стосунки, то вони не можуть посилатися на відсутність корпорації для заперечення позовів третіх осіб.

Корпорації, внаслідок естопеля, передбачають діяльність об’єд­нання осіб, яка хоч і не є легалізованою, однак здійснюється у формі підприємництва, що позбавляє дане об’єднання права заперечувати укладені ним угоди, посилаючись на відсутність статусу юридичної особи.

Квазімуніципальними є публічні корпорації де-факто.

Організаційними формами комерційних корпорацій США (та підприємництва зокрема) є певні види торгових товариств: з обмеженою відповідальністю (limited liability partnership), командит­ні (limited partnership), професійні командитні (professional limited partnership), командитні товариства з обмеженою відповідальністю (limited liability limited partnership), повні (general partnership). Розрізняють також компанії з обмеженою відповідальністю (limited liability company).

Богатых Е. Гражданское и торговое право (От древнеримского к современному российскому). — М., 2000. — С. 94—101; Гражданское право. Учебник / Под. ред А. П. Сергее- ва, Ю. К. Толстого. — М., 1997. — Ч.1. — С. 58—75; Гражданское и торговое право капиталистических государств. — М., 1993. — С. 92—102; Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право. — М., 2001. — С. 472—477; Канзафарова И. С. Гражданское и торговое право зарубежных стран: Учебн. пособ. — Харьков, 2003. — С. 14—77, 102—136; Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: Общая и особенная части М.: Дело, 2000.; Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование. — М., 1999. — С. 13—79; Тынель А., Функ Я., Хвалей В. Курс международного торгового права. — Минск, 2000. — С. 271—296; Цивільне право України / За ред. Дзери О. В., Кузнєцової Н. С. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн.1. — С. 51—77; Юридическая энциклопедия / Под общ. ред. Б. Н. Топорнина. — М., 2001. — С. 13, 254, 431—432, 770—771, 932—834.

<< | >>
Источник: Шимон С. І.. Цивільне та торгове право зарубіжних країн: Навч. посіб. (Курс лекцій). — К.: КНЕУ,2004. — 220 с.. 2004

Еще по теме 4.7. Види юридичних осіб та інші форми здійснення підприємництва в англо-американській цивільно-правовій системі:

  1. 10. Підприємництво. Організаційно-правові форми підприємництва. Підприємництво у аграрному секторі.
  2. 2.4. Правові та інші проблеми розвитку аудиту в Україні.
  3. Операції за рахунками юридичних осіб в іноземній валюті
  4. Операції за рахунками юридичних осіб в іноземній валюті
  5. Розділ 2. Правові засади здійснення аудиторської діяльності
  6. 13.2. Організаційно-правові передумови здійснення валютних операцій
  7. 4. Інформаційно-консультаційні та інші види операцій
  8. 3. Організаційно правові форми підприємницької діяльності.
  9. 2.Організаційно - правові форми підприємств.
  10. Комерційні банки, їх види й правові основи організації
  11. 10.5.1. Суть, види та особливості кредитування фізичних осіб
  12. 10.5.1. Суть, види та особливості кредитування фізичних осіб
  13. 4. Типи, форми і види власності.
  14. Форми та види кредиту