3.1. Поняття фізичної особи в цивільному праві зарубіжних країн і джерела її цивільно-правового статусу

Фізичною особою в цивільному праві зарубіжних країн є людина, окремий громадянин (даної чи іншої держави) або особа без громадянства. Визнаючи кожного суб’єктом права, та чи інша держава встановлює його правовий статус, положення стосовно держави, її органів, інших фізичних та юридичних осіб.

Цивільно-правовий статус (цивільна правосуб’єктність) фізичної особи визначається її здатністю мати цивільні права та обов’язки (правоздатність), своїми діями набувати та здійснювати їх (дієздатність).

У Німецькому законодавстві використовуються три терміни: правоздатність, дієздатність і деліктоздатність. Деліктоздатність розглядається як здатність громадянина нести цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну його протиправними діями.

У Франції закон не розрізняє окремих категорій правоздатності й дієздатності, застосовується єдиний термін «capacite» (у значенні право- та дієздатності); будь-який громадянин з досягненням повноліття стає здатним до всіх актів цивільного життя. Однак судова практика й теорія розрізняють правоздатність і дієздатність.

У праві Англії та США правоздатність і дієздатність визначаються єдиним терміном «правова здатність». Судова практика виділяє «пасивну правову здатність», яка за змістом відповідає правоздатності, і «активну правову здатність» та «здатність до вчинення правового акту», що відповідають за змістом поняттю дієздатності.

Приписи цивільних законів щодо осіб мають важливе значення для цивільного обороту, оскільки встановлюють коло учасників, їхній статус, межі здійснення прав, межі відповідальності тощо. Разом з тим, слід мати на увазі, що цивільні закони лише частково визначають правове положення фізичних осіб, навіть під час укладання цивільно-правових угод. Оскільки їхній статус визначається й конституціями держав, низкою законів публічного, а також торгового, корпоративного права, окремими законами, щодо певних професійних об’єднань чи інших груп людей і т.

ін.

Правовий статус фізичних осіб у всіх країнах, що розглядаються, врегульовано законами. У країнах з кодифікованим цивільним правом цьому питанню відводяться окремі розділи (чи глави, параграфи та ін.) в цивільних кодексах. У Франції — це книга I ФЦК «Про особи». У Німеччині — глава «Фізичні особи» розділу І «Особи» та глава «Дієздатність» розділу 3 «Угоди» у книзі І НЦК «Загальна частина», а також книга IV НЦК — «Сімейне право».

У країнах прецедентного права норми про фізичну особу закріплено в законах, однак єдиного акта з цього питання не існує. У Англії діють спеціальні закони, в яких містяться норми про правове положення фізичних осіб: про шлюб та сім’ю, про правову допомогу неповнолітнім та ін. У США такі закони знаходяться в компетенції окремих штатів, єдиного закону федерації немає.

Правові норми щодо статусу фізичних осіб реалізують у праві зарубіжних країн принципи свободи та рівності. Свобода в цивільному праві виявляється в тому, що фізичні особи визнаються самим фактом свого існування як особистості, носії персоніфікованих (суб’єктивних) прав й індивідуальних можливостей захисту, користуються свободою діяльності, основу якої утворює свобода договору та яка передбачає свободу набувати й передавати будь-які майнові блага, а також можуть бути захищені від інших осіб. Рівність у цивільному праві означає, що людина має персоніфіковані (суб’єктивні) права та правові позиції, які розуміються як сукупність юридичних можливостей і захищаються за однакових передумов з іншими; вона керується тими самими нормами та однаковими обмеженнями, правовий захист гарантується всім однаковою мірою[57]. Практично це виявляється в презумпції рівності прав усіх осіб.

<< | >>
Источник: Шимон С. І.. Цивільне та торгове право зарубіжних країн: Навч. посіб. (Курс лекцій). — К.: КНЕУ,2004. — 220 с.. 2004

Еще по теме 3.1. Поняття фізичної особи в цивільному праві зарубіжних країн і джерела її цивільно-правового статусу:

  1. 3.2. Поняття та основні принципи цивільної правоздатності фізичної особи в праві зарубіжних країн
  2. 5.1. Поняття та види представництва в цивільному праві зарубіжних країн
  3. 8.1. Поняття договору в цивільному праві зарубіжних країн. Класифікація договорів
  4. 2.1. Поняття та види джерел цивільного й торгового права зарубіжних країн
  5. 4.2. Поняття та основні принципи правоздатності юридичних осіб у цивільному праві зарубіжних країн
  6. 9.2. Спадкування за заповітом у цивільному праві зарубіжних країн
  7. ДОГОВОРИ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
  8. 1.1. Поняття цивільного й торгового права в зарубіжних країнах
  9. ФІЗИЧНА ОСОБА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
  10. ПРЕДСТАВНИЦТВО В ЦИВІЛЬНОМУ Й ТОРГОВОМУ ПРАВІ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
  11. 8.4. Порядок укладення договору. Оферта й акцепт у цивільному праві зарубіжних країн
  12. ДЖЕРЕЛА ЦИВІЛЬНОГО Й ТОРГОВОГО ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН